Вже під час війни за Незалежність у 1948-1949 році Ізраїль мав власне виробництво боєприпасів, роботи з налагодження якого розпочались за 10 років до проголошення 14 травня 1948 року держави Ізраїль.

Все розпочалось ще до початку Другої Світової Війни під час протистояння з британським колонізаторам, тоді у 1938-у році в Польщі було придбано обладнання для виробництво набоїв та через підставні та контрабандні схеми через Бейрут виробничі машини були доставлені до Реховоту.

У 1945 році голова організації Хагана Йосеф Авідар, що народився у 1906 році в місті Кременець нині Тернопільської області, набрав 45 людей з групи Цофім Алєф та привіз їх на північ Реховоту з метою початку виробництва боєприпасів 9х19 мм для кулеметів Стен.

За місяць під землею було побудовані виробничі приміщення площею у 250 квадратних метрів, а на поверхні для його маскування – різноманітні господарські приміщення, а також пекарня та пральня.

Пральня здійснювала шумомаскування виробництва, а пекарня – запаху, що присутній на виробництві. Також в них були обладнані по одному входу – в пральні він був захований під машину, що мала механізм за допомогою якого громіздке обладнання автоматично поверталось за потреби:

У пекарні ним користувались двічі – одного разу коли необхідно було занести габаритне устаткування під землю, та вдруге – коли було змінено виробничі площі на наземне приміщення після проголошення незалежності Ізраїлю.

Тоді це був найбільший підпільний завод з виробництва боєприпасів у майбутньому Ізраїлю:

В підземному приміщенні була спеціально обладнана кімната з ультрафіолетовим освітленням, це було зроблено для усунення дефіциту вітаміну D у працівників, а також для засмаги, яку працівники не могли отримати працюючи в підземеллі, що могло порушити легенду та конспірацію заводу:

Було обладнано і спеціальне місце для випробування набоїв:

Загалом підприємство пропрацювало 3 роки, а найбільші об’єми виробництва складали до 40 тисяч набоїв на день.

Після завершення виробництва приміщення стояло аж до 1987 року, коли тут було вирішено зробити Музей інституту Аялон, тоді ж було проведено реконструкцію, повернути обладнання та створено сучасну експозицію.