Популярні
Бронемашини класу MRAP з’явилися у відповідь на виклики асиметричних бойових дій з терористичними та повстанськими угрупованнями, які через брак сил та засобів використовують партизанські методи. Застосування у великій сучасній конвенційній війні виявило, що такі машини заслуговують на життя через постійну небезпеку артилерії, дронів та мін.
Широке мінування місцевості за допомогою спеціальних систем дистанційного мінування або дронів роблять переміщення особового складу небезпечним навіть у тилу, а «сірі зони» перетворюються на справжнісінькі поля смерті.
Небезпека підриву не зникає навіть після проведення інженерної розвідки та розмінування маршрутів, а підриви на розвіданих та обкатаних маршуртах – це не рідкість.
Відповідно, такі бойові машини стають незамінними для переміщень у тилу та на лінії фронту. Крім того, повномасштабна російсько-українська війна виявила, що попри їхні габарити вони цілком можуть використовуватися і для штурмових операцій.
MRAP (Mine-Resistant Ambush Protected) – це класифікація бронемашин, які закуповувала армія Сполучених Штатів у межах спеціальної програми, що мала на меті розробку та закупівлю бронемашин, здатних витримати підрив на мінах та саморобних вибухових пристроях.
Програма розробки та закупівлі бронемашин класу MRAP офіційно стартувала у 2007 році, за років «війни з тероризмом», коли значно зросла кількість підривів на саморобних вибухових пристроях та мінах під час кампаній в Іраку та Афганістані.
Перший серійний виріб, який підпадав під потреби програми, почали розробляти у 2002 році на замовлення Корпусу морської піхоти США, і ним стала бронемашина Cougar. Саме цей продукт компанії Force Protection ліг в основу програми MRAP і став орієнтиром для інших виробників.
Більшість бронемашин, які створювалися у межах програми, мають V-подібне днище, завдяки якому енергія вибуху розсіюється в боки. Крім того, таке днище, порівняно з пласким, має більшу товщину, через що зростає імовірність непробиття або відхилення кумулятивного струменя чи ударної частини вибухівки.
Крім того, часто V-подібне днище є багатошаровим, у деяких бронемашин воно комбінується з рамною підвіскою. При цьому шасі, зокрема, й двигун машини, зазвичай не мають бронезахисту. Відповідно, енергія вибуху руйнує шасі, майже не передаючись далі на бронекапсулу.
На великій частині фотографій таких бронемашин можна помітити, що після підриву двигун та шасі майже повністю руйнуються, а бронекапсула залишається цілою.
Екіпаж додатково може бути захищений бронекапсулою та спеціальними енергопоглинаючими кріслами, які розміщуються у місцях, під якими існує найменша можливість підриву.
Така конструкція, окрім явної переваги щодо підвищення безпеки екіпажу, має й недоліки: центр ваги бронемашини зміщується вгору, що разом із високим кліренсом істотно збільшує імовірність перекидання після підриву на СВП чи міні.
Ба більше, значною перешкодою для таких машин стають насипи, гірки та круті повороти. Під час кампаній в Іраку та Афганістані були задокументовані випадки перекидання цих машин через різкі повороти або спроби виїхати та з’їхати з гірки. Такі самі випадки спостерігалися й під час повномасштабної російсько-української війни.
Розмір цих велетнів грає проти них, збільшуючи видимість для засобів спостереження ворога та зменшуючи їх мобільність. Бували випадки, коли машина не могла проїхати під мостом, стрілець у кулеметному гнізді травмувався через зіткнення з гілками або дротами.
Американці розділили свої MRAPи за трьома категоріями:
Варто зазначити, що одна й та сама бронемашина, залежно від комплектації, може належати до кожної з категорій.
Як це часто буває, у народі американська абревіатура стала синонімом до виробів, які мають концептуально схожі риси та технологічні рішення.
Насправді MRAP-подібні бронемашини з’явилися досить давно, ще у 40-х роках, але до більш-менш сучасного вигляду вони дійшли в середині 70-х.
Перші бронемашини, які використовували V-подібне днище для захисту екіпажу та десанту, з’явилися ще у Другу світову війну. Як приклад можна навести австрійсько-німецький ADGZ та шведський Terrängbil m/42 KP.
Бронемашини, які можна називати першими MRAP у сучасному розумінні, тобто з високим кліренсом, V-подібним днищем та специфічною підвіскою з’явилися в кінці 60-х років в Африці, а активний розвиток припав на середину 70-х – кінець 80-х. Основними операторами таких машин були Південна Африка (ПАР) та нині неіснуюча Родезія (Зімбабве).
У ті часи, під час південноафриканських прикордонних воєн та війни за незалежність Родезії, гостро постало питання захисту бронемашин від мін та саморобних вибухових пристроїв, які активно використовували місцеві угруповання та племена.
Тоді народилися такі прото-MRAP, як південноафриканські Hippo на шасі Bedford RL, Casspir, Buffel, Ystervark, та Bosvark 61 з елементами Mercedes-Benz Unimog. Крім того, V-подібне подвійне днище застосовувалося у бойових машинах піхоти Ratel, колісних танках Rooikat та навіть САУ Rhino.
У Родезії ж з’явилися бронемашини Spook (Mine Protected Combat Vehicle, MPCV), Leopard, Crocodile, Pookie та MAP75.
Тож виходить, що американський оборонно-промисловий комплекс не вигадав новий клас бронемашин, а вивів існуючі рішення на якісно новий технологічний рівень.
Масове використання мін, втрати особового складу й техніки від саморобних вибухових пристроїв під час Антитерористичної операції на Сході країни та досвід участі у миротворчих операціях змусили військове керівництво замислитися про закупівлю бронемашин із протимінним захистом.
Хоча все ж варто зазначити, що перша бронемашина, яку з натяжкою можна класифікувати як MRAP, з’явилася у далекому 2004 році – це харківський «Дозор». Розроблений ХКБМ, «Дозор» має V-подібне днище, яке здатне захистити екіпаж та десант від підриву протипіхотних мін та СВП з тротиловим еквівалентом до 1 кілограма за умови підриву під корпусом та 3 кілограмів при підриві під колесом, що трохи не дотягує до рівня 2Б за стандартом STANAG 4569. У польській версії Oncilla ситуація істотно не змінилася.
Другою, вже повноцінною машиною, яку можна класифікувати як MRAP, став КрАЗ-ASV Panther у варіантах на шасі КрАЗ-5233ВЕ та КрАЗ-6322. Вперше його показали у 2010 році, він розроблявся разом із компанією Ares Security Vehilcles. Виробник заявляв, що існує опціональна можливість виконання бронемашини у рівнях захисту від STANAG 4569 Level 1 до Level 3 та Level 4.
Тобто теоретично у максимальній комплектації Panther мав би витримувати підрив та протитанковій фугасній міні з масою вибухової речовини до 10 кілограмів під колесом. Для порівняння, американський Cougar витримує підрив 14 кілограмів тротилу під колесом і 7 кілограмів під днищем.
КрАЗ-ASV Panther був закуплений у кількості 10 одиниць Організацією об’єднаних націй. Інші країни та організації бронемашиною не зацікавилися.
Пізніше, у 2015 році КрАЗ презентував бронемашину Shrek One у варіантах TC, Ambulance та RCV й бронемашину Fiona на шасі КрАЗ-5233ВЕ та КрАЗ-6322 відповідно. Рівень захисту машин відповідає рівню 2А і 2B STANAG 4569. Машини стоять на озброєнні окремих підрозділів МВС, Збройних сил Буркіна-Фасо та Сенегалу.
Того ж року КрАЗ показав бронемашину Hurricane на шасі шасі КрАЗ-7634 з рівнем захисту B6+ Level 4. Далі демонстраційного екземпляру машина не пішла.
Однією з наймасовіших бронемашин класу MRAP українського виробництва стала «Варта» від компанії «Українська бронетехніка», яку вперше показали у 2015 році. Спершу бронемашина з’явилася на озброєнні загонів спеціального призначення МВС, а вже потім, у 2017 році, на озброєнні Збройних Сил.
Машина може витримати вибух 8 кілограмів тротилу під днищем, а модульна структура дозволяє замінити його без втручання в бронекапсулу. «Варта» активно застосовувалася як під час АТО/ООС, так і під час повномасштабної російсько-української війни. Проблеми відчизняної бронемашини типові для всіх представників цього класу: великі габарити та можливість перекидання.
Також варто згадати ще один виріб «Української бронетехніки» – бронемашина «Варта-Редут» на шасі ЗІЛ – 131. Про машину майже нічого невідомо, існує один екземпляр, який представили у 2016 році, після початку повномашстабної війни компанія передала його у Сили оборони.
Другою наймасовішою бойовою машиною цього класу у арсеналі ЗСУ є «Козак-2» та «Козак-2М» від компанії НВО «Практика». Першу версію «Козака» показали у 2010 році, з того часу, до 2015 року, про машину забули. Машина може витримати до 6 кілограмів тротилу під днищем.
Від початку повномасштабної російсько-української війни, країни Заходу передали Силам оборони України велику кількість бронемашин класу MRAP.
Наймасовішою західною бронемашини цього класу є американський International MaxxPro від компанії Navistar Defense, яких, за приблизними оцінками щорічника The Military Balance, в арсеналі Сил оборони близько 240. За даними OSINT-сервісу Oryx, уже втрачено близько 80 одиниць, ще 2 – захоплені ворогом.
Бронемашина може витримувати підрив міни або СВП під днищем із масою вибухової речовини до 7 кілограмів у тротиловому еквіваленті. Бронекапсула має два шари бронювання: один роздроблює кулю чи уламок, інший – зупиняє. Бронескло машини важить майже 120 кілограмів, були випадки, коли воно зупиняло обстріл з великокаліберного кулемета.
Українські військові високо оцінили цю бронемашину, відзначаючи її живучість та мобільність, однак водії застерігають, що слід дотримуватися швидкісного режиму та обережно входити в повороти, щоб не «покласти» бойову машину набік. Повна вага машини становить 14 тонн, бували випадки, коли машина застрягала у ґрунті.
«Були випадки, коли наїздили на міну: пошкоджень зазнавала лише ходова. Також тут встановлені спеціальні колеса, які не сідають на диск при проколі чи пробитті уламками та дають можливість їхати далі ще десь 100–150 кілометрів», – описав живучість машини воїн 68-ї бригади.
Другою бойовою машиною від Navistar Defense є International MXT-MV, а саме його британська версія Husky Mk III/Husky 2G.
Іншою американською бронемашиною класу MRAP в Українському арсеналі є Cougar та його британські версії Mastiff та Wolfhound. Усі вони витримують підрив 14 кілограмів тротилу під колесом і 7 кілограмів під днищем. Ці бронемашини «світилися» у Десантно-штурмових військах та у Морській піхоті. Відомо, що ворог знищив 20 бронемашин Mastiff та 5 Wolfhound.
Крім того, Збройні Сили використовують Oshkosh M-ATV, яка може витримати вибух під колесами з масою вибухової речовини до 7 кілограмів у тротиловому еквіваленті, що дорівнює стандарту STANAG 4569 Level 4a. Відомо, що під час боїв ЗСУ втратили близько 18 машин.
На бойовій машині застосовується незалежна підвіска TAK-4i, а висока живучість машини дозволяє проїхати принаймні кілометр із пробитими системою охолодження двигуна, гідравлічною системою, і це все з урахуванням витікання моторної оливи. Вони передавалися без офіційного оголошення та були помічені на озброєнні українських морпіхів.
Німеччина в межах допомоги передала бронемашини класу MRAP Dingo у кількості близько 50 одиниць, 6 з яких уже втрачені. Виробник заявляє, що машина може витримати підрив 4 кілограмів тротилу під днищем.
Також використовуються турецькі бронемашини Kirpi та австралійські Bushmaster. «Австралієць» може витримати вибух до 6 кілограмів тротилу під колесом, а «турок» має засекречені характеристики. Відомо, що під час боїв Збройні Сили втратили 10 Bushmaster і 22 Kirpi.
Естонія передавала обмежену кількість бронемашин Mamba, які можуть витримати вибух 10 кілограмів тротилу під днищем і 14 кілограмів під колесом. Відомо про втрату 2 екземплярів.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
