Опубліковане Командуванням повітряних сил відео застосування ЗРК Hawk проти російських цілей повернуло давно забутий інтерес української спільноти до цього комплексу.

Публічний дебют американської системи ППО відбувся фактично через рік після появи перших новин про їх підготовку та передачу до України від Сполучених Штатів та інших країн-союзників.

Hawk є напівстаціонарним зенітно-ракетним комплексом середньої дальності, що задумувався розробниками як засіб захисту для сухопутних військ та тилових об’єктів. Він здатен перехоплювати літаки, крилаті ракети та балістичні цілі.

Комплекс був розроблений наприкінці 50-х років минулого століття компаніями Ratheon та Northrop Grumman на замовлення Сполучених Штатів та почав надходити на озброєння армії у 1960 році. Він набув поширення серед країн блоку НАТО та розійшовся тиражем у більш ніж 1700 пускових установок та 40 000 ракет.

Знаходячись на озброєнні різних країн вже понад 60 років, він пройшов три етапи глибокої модернізації. Наразі комплекс доступний у базовій версії (Phase І), покращеному варіанті Іmproved Hawk Phase ІI, оцифрованому Improved Hawk Phase ІІI та Hawk Phase ХХI.

То які зенітні системи дістались українським Силам протиповітряної оборони та застосовуються у війні проти Росії?

Український контекст

Більшісь озброєння та техніки, що надходить до України, публічно анонсується урядами країн-донорів у пакетах військової допомоги. Однак їх кількість та точна номенклатура приховуються із міркувань безпеки.

На сьогоднішній день Іспанія зобов’язалась передати Україні двома траншами 12 пускових установок комплексу Hawk. Відомо, що країна володіє комплексами у версії Improved Hawk Phase III.

Крім того, США модернізували та передали Україні кількома партіями певну кількість систем. Зокрема, два вогневі взводи комплексу Hawk було передано у лютому 2023 року.

Відомо, що частина обіцяних Сполученими Штатами систем має бути викуплена у Тайваню, яка володіла комплексами у версії Phase III. Їх закупівля пояснюється нещодавнім виведенням з озброєння, а відповідно і прийнятним технічним станом.

Відповідно, основою українського парку зенітних комплексів Hawk мають стати установки третього покоління, що пройшли відповідну модернізацію наприкінці 1980-х та початку 1990-х років.

Improved Hawk Phase III

Попри свій вік комплекс зберіг свою актуальність завдяки масштабній модернізації до версії Phase III, що проходила упродовж 1990-х років. Вона внесла істотні зміни – вся елементна база була замінена на цифрові аналоги, були додані нові РЛС та командний пункт.

Батарея ЗРК Hawk складається з двох вогневих взводів у звичайній комплектації або ж із трьох у посиленій версії.

До складу батареї входить шість пускових установок М-192, три гусеничні транспортно-заряджальні машини М-501, оглядовий радар AN/MPQ-50, низьковисотний радар виявлення цілей AN/MPQ-62 та дві радіолокаційні станції підсвітки AN/MPQ-61. Весь комплекс координується із командного пункту.

Радар AN/MPQ-50 забезпечує спостереження за повітряним простором та виявлення цілей на відстані до 100 км на середніх та великих висотах.

У той же час AN/MPQ-62 забезпечує виявлення низьковисотних цілей. З його появою в одноканальному комплексі вдалось реалізувати можливість перехоплення одразу кількох цілей одночасно в ближньому радіусі дії.

RBS 97

У лютому 2023 року уряд Швеції оголосив про передачу неназваної кількісті систем Hawk, котрі у 2006 році були модернізовані до версії RBS 97.

Шведський комплекс складається з двох взводів, що мають дві пускові установки М-192 та модернізовану радіолокаційну станцію підсвітки AN/MPQ-61.

Крім того, кожен взвод комплектується власним оглядовим радаром Giraffe AMB 3D, який об’єднаний з пунктом управління на одному шасі. Це дозволяє працювати взводам автономно без прив’язування до батареї.

Зенітні ракети MIM-23

Починаючи з Improved Hawk Phase II зенітно-ракетний комплекс застосовує далекобійні ракети MIM-23В зі збільшеною уламково-фугасною бойовою частиною. БЧ масою у 74 кілограми споряджена 14 000 сферичними уражаючими елементами масою 2 грами. Ракета здатна уражати цілі на відстані до 40 км та висоті до 17,7 км.

Вони оснащені напівактивною радіолокаційною головою самонаведення.Їх наведення на початку та маршовій ділянці польоту відбуваться по командам від зенітного комплексу, а система самонаведення вмикається вже на фінальному відрізку.

Подальші модернізації призвели до появи ракет MIM-23C, MIM-23D, MIM-23E і MIM-23F, які мають підвищену стійкість до засобів радіоелектронної протидії.

Ракети версій MIM-23K і MIM-23J були конструктивно адаптовані для перехоплення балістичних цілей. Вони отримали нову бойову частину з уражаючими елементами масою у 35 грам, що дозволило руйнувати товстостінний корпус балістичних ракет. Також було втановлено підривник з меншим часом реакції. Максимальна дальність перехоплення зросла до 45 км, а максимальна висота – до 20 км.

Найбільш сучасні зенітні ракети версій MIM-23L і MIM-23M оснащені зберегли основні характеристики попередніх ракет, проте оснащувались старою бойовою частиною з двохграмовими уражаючими елементами та новим підривником.

Hawk на службі в Україні

Головною перевагою та сильною стороною ЗРК Hawk є його масовість та незатребуваний запас зенітних ракет на складах зберігання у дружніх країнах. Це дозволяє у відносно короткі терміни розбудувати широку мережу протиповітряної оборони на їх основі та мати умовно необмежений запас ракет для перехоплення чисельних дронів та крилатих ракет.

Комплекси третього покоління за дальністю та висотою ураження не програють таким системам як Бук-М1 і С-125 та все ще здатні ефективно перехоплювати більшість цілей в українському небі.

У той же час Hawk залишається одноканальним комплексом, що суттєво обмежує його потенціал – кожен вогневий взвод батареї одночасно здатен наводити на ціль лише одну ракету. Він має довгий час розгортання (40 хвилин) та згортання (30 хвилин).

Ще одним суттєвим недоліком є вік переданих зенітних комплексів. Відомо, що частина переданих комплексів виявилась непрацездатною. Деяка частина запчастин до ЗРК Hawk є дефіцитною, у той час як потреба у них велика через зношенність систем.

Гарантійні терміни ракет давно прострочені, а їх ревізії не дозволяють повністю уникнути проблем при запуску. Відповідно, кожен постріл буде пов’язаний з ризиком нештатного спрацювання ракет, що змушує дублювати ці ЗРК іншими системами.

Зазначені особливості ускладнють застосування цих зенітних систем в якості фронтової системи ППО. Однак вони можуть посилити та розширити вже існуючу протиповітряну оборону міст та важливих тилових об’єктів.