Криза з метеозондами у Литві: вивчені уроки

Метеорологічна повітряна куля — це інструмент, який традиційно використовується метеорологами для збору атмосферних даних на великих висотах. Проте упродовж останніх місяців 2025 року цей, здавалося б, суто мирний інструмент спричинив серйозні проблеми для Литви.

Литва давно стикається зі спробами контрабанди з боку Білорусі, однак за останні роки ці методи стали значно більш витонченими, а отже — небезпечнішими та складнішими для перехоплення. Через закриття кордонів на тлі політичної напруженості та посилення контролю контрабандисти змушені шукати альтернативи — зокрема саморобні вантажні дрони, а згодом і метеозонди. Як повідомляє національний мовник Литви LRT, у 2023 році прикордонна служба виявила лише три повітряні кулі з контрабандою (переважно сигарети), у 2024 році — вже 226. Наприкінці 2025 року ці показники досягли безпрецедентного рівня: станом на 8 грудня кількість куль, що залетіли з території Білорусі, сягнула 623.

Ще серйознішою проблемою стало те, що з вересня метеозонди почали пролітати над основними литовськими аеропортами, змушуючи цивільну авіаційну адміністрацію тимчасово закривати летовища та затримувати рейси. Литовський уряд на початковому етапі уникав прямих звинувачень на адресу білоруської влади, називаючи ці апарати «контрабандистськими повітряними кулями». Однак із подальшим зростанням їх кількості Вільнюс звинуватив Мінськ у веденні гібридної війни проти Литви та закрив основні прикордонні пункти пропуску з Білоруссю. У відповідь білоруська сторона відкинула звинувачення та затримала литовські вантажівки на своїй території, що ще більше загострило двосторонні відносини. Після затримки понад 350 авіарейсів 12 грудня литовський уряд оголосив надзвичайний стан.

На тлі спроб Вільнюса терміново знайти спосіб протидії повітряним кулям, що запускаються з території Білорусі, важливо проаналізувати використану тактику та причини, через які їй було так складно протистояти.

Метеорологічні кулі, як і безпілотники, є відносно дешевими та легко доступними засобами. Вартість однієї такої кулі становить лише кілька сотень євро. Запускаючи кілька десятків куль за ніч, можна порушити авіасполучення, зупинити роботу аеропортів, викликати паніку та завдати значної фінансової й моральної шкоди, витративши лише кілька тисяч євро. Як і дрони, це надзвичайно економічно ефективний інструмент. Хоча кулі, що залетіли до Литви, переважно перевозили контрабанду — сигарети або алкоголь, їх так само можна оснастити вибуховими речовинами чи розвідувальним обладнанням, перетворивши на дешевий і небезпечний інструмент війни або терору.

Навіть за наявності сучасних засобів повітряного спостереження такі об’єкти складно виявити через відсутність теплової сигнатури, слабкий і короткочасний GPS-сигнал та велику висоту польоту. Навіть їх знищення створює ризики для населення та цивільної інфраструктури через падіння вантажу.

Низька вартість метеорологічних куль також означає, що застосування дорогих засобів протиповітряної оборони — зокрема зенітних ракет — є економічно недоцільним. Для прикладу, одна ракета AIM-120 AMRAAM, яка використовується у складі литовської системи ППО NASAMS 3, коштує понад один мільйон євро. Використання такої ракети для знищення кулі вартістю кілька сотень євро є вкрай неефективним. Ба більше, масове збиття десятків куль за ніч швидко виснажує боєзапас, який міг би знадобитися для відбиття реальної повітряної атаки. Саме тому литовські збройні сили з обережністю ставляться до застосування дорогих озброєнь проти дешевих повітряних загроз.

Хоча значна частина куль була порожньою, деякі з них містили контрабанду, що й стало підставою для початкового визначення їх як «контрабандистських». Однак із загостренням ситуації Білорусь дедалі частіше звинувачували в організації цих запусків. Найімовірніше, йшлося про поєднання обох факторів. Білоруська держава давно відома співпрацею з організованими злочинними угрупованнями — так званими «злодіями в законі» — для досягнення власних цілей. Білоруські органи влади мають досвід взаємодії з кримінальними структурами у сфері контрабанди, торгівлі зброєю, кіберзлочинності та обходу санкцій. За таких умов Мінськ міг легко вплинути на злочинні мережі, щоб ті запускали кулі в напрямку Литви, зберігаючи при цьому правдоподібне заперечення власної причетності.

Дії литовського уряду також були обмежені як бюрократичними чинниками, так і технологічними можливостями. У мирний час управління повітряним рухом у Литві перебуває у компетенції цивільної авіаційної адміністрації, що обмежує можливості застосування збройних сил. Контроль кордону здійснюють правоохоронні органи, зокрема Державна прикордонна служба Литви. У мирний час військові можуть лише допомагати цивільним структурам, надаючи, наприклад, радарну інформацію.

Це виводить на ще одну проблему — нестачу відповідних технологічних спроможностей. Хоча за останнє десятиліття можливості литовської протиповітряної оборони істотно зросли, країна все ще не має далекобійних систем ППО, бойової авіації та змушена покладатися на місію НАТО з повітряного патрулювання Балтії. Наявні системи, такі як NASAMS 3 або зенітні ракетні комплекси RBS-70, є надто дорогими для протидії дешевим повітряним загрозам. Водночас цивільні правоохоронні органи не мають засобів для боротьби з масовими пусками висотних метеорологічних куль.

Хоча на момент написання цієї статті ситуація на кордоні дещо стабілізувалася, загальна безпекова обстановка в Європі не дозволяє країнам НАТО розслаблятися. Окрім Литви, з подібними інцидентами — зокрема польотами дронів над аеропортами та військовими об’єктами — стикаються й інші європейські держави, зокрема Бельгія та Німеччина. Білоруські метеозонди стали своєрідним тестом, який виявив низку серйозних проблем у європейській системі оборони, і з цього необхідно зробити висновки.

По-перше, дешеві повітряні загрози потребують економічно ефективних рішень. Війна в Україні продемонструвала, що дорогі класичні системи можуть бути швидко перевантажені та витрачені на протидію дешевим засобам — таким як дрони (або, у випадку Литви, повітряні кулі). Це вимагає впровадження недорогих рішень «українського типу» — перехоплювачів дронів або зенітних артилерійських систем, таких як німецькі Skyranger чи Skynex, здатних ефективно знищувати повітряні цілі за значно нижчою вартістю. Литовські збройні сили це визнають і вже у співпраці з приватними компаніями розробляють дешевші засоби протидії. Водночас правоохоронні органи також мають бути оснащені додатковими засобами боротьби з безпілотними системами (C-UAS), адже саме вони першими реагують на такі загрози.

По-друге, цивільні інституції, правоохоронні органи та військові повинні тісно взаємодіяти для протидії майбутнім загрозам. На початковому етапі кризи збройні сили не могли ефективно допомагати цивільним структурам через правові обмеження мирного часу. Оголошення надзвичайного стану лише частково вирішує цю проблему. Потрібні нові законодавчі зміни, які дозволять військовим на законних підставах діяти у мирний час без шкоди для національної оборони через бюрократичні перепони.

По-третє, литовський уряд має врахувати роль організованої злочинності у цій кризі. Контрабандні угруповання безперечно відіграли значну роль і прямо або опосередковано сприяли діям білоруської сторони. Потрібні жорсткіші заходи для посилення можливостей правоохоронних органів у боротьбі з цією загрозою. Водночас вже зараз видно, що частину проблеми було враховано: після кризи поліція Литви та Державна прикордонна служба провели низку обшуків і затримань. Крім того, у парламенті обговорюються законодавчі ініціативи щодо посилення покарання за контрабанду, особливо у випадках, коли вона становить пряму загрозу громадській безпеці.

Підсумовуючи, криза з метеорологічними повітряними кулями в Литві стала елементом гібридної війни на східному фланзі НАТО. Вона значною мірою застала країну зненацька та змусила переосмислити підходи до національної оборони. Ця криза показала, що європейські держави мають застосовувати інший, більш економічно ефективний підхід до протиповітряної оборони — подібний до того, який використовується в Україні, — інвестувати у ППО та, що не менш важливо, усувати законодавчі й бюрократичні обмеження, які послаблюють національну безпеку. В умовах постійно мінливої безпекової ситуації усвідомлення «безумовних» загроз і наявність інструментів для протидії їм є критично важливими.