“Командири не можуть не реагувати», – Ольга Решетилова про запуск Офісу Військового омбудсмана. Інтерв’ю

Офіс військового омбудсмана має почати роботу вже до кінця року. Це дозволить в повній мірі запустити роботу із захисту прав військовослужбовців. І хоч розгортання законодавчої бази ще в роботі, військова омбудсманка Ольга Решетилова з командою вже працюють зі зверненнями військовослужбовців. Йдеться про тисячі скарг, які Ольга з командою отримали з моменту призначення її Уповноваженою Президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей у грудні минулого року.

Тож з чим звертаються військові, як реагують командири на роботу правозахисників та яким має бути Офіс військового омбудсмана – про це ми поговорили з Ольгою Решетиловою на полях конференції “Людина у війську”.

Це велика подія, яку організував Правозахисний центр для військовослужбовців “Принцип” спільно з Військовим омбудсманом, Департаментом охорони здоровʼя МОУ та Головним управлінням захисту прав військовослужбовців МОУ.

Мілітарний: Вас призначили Військовою омбудсманкою. Уже є закон про Військового омбудсмана. Що це означає на практиці — які можливості для захисту прав військовослужбовців відкриває?

Ольга Решетилова: Насамперед хочу зазначити, що закон ще не вступив у дію. Він набуде чинності наступного дня після офіційного оголошення про початок роботи Офісу військового омбудсмана в «Урядовому кур’єрі» або «Голосі України». Це оголошення ми зробимо після того, як пройдемо всі бюрократичні процедури і будемо готові до запуску.

Учора [20 жовтня, – ред.] я нарешті зареєструвала юридичну особу. Далі нам треба призначити керівника апарату, щоб почати набирати штат, відкрити рахунки, затвердити внутрішні положення, штатний розклад і так далі. Це величезний комплекс роботи, яку ми намагаємося робити так швидко, як можемо, але насправді це тривалий процес.

Поки закон ще не вступив у дію, ми продовжуємо працювати зі зверненнями військовослужбовців — допомагаємо настільки, наскільки можемо. Але вже як повноцінний Офіс військового омбудсмана ми запустимося найближчим часом.
Що це означає? Це означає, що я матиму можливість призначати перевірки у військових частинах, в органах військового управління у разі виявлення порушень прав військовослужбовців або для з’ясування обставин таких порушень.

У військового омбудсмана можуть бути законні вимоги до командирів різних рівнів, до органів військового управління. І у випадку невиконання законних вимогом омбудсмана ми передбачаємо, що ми зможемо притягати посадовців, в тому числі військових начальників до адміністративної відповідальності. Для цього нам треба прийняти ще один закон, який на сьогоднішній день перебуває в парламенті.

Завтра він стоїть у порядку денному — це зміни до Кримінального та Адміністративного кодексів, які стосуються можливості військового омбудсмана притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб.

Примітка: 22 жовтня Верховна рада України підтримала у першому читанні законопроєкт про посилення правових інструментів Офісу Військового омбудсмана. Це зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Документ передбачає право Військового омбудсмана складати протоколи про адміністративні правопорушення, які розглядатимуть суди. Крім того, кримінальна відповідальність передбачена за втручання чи незаконний вплив на діяльність Офісу Військового омбудсмана з метою лобіювання незаконних рішень чи перешкоджання виконанню Військовим омбудсманом його службових обов’язків.

М: Якщо говорити про запуск офісу, в який період це можливо – тижні, місяці? Адже це складний процес.

О.Р.: Так, система справді складна. І чесно скажу – мені навіть страшно зараз називати терміни, бо я вже стільки разів обпікалася за останній час, що страшно говорити про дати. Але ми точно плануємо це зробити до нового року, хоча сподіваюся, що навіть швидше.

М: Уявімо, що все вже запрацювало: є законодавча база, відкрито офіс. Як виглядає процес звернення військовослужбовця чи його родини?

О.Р.: Ми вже працюємо над створенням умовного кол-центру, який я називаю інформаційно-аналітичним хабом. Це управління, куди надходитимуть скарги військовослужбовців різними способами.

Ми хочемо мати короткий номер телефону, під’єднати всі можливі месенджери — WhatsApp, Signal, Viber, Facebook, електронну пошту. Також плануємо створити кнопку у застосунку Армія+, щоб військовослужбовець міг максимально просто повідомити про порушення своїх прав або про випадок, коли він став свідком порушення.

У хабі також буде група моніторингу відкритих джерел. Усі скарги опрацьовуватимуться централізовано, далі — розподілятимуться по підрозділах відповідно до тематики. Якщо потрібно з’ясувати деталі – скарга надходитиме до відповідних фахівців. Якщо інформація повна, вона переходить на наступні етапи, і у випадку підтвердження порушення Військовий омбудсман або заступники призначають перевірку, яку проводить департамент перевірок.

Хто може звертатися? В інтересах військовослужбовця — звісно, його родина. Але якщо військовий є на зв’язку, ми все ж просимо, щоб він звернувся особисто. Не тільки тому, що у нього є інформація, яка нам необхідна для опрацювання скарги, і навряд чи його дружина, чи чоловік, чи мама, чи батько знають нюанси, але і тому, що дуже часто військовослужбовці самі не хочуть звертатися і не підтримують звернення їхніх близьких.

М: Тоді питання про анонімність. Чи можна подати скаргу анонімно?

О.Р.: Ні. Анонімні повідомлення ми не приймаємо, тому що з ними неможливо нічого зробити — це недостатня інформація. Разом з тим ми будемо і зараз, на сьогоднішній день, ми гарантуємо конфіденційність, якщо є необхідність.

Зараз, якщо військовий пише листа ми просимо позначати в темі листа “конфіденційно”. Це означає, що він не хоче, щоб його дані були розголошені. І тоді у нас є певні шляхи, яким чином ми можемо забезпечити конфіденційність повідомлення і не розкрити дані.

До речі, є гарне дослідження громадської організації «Принцип» про практики конфіденційних повідомлень у різних країнах. Ми його вивчаємо, так само, як і досвід британської омбудсманки з опрацювання скарг військовослужбовців. Там ця система побудована дуже грамотно. Ми хочемо взяти найкращі міжнародні практики, щоб забезпечити ефективний і безпечний механізм для наших військових.

М: Наскільки зараз військові та родини розуміють, з чим саме ви працюєте?

О.Р.: Здається, поки що не до кінця. Дуже багато звернень не за адресою. Наприклад, від військовозобов’язаних. Ми постійно пояснюємо, що ми працюємо лише з питаннями проходження військової служби.

Питання обліку військовозобов’язаних – це не до нас, це цивільна сфера. Те саме стосується ветеранів – це вже цивільні люди. Ми можемо допомагати лише з питаннями, які стосуються періоду служби.

Тому ми плануємо розробити комунікаційну кампанію, щоб пояснити суспільству, що таке військовий омбудсман, які функції має офіс і з якими питаннями можна звертатися.

Мені б дуже хотілося дійти до етапу, коли омбудсман працюватиме насамперед із системними проблемами у війську, а всі внутрішні питання вирішуватимуться самою системою.

Наприклад, у Міністерстві оборони є Головне управління захисту прав військовослужбовців – воно реально працює і має великі повноваження. Та саме я прошу зробити у Міністра внутрішніх справ, бо в МВС ще немає відповідного підрозділу.

Тоді питання грошових виплат, соціальних і правових гарантій можна буде вирішувати на рівні міністерств. А ми будемо втручатися тоді, коли система не спрацьовуватиме. Але для цього треба побудувати всю інфраструктуру, і це тривалий процес.

М: Уточню. Які питання у зоні відповідальності військового омбудсмана?

О.Р.: Всі, що стосуються проходження служби. Найчастіше — грошове забезпечення, оформлення статусу учасника бойових дій, медичне забезпечення, переміщення між підрозділами, тривале перебування на позиціях.

Багато звернень від родин зниклих безвісти та військовополонених. Тут в цій частині ми можемо взяти на себе тільки питання, наприклад, комунікації з військовою частиною, якщо у рідних виникає така проблема, хоча це вже більш менш налагоджено. Служби ЦВС [цивільно-військового співробітництва, – ред.] взяли на себе цю функцію, але дуже часто буває багато персонального фактора, якщо людина не та на посаді, не вміє комунікувати з родинами, то виникають якісь непорозуміння. І тоді ми організовуємо таку зустріч онлайн з рідними та військовою частиною. Розбираємо всі питання, які виникають, відповідаємо на ці питання, разом з військовою частиною і контролюємо, щоб ця взаємодія відбувалась.

Як приклад, ситуація у 155-тій бригаді. Коли я тільки прийшла на посаду [Уповноваженої з прав військовослужбовців та їхніх родин при Президентові України, – ред.], саме тривав скандал зі 155-ю бригадою. Було дуже багато запитів від родин зниклих безвісти, яким взагалі не повідомляли жодну інформацію, вони не розуміли, що відбувається.

Я поїхала в бригаду, розібралася, ми по кожному зниклому безвісти, фактично провели окреме розслідування. Я розібралася, зустрілася з родинами, все їм розповіла, під’єднала на онлайн зустріч бригаду. Там відповіли на всі запитання, які були по юридичному статусу, по виплатах, по оформленню документів і так далі. І після того, вони вже почали це робити самі. І заступник з психологічної підтримки персоналу тепер раз чи кілька разів на місяць проводить такі зустрічі, відповідає на всі питання. І родини стали фактично головною підтримкою бригади. Ми вийшли з дуже негативної ситуації, навпаки, у дуже позитивну комунікацію.

І це один з прикладів, яким я реально пишаюся, коли просто нормальною комунікацією можна створювати таку, знаєте, екосистему навколо підрозділу. Коли родини і діючих військовослужбовців і зниклих безвісти, військовополонених стають підтримкою бригади. Вони не стають ворогами командира, які звинувачують у тому, що послали рідну людину на смерть, а вони, навпаки, розуміють, в якій ситуації воює бригада. Вони підтримують і бригада підтримує родини, розуміючи їхній біль, намагаючи їм всіляко допомогти.

М: Як на вашу діяльність реагують командири? Є спротив чи ігнорування?

О.Р.: Вони не можуть на мене не реагувати. Не було такого випадку, коли як комусь подзвонила, або кудись приїхала і там було повне ігнорування чи відмова в комунікації чи ще щось. Жодного разу такого не було. Можливо, тому що працює фраза в моїй попередній посаді “Президент України”, що я Уповноважена Президента України – Верховного головнокомандувача. І питань немає.

І це був один із аргументів, чому ми обрали модель військового омбудсмана у підпорядкуванні Президенту України. Тому що президент є начальником для кожного військовослужбовця і тут просто без питань. Інша справа – це тривалість реакції.

Тобто в звичайній комунікації все окей. До мене всі привітні, усі йдуть на контакт, усі готові нібито допомогти. Але чи призводить це до системних змін? З багатьма командирами мені доводилася по кілька разів зустрічатися і просто вести філософські розмови: “Ви розумієте, що це так не працює?”, “Ви розумієте, що нам треба?”. Тобто по-різному, з різних боків. З кимось спрацьовує.

Я не можу називати командирів підрозділів, але є приклади, коли в підрозділі застосовувалося насилля і це там вважалося мало не нормою. І ми приїжджали, відчували цей такий внутрішній спротив. Тобто, звичайно, словами нам ніхто нічого не говорив, але це напруга, мовляв приїхали нас тут карати. Це відчувалося. Але розмови з командиром з різних точок зору, що це може вплинути на подальшу кар’єру, рано чи пізно дожене кримінальна відповідальність, це не ефективно, це не допомагає на полі бою, люди бояться, це не нормальний страх. І поступово-поступово нам вдається викорінювати культуру насилля в окремих підрозділах. Але роботи попереду ще дуже багато. І це не лише робота Військового омбудсмана – дуже потрібна включеність правоохоронних органів.

М: Скільки часу займає опрацювання одного звернення?

О.Р.: По-різному, залежить від складності скарги, загалом по закону про звернення громадян у нас є 30 днів, ми намагалися завжди це опрацювати набагато швидше. По закону про військового омбудсмана у нас є 10 днів. Там, де є загроза життю і здоров’ю військовослужбовця – 3 дні. Це надзвичайна швидкість для державного органу, і нам треба вміти в такому темпі працювати, для цього треба, знаєте, така команда, яка може бігти. Але разом з тим ми працюємо в рамках законодавства і це дуже важливо дотримуватися букви закону і у дуже високому темпі не припуститися помилок.. Загалом якщо все робити по правилах – надсилати офіційний запит до органу військового управління, до військової частини, поки він прийде туди-сюди – це місяць мінімум. Іноді нам доводиться продовжувати терміни і писати людям, що вибачте, мусимо продовжити, тому що у вас складне питання і треба вирішити додаткові завдання. Іноді буває за півгодини. От побачили, знаємо командира, розуміємо, що він дуже швидко зараз все вирішить, набираємо. Іноді доводиться заходити в бюрократію.

М: Чи зараз працює велика команда?

О.Р.: Гранична чисельність офісу — 150 осіб. Звісно, ми одразу стільки не наберемо. Загалом згідно із законом, Офіс Військового омбудсмана вважатиметься таким, що може розпочати свою діяльність після набору до штату щонайменше 30% від загальної чисельності персоналу, тобто 50 осіб. Попередньо ми провели співбесіди, тому команда вже поступово формується. Наразі над задачами працюють до 20 людей.

М: Офіс буде розділений на напрями роботи?

О.Р.: Так, три основних департаменти. Департамент перевірок – він найбільший, це те, що ми маємо робити по закону. Департамент юридичного забезпечення – це нормативно-правова робота, представництво в суді і все інше.

І третій департамент, який я називаю, умовно, департаментом культурних змін в армії, світоглядних змін. Це проектна робота, напрацювання аналітики.