У сучасних бойових діях мобільність артилерійських систем стала важливим пріоритетом, а забезпечити її може колісне шасі, особливо якщо йдеться про великі відстані.

Лінія фронту може швидко змінюватися, а інтенсивність бойових дій – різко зрости у будь-якому регіоні. Усе це вимагає швидкого перекидання військ і техніки.

Для гусеничної техніки на такі відстані потрібні спеціальні тягачі та трейлери, а це ускладнює перекидання та швидке розгортання техніки на нових позиціях.

У таких умовах колісні самохідні установки показують свою перевагу.

Колісні САУ СРСР/РФ

Радянська самохідна артилерія тривалий час базувалася на гусеничних шасі, які забезпечували уніфікацію з танками та іншою бронетехнікою та розширювали можливості артилерії на бездоріжжі.

Але до початку 1980-х стало ясно, що в умовах застосування на місцевості з розвиненою дорожньою мережею колісні САУ мають низку переваг.

Зокрема, вони швидше можуть досягти місця розгортання і залишити вогневу позицію до початку вогню у відповідь.

Самохідна колісна артилерія почала розроблятися в СРСР ще 1944 році, проте на рівні декількох зразків.

Ще у 1943 році Горьківський автомобільний завод створив САУ ГАЗ-68 (КСП-76) на колісному ходу з 76-мм гарматою ЗИС-3. Проте серійне виробництво КСП-76 визнали недоцільним.

У 1976 році в СРСР почали створювати береговий самохідний артилерійський комплекс А-222 «Берег» з колісною формулою 8×8 та калібром 130-мм.

Тільки у 1988 році випустили перший дослідний зразок артилерійської установки. Зараз «Берег» стоїть на озброєнні російської армії.

У 1983 році створили 152-мм САУ 2С21 «Мста-К» на шасі КрАЗ-6316, але в 1987 році розробку колісної САУ зупинили.

Основною причиною була складність адаптації нових шасі до вимог Міноборони СРСР. До розробки колісних артилерійських установок дивізійної ланки повернулися вже у Росії.

У 2019 році з’явилися перші ілюстрації «Мальви» – на той момент підприємство «Буревесник» розпочало створення дослідного зразка.

У Росії створюється й інша колісна артсистема 152-мм калібру.

Це самохідна гаубиця 2С35-1 «Коалиция-СВ-КШ», її теж виготовляють на підприємстві «Буревестник»: встановлюють частину від гусеничної гаубиці «Коалиция-СВ» зі 152-мм гарматою 2А88 на армійське шасі 8×8.

Але в такому варіанті колісна артсистема стала досить дорогою. Варіант 2С43 «Мальва» був набагато дешевшим і простішим виробом.

Так у рамках проєкту «Рисунок» створили 120-мм колісну артилерійську гармату «Флокс», а також 82-мм колісний міномет «Дрок».

Причому установки «Флокс» та «Дрок» на колісному шасі разом з «Мальвою» можуть діяти в одній місцевості та кліматичних умовах.

У 2023 році оборонно-промисловий комплекс Росії виготовив експериментальну партію самохідних мінометів 2С41 «Дрок» та передав її на випробування.

«МАЛЬВА»

У 2020 році міноборони Росії заявило, що продемонструє нову 152-мм колісну самохідну артилерійську установку «Мальва» на виставці «Армия-2020», проте цього не сталося. Принаймні для широкого показу.

На виставковій експозиції корпорації «Уралвагонзавод» під «Мальву» зарезервували місце, однак там замість установки показали тільки табличку.

Саме вона стала першим офіційним джерелом інформації про розробку. За цими даними, самохідна зброя «Мальва» призначена для ураження майже всього спектру озброєнь противника з тактичними засобами ядерного нападу.

Розробку системи 2С43 «Мальва» веде підприємство «Буревестник» у рамках дослідно-конструкторських робіт «Рисунок».

Базовим шасі для неї став всюдихід брянського автомобільного заводу БАЗ-6010-027 з колісною формулою 8×8, яке своєю чергою є модифікацією вантажівки БАЗ-6910.

У передній частині такого шасі розміщено дворядну кабіну з місцями розрахунку з п’яти осіб та силову установку, центр віддано під установку різних агрегатів та боєкомплекту, а в кормі знаходиться артилерійська установка.

Використане шасі оснащене дизельним двигуном ЯМЗ-8424.10 потужністю 470 к.с. З його допомогою бойова машина масою 32 тонни здатна розвивати на шосе швидкість 80 км/год; запас ходу – 1000 км.

Шасі розраховане на пересування і по шосе, і по бездоріжжю. Втім, рухливістю на пересіченій місцевості воно поступається гусеничним машинам.

Висока мобільність 2С43 серед іншого забезпечена скороченням маси шляхом відмови від повноцінного бронювання.

Проте кабіна для екіпажу має бронювання та димові гранатомети для захисту на марші.

Під артилерійською системою знаходиться відкидний сошник, що передає імпульс віддачі на ґрунт.

Самохідку 2С43 озброєно 152-мм гаубицею 2А64, запозиченою у радянської бойової машини «Мста-С». Зброя має нарізний ствол довжиною 47 калібри.

У «Мальви» у казенній частині гармати розташовані два вікна. З лівого боку вкладається снаряд, з правого – заряд. Далі снаряд і заряд надсилаються автоматично.

Виробником заявлено, що максимальна дальність стрільби звичайним снарядом становить приблизно 24 км. Боєкомплект включає 30 пострілів. Снаряди та гільзи перевозять у центральній частині шасі або на окремій машині та подають до гармати вручну.

Тільки у середині травня 2023 року стало відомо про завершення державних випробувань установки 2С43 «Мальва».

Це означає, що у найближчому майбутньому «Уралвагонзавод» зможе розпочати виробництво нової техніки, яка має посилити російську артилерію.

Варто зазначити, що з нуля виробляються лише окремі деталі та компоненти. Такі особливості конструкції спрощують та здешевлюють виробництво та експлуатацію.

Колісна артилерійська установка 2С43 «Мальва» не стане сучасною системою, яка перевершить західні найкращі аналоги. САУ роблять із досить старих компонентів, всі параметри залишаються на рівні актуальної техніки Росії. А з урахуванням накладених на російський оборонно-промисловий комплекс санкцій процес створення нової САУ ще більше ускладнюється.