Нещодавно президент України призначив 33-річну Катерину Сляднєву заступником Голови Служби зовнішньої розвідки України.

Вона стала першою жінкою на посаді такого рангу у Службі зовнішньої розвідки України і це викликало неабиякий інтерес та резонанс.

Алла Шершень з Укрінформ першою взяла інтерв’ю в Катерини Сляднєвої після призначення на посаді. Публікуємо його в оригіналі.

– Катерино, що входитиме до вашої компетенції на посаді заступника голови Служби зовнішньої розвідки?

– Я не нова людина в Службі. Уже півтора року – з лютого 2018 року – працюю над удосконаленням законодавства про розвідку, яке покликане поліпшити соціальне і матеріальне становище наших співробітників, так би мовити – підвищити їхній статус. Займаюся удосконаленням правової бази Служби для інтеграції в євроатлантичну спільноту.

Також голова доручив вирішувати питання, пов’язані з фінансуванням служби, і співпраці з іншими органами державної влади.

– Тобто, ви не будете знати, наприклад, про хід таємних спецоперацій?

– Оперативні питання не належать до моєї компетенції.

– До СЗР ви працювали у столичній прокуратурі на посаді заступника начальника Управління нагляду в кримінальних провадженнях. І, наскільки мені відомо, не представляли державне обвинувачення у суді, а займалися аналітикою і методологією у кримінальних провадженнях…

– Частково це так. Я працювала в органах прокуратури з 2007 року. Починала свою кар’єру з державного обвинувача, потім займалася правозахисною діяльністю, очолювала відділ нагляду в природоохоронній сфері у прокуратурі Запорізької області. Це була досить велика ділянка роботи, бо Запорізька область – складний атмосферний, річковий і морський басейн, і у нас у той час було багато цікавих звершень. Потім, у 2014 році, мене перевели у столичну прокуратуру на напрямок правозахисної діяльності, однак під час реформування органів прокуратури його ліквідували – і я повернулася до кримінального блоку.

– У столичній прокуратурі досі пам’ятають ваші доповіді з презентаціями на колегіях, де ви представляли динаміку в розслідуванні кримінальних справ…

– Так, це було. Як заступник начальника управління я готувала керівництву доповіді, організовувала координаційні наради всіх правоохоронних органів столиці…

– А як вас занесло у розвідку?

– Знаєте, життя не стоїть на місці, людина повинна розвиватися… Це не є якась кардинально інша робота. Розвідувальні й правоохоронні органи дуже схожі в організації роботи та потребують співпраці. Так, наприклад, під час військового конфлікту на Сході ми отримуємо багато запитів правоохоронців по кримінальних провадженнях – і певні напрямки розвідки допомагають слідчим у досудовому розслідуванні.

– Які питання доручали вам у СЗР на початку роботи?

– На початку військової служби в зовнішній розвідці я очолювала юридичне управління і займалася концепцією реформування СЗР, проектом закону “Про розвідку”, оптимізацією відомчих нормативно-правових актів… Правова база була застаріла і ми її упорядковували, скасовували неактуальні акти, які суперечили чинному законодавству.

– Чи вимагає робота в спецслужбі якихось обмежень? Чи афішували до моменту призначення вас заступником голови СЗР те, де ви працюєте?

– Я не придумувала ніяких легенд, бо коли сюди прийшла, то це була відкрита посада. Я є підписантом відомчих актів, які реєструються в Мін’юсті й оприлюднюються у публічних правових базах, тому замовчувати свою посаду чи місце служби було недоречно.

– На сайті відомства йдеться, що ви брали участь у розробці законопроекту “Про розвідку”. Як довго тривала робота і чи передали законопроект на розгляд парламентського комітету?

– З 2016 року відповідальним органом за його розробку була РНБО, але на нараді у 2017-му році нам доручили продовжити роботу над ним. Ми працювали над законопроектом разом з іншими розвідорганами.

Зараз законопроект готовий, погоджений зі Службою безпеки, Міноборони, Держприкордонслужбою і направлений з фінансово-економічним обґрунтуванням до РНБО. У подальшому вони мають надіслати цей законопроект президенту, який і внесе його на розгляд парламенту.

Основна його мета — розмежувати повноваження розвідорганів держави і створити законодавче підґрунтя взаємодії з партнерськими службами з країн НАТО і ЄС. До того ж, законопроект підвищує роль РНБО як головного координатора розвідорганів країни.

Важливою також є норма, що дозволяє надавати статус учасника бойових дій співробітникам кадрового складу розвідки та особам, які конфіденційно співробітничають із розвідкою, – у разі виконання завдань під прикриттям на територіях бойових дій.

Також ми спільно з Офісом президента відпрацьовуємо Укази стосовно нашої діяльності. Деякі з них мають гриф “таємно”. Зараз у нас на порядку денному чотири проекти Указу президента.

– І що вони регулюють?

– Вони стосуються різних питань діяльності наших співробітників за кордоном.

– Чи будуть розвідники отримувати більшу платню після ухвалення нового законопроекту “Про розвідку”?

– Прив’язка буде до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на січень відповідного року. До того ж, фінансування СЗР передбачає і придбання техніки, розбудову інфраструктури…

– Уже досить давно порушується питання про необхідність публікування у відкритому доступі декларацій топ-керівників спецслужб, у тому числі й СЗР. Чи підтримуєте ви таку ініціативу? Чи будуть відкривати декларації?

– Ми працюємо в правовому полі. І на цей час я виконую закон «Про запобігання корупції». Якщо Верховна Рада ухвалить до нього зміни, то буду їх дотримуватися.