З розпадом радянського союзу Україні дістався великий парк бронетранспортерів БТР-60, які вже на той час вважались застарілими. Більшість цих машин була виведена зі складу збройних сил та лишалась у використанні лише в якості спеціалізованих машини та у підрозділах Міністерства внутрішніх справ.

За роки незалежності український уряд продав за кордон близько 40 одиниць, ще деяка кількість була демілітаризована та розпродана на цивільному ринку в якості машин з високою прохідністю. Тим не менш на зберіганні станом на 2011 рік залишалось до тисячі машин різних версій.

Ймовірно, їх доля могла б завершитись в якості металобрухту у чисельних відстійниках бронетанкових та ремонтних підприємств, однак з початком російсько-української війни у 2014 році вони знову стали затребуваними.

Відомо, що певна кількість цих бронетранспортерів брала участь у боях за Іловайськ та використовувалась у більшій мірі бійцями Нацгвардії, зокрема, батальйоном “Донбас”.

З жовтня 2014 року БТР-60ПБ стали в малих об’ємах відновлювати та передавати військовим. Основними користувачами цієї техніки стали тодішні новостворені мотопіхотні бригади. Крім того, в підрозділах морської піхоти ці бронетранспортери залишались основною бойовою одиницею до 2020 року.

Втім, цей процес мав скоріше одиничний характер через наявність більш сучасних бронетранспортерів на зразок БТР-70 та БТР-80.

Знову про радянський раритет 60-х років довелось згадати з початком повномасштабного вторгнення окупантів у 2022 році, коли для відсічі ворогу армія почала нарощувати свій особовий склад для якого був потрібний великий обсяг бронетехніки.

БТР-60ПБ

Фактично єдиним бронетранспортером цього сімейства на зберіганні в Україні залишаються є машини модифікації БТР-60ПБ, а також спецтехніка побудована на їх шасі.

Вона є модернізованим варіантом БТР-60ПА, що був розроблений у 1964 році та серійно вироблявся з 1965 по 1976 рік. Головним нововведенням цієї версії стала поява закритої башти з великокаліберним кулеметом КПВТ калібру 14,5-мм, а також спареним ПКТ калібру 7,62-мм.

Машина здатна перевозити до восьми осіб десанту, а також екіпаж із трьох осіб – водія, навідника, а також командира машини.

Одним із найбільш серйозних недоліків БТР-60ПБ є архаїчна конструкція його силової установки. Бронетранспортер оснащений двома двигунами з окремими трансмісіями, що значно ускладнює його обслуговування та ремонт. Експлуатаційна надійність такої силової установки виявилась низькою. Крім того, два спарених 90-сильних бензинових двигуни ГАЗ-40П для десятитонної машини виявились заслабкими.

Вирізняється машина і своїм слабким бронезпхистом, що здатен витримати лише обстріл з легкого стрілецького озброєння. При тому навіть такий мізерний захист не гарантований при стрільбі у бортову проекцію з близьких відстаней.

Ще однією проблемою БТР-60ПБ є його компонування з розміщенням десантного відділення у центральній частині та трансмісійного відділення у кормовій. Таке рішення не дозволило реалізувати вихід десанту у задній частині машини та змусило робити його у бортах.

Самі люки для виходу піхоти на бронетранспортері є завузькими та знаходяться на висоті більше метру над землею, що є надзвичайно незручним та травматичним для особового складу. Перевезення ж поранених через це є взагалі неможливим.

Шляхи модернізації

Наразі більша частина БТР-60 в Україні перебуває у відстійниках та на полігонах бронетанкових підприємств де фактично гнила під відкритим небом. Відповідно, окрім внесення покращень ця техніка також потребує капітального ремонту із заміною більшості агрегатів.

Головними напрямками модернізації має стати вирішення проблем із мобільністю, підвищення захищеності та оптимізація компоновки десантного відділення.

“Хорунжий”

БТР-60 “Хорунжий” – це глибока модернізація радянського БТР-60 розроблена українською компанією “Практика” у 2021 році.

Бронетранспортер отримав нову компоновку відсіків із моторним відділенням в передній правій частині, відсіком водія в передній лівій частині та більш просторе десантне відділення в задній частині корпусу з апареллю.

Бронекорпус “Хорунжого” має вищий рівень бронезахисту, що забезпечує захист верхньої та бокових частин корпусу на рівні ПЗСА-4 (захист від пострілу з СВД та АКМ кулями 7,62 мм з 10 метрів). Крім того, в машині реалізовано протимінний захист шляхом встановлення багатошарової підлоги та спеціальних протиударних сидінь.

Машина отримали сучасний дизельний двигун Deutz, а також нову автоматичну коробку передач Allison, що у купі дозволило забезпечити належну мобільність. Водій також отримав камери по колу машини для підвищення обізнаності.

Така модернізація є найбільш комплексною та вирішує усі проблеми оригінальної машини. Однак фактично повна заміна бронекорпусу та моторно-трансмісійного відділення є дорогим та складним рішенням, що не доцільно в умовах війни.

БТР-60ПБ-МД1

Альтернативним рішенням могла б стати переробка бронетранспортерів по аналогії з болгарською модернізацією БТР-60ПБ-МД1, котру ті проводили на початку 2000-х років.

Головною відмінністю цього проєкту є збереження оригінального бронекорпусу та бойового відділення із закритою баштою. Для спрощення доступу до десантного відділення у бортах машини між другою та третьою віссю було прорізано двері.

В ході переобладнання БТР-60ПБ проводилась заміна двох двигунів ГАЗ-40П на один шестициліндровий дизельний Cummins ISB 25.30 потужністю 250 к.с. з автоматичною коробкою передач Allison. Для їх встановлення було розширено об’єм кормової частини шляхом доварення бронепанелей.

Відомо, що у схожому напрямку сьогодні працюють українські інженери, проводячи капітальний ремонт та модернізацію. Однак об’єми цих робіт невідомі.

На кадрах можна побачити, що техніка приходить з відстійників фактично у вигляді корпусів та шасі без придатного для відновлення “начиння”.

Судячи з кадрів, нові машини отримують комплект рознесеного бронювання, який має підвищити захист машини до рівня, що забезпечить надійне витримування вогню зі стрілецького озброєння. В бортах врізаються повноцінні двері.

Крісла у десантному відділенні закріплені до стелі для збереження здоров’я екіпажу у випадку підриву на міні.

На даху башти встановлюється відкрита турель для великокаліберного кулемету. Опосередковано це може говорити про переобладнання небойових одиниць назразок машин артилерійської розвідки 1В18 “Клён” та її похідних.

За словами автора фото, машини проходять ремоторизацію зі встановленням дизельного двигуна від американського армійського позашляховика HMMWV. Потужність таких двигунів співставна з двома оригінальними ГАЗ-40П. Імовірно, коробка передач теж була замінена.

Чи потрібні БТР-60 українському війську?

На додачу до наявної на балансі Міноборони великої кількості “гнилих корпусів” до України також заходять машини цього сімейства з країн колишнього соцблоку. Крім того, останні місяці у підвішеному стані залишається можливе отримання сотні БТР-60ПБ від Болгарії.

Відповідно, відновлення старих бронетранспортерів наразі є актуальним в умовах суттєвої нестачі бронетехніки у військах, а також відсутності джерел їх швидкого поповнення.

Відносно дешева модернізація та капітальний ремонт може забезпечити кілька бригад “броньованими таксі” для доставки бійців до передової, а також роботи в зонах бойових дій малої інтенсивності, зокрема, на північних кордонах України.

Враховуючи великі об’єми робіт та обмежений бюджет, майбутня модернізація має передбачати внесення лише самих необхідих змін, таких як інтеграція нового моторно-трансмісійного відділення та встановлення додаткового навісного бронювання. Роботи ж із заміни бронекорпусу та встановлення дистанційних бойових модулів можуть суттєво підвищити вартість окремо взятої одиниці  та зробити проєкт непідйомним.