Популярні
Усі мобілізовані громадяни перед тим, як потрапити до свого підрозділу, обов’язково вирушають до навчального центру для проходження курсу базової загальної військової підготовки, котра націлена на засвоєння рекрутами елементарних знань та навичок, які у подальшому знадобляться їм на полі бою. Після проходження ви отримаєте базову військово-облікову спеціальність «стрілець», також відому як ВОС-100.
На проходження навчальної програми розділеним на групи новобранцям донедавна відводилося чотири тижні. Проте з 1 листопада Генеральний штаб ухвалив новий, вже четвертий курс БЗВП з розширеною до 6 тижнів програмою з актуалізованою інформацією. Вона вперше міститиме базові навички використання дронів та систем радіоелектронної боротьби, а також інші необхідні знання.
«Мілітарний» ознайомився з новою програмою підготовки та звітами двох українських аналітичних центрів, котрі вивчають діяльність навчальних центрів, щоб знайти відповідь на головне запитання: чи справді реформоване БЗВП забезпечить армію особовим складом, підготовленим до реалій війни?
Новий курс базової військової підготовки триває 49 діб, з яких 42 відводиться на навчальні заняття, 6 днів на вихідні (по одному на тиждень) та ще один під адміністративні задачі у навчальному центрі.
Нові терміни дозволили збільшити кількість часу, виділеного на навчання, одночасно зменшивши добове навантаження з 10 до 8 годин на день. Фактично ж навчальний процес збільшився з 259 до 348 навчальних годин (кожна триває 45 хвилин).
Додаткові години здебільшого було виділено на розширення занять з вогневої підготовки (+33 години), які тепер включатимуть освоєння не лише індивідуального, а й колективного озброєння. Відповідно курсант отримає навички користування не лише автоматом Калашникова, а й різного типу кулеметами та гранатометами.
Був перерозподілений і сам план навчання, де акцент змістили в бік нарощення предметів із практичною складовою з урахуванням бойового досвіду. Крім того, вперше за весь час курс включатиме заняття зі спеціальної підготовки (БпЛА та РЕБ), а також фізичні заняття, що націлені на виявлення реальних спроможностей бійця.
Крім того, програма також містить уже звичні курси, час яких було перерозподілено в бік засвоєння практичних навичок.
Структурно програма складається з ознайомчого курсу (1 доба або 8 навчальних годин), під час якого вивчаються поводження зі зброєю, правова основа проходження військової служби та обов’язки військовослужбовця. Після цього розпочинається курс індивідуальної підготовки (16 діб або 116 навчальних годин), а за ним — курс групової підготовки із відпрацюванням дій у складі підрозділу (27 діб або 196 навчальних годин). Завершує навчання комплексне тактичне заняття тривалістю до 3 діб, котре фактично є підсумковим контролем пройденого матеріалу.
Курс Спеціальної підготовки можна вважати інноваційним, адже він націлений на викладення основ використання безпілотників та засобів протидії дронам. Мова йде про поширені на передовій коптери Mavic 3, що забезпечують тактичну розвідку, та різного типу системи РЕБ ближньої дії.
На освоєння засобів протидії дронам виділяється 7 годин. На заняттях навчальним групам доводиться перелік взятих на озброєння засобів РЕБ ближньої дії: антидронових рушниць і так званих окопних або купольних систем, що створюють навколо себе постійну зону радіоперешкод.
Інструктори пояснюють їх призначення та характеристики, а також правила поводження. До прикладу, особовому складу розповідають, як правильно обрати місце для встановлення купольного комплексу, щоб той ефективно виконував свої задачі. Також їх вчать підключати системи до джерел живлення та правильно маскувати задіяне обладнання.
Бійці отримують макети засобів РЕБ та виконують тренувальне завдання з розміщення засобів різних типів на позиції відділення. Паралельно цьому інструктори контролюють процес та роблять зауваження, радять і пояснюють помилки.
Навчають новобранців і використовувати кишенькові аналізатори спектра радіочастот, які працюють як детектор дронів, сигналізуючи про активність на специфічних частотах (приклад — система «Цукорок»). Зокрема, навколо них виконують обліт FPV-дронами.
На тему застосування безпілотних систем навчальним планом виділяється 3 години. Інструктор викладає бійцям класифікацію дронів, їх ідентифікацію, бойові можливості та недоліки. Зокрема, акцент робиться на вивченні побудови коптерів, що використовуватимуться під час практичних занять.
Після завершення теоретичної частини новобранці вчаться використовувати коптери Mavic 3 та Mavic 3Т з тепловізійною оптикою для ведення розвідки. Під час виконання практичного завдання здійснюється огляд функціоналу пульта, відпрацьовується підйом та посадка коптера.
«Зліт та посадку здійснюй “в руку”. Так ти збережеш об’єктив, лопаті та двигуни від удару об землю. Перед запуском апарату переконайся у відсутності перешкод згори. Неуважність занапастила багато дронів», — йдеться в настанові.
На практиці майбутнім військовим демонструють особливості польоту дронів та їх зв’язку з пультом керування на великій відстані та під впливом ворожих радіоелектронних перешкод.
«При попаданні під вплив РЕБ першим зникає сигнал GPS, потім втрачається зв’язок із пультом. Направ антени пульту в бік дрона, підійми руки і одночасно дай задній хід та інший маршрут», — зазначається у посібнику.
На цьому ж етапі також включається розвідувальна підготовка, під час якої бійцям викладаються основи розвідки за допомогою дронів та дешифрування даних: тлумачення силуетів, тіней різних об’єктів та слідів на землі.
Військовослужбовцям демонструють навчальні (документальні) фільми, фото, аерознімки з ознаками розташування на місцевості особового складу супротивника, його озброєння та бойової техніки (танків, гармат, установок ПТРК, кулеметів, гранатометів, станцій радіолокаційної розвідки тощо).
Також бійців ознайомлюють із типовими тактиками, які застосовує супротивник під час ведення бойових дій, демонструються схеми основних тактик механізованих, танкових, артилерійських підрозділів ворога.
Поява безпілотників на полі бою привнесла зміни до курсу, який тепер включає заходи з обладнання та маскування позицій таким чином, щоб вони забезпечували захист від дронів-бомбардувальників та ударних FPV-коптерів.
Новобранців вчать вибору місця для обладнання одиночного та парного окопу, послідовність їх фортифікаційного обладнання та маскування. Зокрема, під час окопування бійців вчать постійно моніторити повітряний простір візуально та за допомогою детекторів БпЛА.
«В окопі, біля входу в бліндаж або укриття обладнуй протигранатні навіси, щоб при скиді з коптера, боєприпаси не закочувалися у вхід. Виходи з бліндажів краще робити з поворотом у формі букви “Г” — це захистить від влучання всередину FPV-дронів. Біля входу в укриття повісьте захисну ширму. Облаштуйте другий вхід у бліндаж (перший може бути завалений внаслідок влучання)», — визначає посібник.
Також бійці ознайомлюються зі способами інженерного загородження позицій та принципами мінування. Їх ознайомлюють зі зразками протитанкових та протипіхотних мін (ТМ-62, ПТМ-3, міни серії МОН), розповідаючи характеристики та демонструючи макети. Кожен військовослужбовець під час навчання самостійно встановлює макети протитанкових та протипіхотних мін.
Окремо також викладається мінна безпека, котра включає можливі місця встановлення ворожих вибухових пристроїв та дії підрозділу на замінованій місцевості (порядок виходу з неї). Військових вчать поводженню з вибуховими речовинами.
Як уже згадувалося вище, значна частина додаткового часу у розширеній навчальній програмі була відведена на додаткову вогневу підготовку, довівши обсяг до 101 навчальної години.
Кількість вправ зі стрільб зросла з 23 до 45, а виділений на підготовку боєзапас – з близько 500 до 866 патронів. Окрім базових навичок використання автомата Калашникова, бійці відтепер опановують основи використання колективного озброєння відділення, взводу та роти. Мова йде про такі зразки вітчизняного/іноземного виробництва:
Ознайомлення з базовими принципами використання цього озброєння має забезпечити вищий рівень підготовки рекрутів, знявши з бойових формувань відповідне навантаження із додаткової підготовки новоприбулих бійців. Проте варто розуміти, що мова йде лише про ознайомлення, а не високий рівень оволодіння.
Віднедавна всі навчальні центри Збройних Сил були переоснащені автоматами АКМ калібру 7,62 мм, котрі не мають можливості використовувати сучасні навісні приціли. Проте бійців ознайомлюють із характеристиками та будовою коліматорних, оптичних денних та нічних прицілів. Мова йде про правила користування, догляд за ними та умови зберігання. Це робиться для того, щоб після прибуття до бойового підрозділу боєць міг отримати сучасну гвинтівку та самостійно встановити на неї необхідний пристрій.
Окремо варто також зазначити спеціальну підготовку з рушницями 12-го калібру як засобом самозахисту від дронів. Бійці опановують влучну стрільбу по рухомих повітряних цілях, які імітують дрони з прив’язаними на мотузку мішенями.
Разом з освоєнням зброї бійцям викладають основи тактик, котрі будуть необхідні у зоні бойових дій. Це пересування у присутності ворожих ударних безпілотників, бої у міській забудові та на відкритій місцевості. Бійці у складі пар та відділень відпрацьовують оборону та наступ, включаючи штурм окопів та зачистку будівель.
«На відкритій місцевості — завжди в русі. Ціль, що рухається, — в меншому пріоритеті. Переміщення повинні бути планові, а не хаотичні. Хоча “бардак в пересуванні” інколи теж рятував. Стоїш на місці — будеш “двісті”».
Вправи проводяться з використанням безпілотників, котрі постійно перебувають над бійцями та імітують ударні дрони, скидаючи на піхотинців макети вільнопадаючих бомб. Усе це має підготувати бійця психологічно та відточити його навички виявлення та ухилення від загроз.
Також новобранці відпрацьовують ведення бою у темну пору доби. Для цього їх вчать переміщуватися в умовах поганої видимості, ознайомлюють із пристроями нічного бачення (монокуляри) та тепловізорами. Під час тренувань доводяться особливості тактик у таких умовах, зокрема, можливе застосування ворогом спеціальних маскувальних пончо, які приховують силует носія в об’єктиві тепловізора.
Військова топографія включає освоєння бійцями пересувань на місцевості у світлу та темну пору доби. Вправи включають орієнтування з мапою та без неї, а також опанування планшетів з бойовою системою управління «Кропива», з допомогою якої можна координувати дії наземних сил на тактичному рівні.
Для вивчення проблем, пов’язаних із підготовкою новобранців, «Мілітарний» опитав чинних та колишніх військових, а також ознайомився зі звітами двох українських аналітичних центрів, що вивчають діяльність навчальних центрів ЗСУ. Аналіз останніх об’єднує відгуки колишніх рекрутів, інструкторів та командирів бойових бригад у період з весни до кінця літа 2024 року.
Справді, на папері українські новобранці мають отримати всебічне та якісне навчання базовим знанням та навичкам, однак у реальності цьому можуть перешкоджати різні фактори, які будуть викладені нижче. Вони не стосуються самого курсу БЗВП, а тому залишаються актуальними і до сьогодні.
Однією із головних проблем, що б’ють по навчальному процесу, є пріоритизація побутових задач та не пов’язаних із навчанням процесів над самими заняттями. Рекрут може пропустити важливе заняття із використання засобів зв’язку, тактичної медицини тощо, перебуваючи у наряді. Пропущений матеріал новобранець уже ніяк не отримає аж до самого розподілення у бойову частину.
Сюди ж можна віднести нерідко жахливі умови розміщення особового складу. Через імовірність ракетних ударів бійці проживають у роззосереджених по території наметах та бліндажах, які часто перебувають у незадовільному стані. Це можуть бути сирі та холодні приміщення, місця проживання без достатньої кількості спальних місць або заражені грибком.
В одному зі звітів зазначається, що 58% опитаних рекрутів проживали в наметах або бліндажах. Також 44% опитаних повідомили, що умови відпочинку, доступ до душу та прання у навчальному центрі були гіршими, ніж у місці розташування бригади в зоні бойових дій.
Усе це напряму впливає на якість підготовки: 18% рекрутів сказали, що пропустили заняття через хворобу. Колишні рекрути не раз зазначали, що особовий склад часто хворіє під час БЗВП, а медична допомога в НЦ або відсутня, або низької якості. Все це призводить до низького рівня засвоєння знань або ж повного пропуску занять.
«Так, в якийсь момент зі 100 людей навчальної роти в строю було людей 70 максимум, може 60. Решта хворіли», — каже колишній рекрут одного з навчальних центрів.
Водночас деякими офіцерами та навіть представниками вищого військового командування забезпечення належних умов для рекрутів сприймається як елемент підготовки до війни та необов’язкова вимога, на яку можна закрити очі у воєнний час.
Згідно з правилами проходження БЗВП, курсанти, що пропустили більше 30% навчальної програми, зобов’язані повторно пройти курс БЗВП. Найчастіше рекрути пропускають 1-5 днів, що менше визначеної квоти для перепроходження підготовки. Однак деякі опитані зазначили, що навіть із великими пропусками до них такий захід не застосовувався.
Іншою важливою проблемою є низька компетентність інструкторів та рівень навантаження, що лягає на них в умовах війни.
Наразі направлені у НЦ військові проходять лише короткий курс із двотижневим випробувальним терміном, після завершення якого стають інструкторами. Все це не дозволяє забезпечити єдиний централізований стандарт підготовки кадрів та контролювати якість їх роботи.
Опитані військовослужбовці зауважили, що деякі інструктори мають проблеми в комунікації з рекрутами: новобранцям не роз’яснюють послідовність, практичне застосування навчальних вправ, відмовлялися відповідати на додаткові запитання рекрутів під час підготовки. Крім того, деякі інструктори принижують честь та гідність рекрута, що підриває бойовий дух та бажання навчатися.
Є проблема і з залученням досвідчених ветеранів та фахівців на посаду інструкторів через низьку заробітну плату (трохи більше 30 тисяч гривень). Інструктори та офіцери бойових підрозділів наголосили, що військовослужбовці не зацікавлені в інструкторських посадах через низький престиж професії.
«Кого бачать у навчальних центрах в інструкторах? В основі своїй — це просто якісь п’яниці. Реально, вони виглядають печально», — розповідає інструктор НЦ Сухопутних військ.
Системно ж ці посади стали місцем, куди командири бойових підрозділів відправляють небоєздатних ветеранів або тих, кого хочуть позбутися. Натомість, цінних бійців такі командири не бажають відпускати.
«Наприклад, людина вже частково обмежена, її не можуть списати, і тому вона йде на інструктора. Або вона по життю розгільдяй, вона не хоче навчатися. Ну, там щось вона через мат-перемат два слова побекає-помекає і все, і на цьому все закінчується», — додає він.
Паралельно з цими проблемами в навчальних центрах все одно спостерігається значний дефіцит інструкторів, укомплектування якими може коливатися в межах 40-70%. Усе це критично збільшує кількість рекрутів у навчальних групах, що призводить до неякісного викладення матеріалу. Самі ж інструктори після роботи у перевантаженому режимі вигорають: почуття незадоволеності результатами та обсяги роботи призводять до хронічної втоми, емоційного виснаження, втрати мотивації.
Скаржаться інструктори і на матеріальну базу, яка не дозволяє якісно викладати матеріал новобранцям. У навчальних центрах бракує різних засобів та макетів, вони застаріли або ж просто не відповідають реаліям сучасної війни. Зокрема, мова йде про:
Опитані інструктори та керівники навчальних центрів, а також і відповідальні за підготовку у бойових бригадах визнають, що розширення курсу базової військової підготовки було необхідним. Проте, на відміну від нещодавно реформованої програми, їхні оцінки мінімальної потреби коливаються у значно більших межах 8-12 тижнів.
Сама ж базова підготовка новобранця за новим курсом, разом зі спорядженням бійця, коштує державі близько 200 тисяч гривень. Разом зі спеціальною підготовкою ця сума зростає вже до 300 тисяч. Фактично щомісяця держава витрачає на підготовку бійців мільярди гривень, однак ці гроші разом із життям бійців втрачаються через проблеми у менеджменті навчальних центрів.
Вище військове командування та Головнокомандувач бачать проблему та намагаються вирішити її, вклавши ресурси та форсувавши терміни впровадження нової програми БЗВП. Однак цього недостатньо без реформування роботи самих навчальних центрів та загальної архітектури навчання у Збройних Силах.
Уже зараз у планах військового командування опрацьовується заміщення інструкторських посад сержантами, що має зменшити дефіцит кадрів та спростити переведення на них фахівців із бойових бригад. Однак залишається проблема їх якісного відбору та централізованої підготовки через відсутність єдиного відповідного органу. З огляду на це, ймовірно, до кінця року ухвалять рішення про створення єдиного Навчального центру інструкторів ЗСУ.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
