Боже око: літаки дальнього радіолокаційного виявлення НАТО - Мілітарний. Чесні новини про армію, війну та оборону.

Боже око: літаки дальнього радіолокаційного виявлення НАТО

Роман Приходько

Роман Приходько

25 Січня, 2024
11:03
Боже око: літаки дальнього радіолокаційного виявлення НАТО
Новини

Боже око: літаки дальнього радіолокаційного виявлення НАТО

 Роман Приходько

Роман Приходько

25 Січня, 2024
11:03
Боже око: літаки дальнього радіолокаційного виявлення НАТО

Літаки раннього радіолокаційного виявлення з моменту своєї появи стали невіддільною частиною повітряних сил та глобальної системи протиповітряної оборони. Завдяки бортовому радіообладнанню, вони здатні виявляти повітряні та надводні цілі на дальностях понад 200 км та забезпечувати координацію і контроль повітряного компонента держав.

Висока ефективність таких літаків була продемонстрована під час війни в Перській затоці у 1991 році, Югославії у 1999 році, де літаки дальнього радіолокаційного виявлення здійснювали управління та наведення близько 600 літальних апаратів одночасно. Також ці літаки використовувались й в інших операціях, де загальна кількість літальних апаратів хоч і була меншою, але все одно потребувала якісного контролю.

Літаки дальнього радіолокаційного виявлення E-3 Sentry

Наявність літаків дальнього радіолокаційного виявлення стала невіддільною частиною Повітряних сил НАТО, які в першу чергу використовуються для виявлення повітряних цілей біля кордонів Альянсу та координації повітряних сил держав, які входять до складу НАТО.

На сьогодні, у складі Сил раннього виявлення НАТО знаходиться 17 літаків ДРЛВ E-3A, які були замовлені у США в 1982 році. Вони розподілені між трьома ескадрильями та аеродромами тих напрямків, які вважаються найважливішими, в залежності від геополітичної обстановки.

За своїм штатним розташуванням, певна кількість літаків знаходиться на аеродромі Гайленкірхен (Німеччина), Конья (Туреччина), Превеза/Акціон (Греція), Трапані/Біргі (Італія), а також в Орланді (Норвегія), де розташований оперативний пункт управління сил “північ”.

Літак Е-3А створений на базі цивільного лайнера Boeing 707-320B з встановленою радіолокаційною поворотною антеною AN/APY-1/2 та відповідним внутрішнім простором для операторів комплексу.

Радіолокаційний комплекс забезпечує дальність виявлення повітряних цілей на відстань понад 400 км та наземних на відстань до 200 км. Такі характеристики забезпечують можливість використання літака для забезпечення раннього попередження, а також координації та управління союзними літаками.

Весь комплекс є поворотним та здійснює один оберт кожні 10 секунд, завдяки чому оператор отримує оновлену інформацію повітряного простору. Використання різних режимів сканування дозволяє отримувати всю потрібну інформацію по типу цілі, її швидкості, висоті, а також здійснювати наведення союзної авіації, її управління, а також здійснювати радіокорекцію ракет.

Крім Сил раннього виявлення  НАТО, літаки E-3 знаходяться на озброєння Повітряних Сил США, а також Франції.

На сьогодні ПС США мають у своєму розпорядженні близько 31 літака E-3C, які знаходяться у складі шести стройових ескадриль Командування протиповітряної оборони, двох ескадриль резерву, а також двох ескадриль, розміщених на Тихому Океані та підпорядкованих тихоокеанському командуванню повітряних сил.

На озброєнні Повітряно-космічних сил Франції знаходяться чотири літаки E-3F у складі трьох ескадриль, які підпорядковані 36-му крилу повітряного контролю та спостереження на авіабазі Аворд.

Літаки дальнього радіолокаційного виявлення E-2 Hawkeye

Сполучені Штати у своєму розпорядженні мають палубні літаки дальнього радіолокаційного виявлення E-2 у версіях C та D. Зазвичай ці літаки використовуються з палуб авіаносців та забезпечують контроль і управління повітряним простором для морської авіації США.

В залежності від модифікації літаки використовують радіолокаційну станцію AN/APS-145 (E-2C), або APY-9 (E-2D), яка використовує технологію АФАР (активної фазованої антенної решітки), що забезпечило кращі можливості з виявлення, ніж у попередниці.

РЛС AN/APS-145 є найновішим варіантом бортової радіолокаційної станції, яка використовується на літаках версії С. Вона забезпечує дальність виявлення повітряних цілей на відстань понад 400 км, а використання змінної частоти дозволяє краще підлаштовуватись під обставини з активними перешкодами ворожих РЕБ. Антенна решітка поворотного типу здійснює 5 обертів на хвилину, що дозволяє використовувати літак для наведення та радіокорекції ракет.

На сучасній версії E-2D фахівці компанії Northrop Grumman встановили сучасну радіолокаційну станцію APY-9, яка вже використовує активну фазовану антенну решітку. Завдяки меншій масі обладнання, антенна решітка змогла збільшити кількість обертів до шести на хвилину; крім того, це також дозволило здійснювати електронний доворот, що збільшило статичний сектор сканування.

За повідомленнями виробника, радіолокаційна станція забезпечує дальність виявлення повітряних цілей на відстань понад 400 км, а надводних до 200 км.

Літаки цього типу знаходяться у складі морської авіації флоту та розподілені між 10 ескадрильями, які приєднуються до авіаносного крила ВМФ США.

Крім США, серед країн НАТО літаки ДРЛВ E-2C у кількості трьох одиниць знаходяться на озброєнні 4-ї ескадрильї морської авіації ВМС Франції. Літаки були замовлені для використання з атомного авіаносця “Шарль Де Голь”, але через малу кількість виходів корабля у море, більшу частину часу вони експлуатуються з сухопутних авіабаз для забезпечення моніторингу повітряного простору НАТО.

Літак дальнього радіолокаційного виявлення Embraer R-99

Літаки ДРЛВ від бразильської компанії Embraer, хоч і не дуже популярні у світі, але Греція, яка є членом НАТО, виявила інтерес до них та закупила чотири одиниці для повітряних сил країни.

R-99 розроблений на базі цивільного регіонального пасажирського літака ERJ 145. Радіолокаційне обладнання складається з жорстко закріпленої антенної решітки Erieye, яка забезпечує виявлення повітряних цілей в азимуті 350 градусів.

Антенна решітка Erieye розроблена фахівцями Saab Electronic Defence Systems на основі активної фазованої антенної решітки. Перевагами АФАР, у порівнянні з іншими типами решіток, вважається краща стійкість до перешкод шляхом використання великої кількості модулів для передачі та приймання сигналу.

Також, такий тип антенних решіток має більшу швидкість сканування повітряного простору, що забезпечує кращу можливість виявлення малорозмірних цілей, а також цілей, які використовують технологію зменшення помітності у радіолокаційному спектрі.

За повідомленнями розробника, дальність виявлення повітряних цілей Erieye складає 450 км. Не зважаючи на це, літак не має такого розширеного набору можливостей та режимів, як американські E-3, через що його використання у системі контролю та управління може здійснюватись з певними обмеженнями.

На сьогодні у складі ПС Греції знаходиться чотири літаки, які використовуються 380-ю ескадрильєю на авіабазі Елефсін.

Літак дальнього радіолокаційного виявлення G550 CAEW

Як і повітряні сили Греції, Італія вирішила обрати літак ДРЛВ на базі невеликого бізнес-джета Gulfstream G550. Для перетворення у спеціальний літак, базову платформу модернізували фахівці ізраїльської компанії IAI та встановили пакет радіоелектронного обладнання EL/W-2085.

Як і інші представники літаків ДРЛВ, G550 має обмежені можливості в управлінні та контролю повітряного простору. Радіолокаційний комплекс складається з чотирьох антенних решіток, які забезпечують можливість огляду на 360 градусів. Антени створені з використання активних фазованих антенних решіток, максимальна дальність виявлення повітряних цілей – 450 км.

Компанія IAI заявляє про високі можливості у виявлені малорозмірних повітряних цілей шляхом використання нерухомих антенних решіток, які забезпечують оператора оновленою інформацією кожні 1-2 секунди, замість 10 секунд, як у поворотних антенах.

Наразі, у складі Повітряних сил Італії знаходиться два літаки цього типу, які підпорядковані 71-й ескадрильї 14-го авіаційного крила на авіабазі Маріо де Бернанді.

Літак дальнього радіолокаційного виявлення E-7 Wedgetail

Літаки дальнього радіолокаційного виявлення E-7 Wedgetail по праву можна вважати найкращими у своєму класі. Він базується на цивільному Boeing 737-700ER, на який була встановлена багатофункціональна радіолокаційна антенна решітка MESA (Multi-role Electronically Scanned Array).

Особливість антенної решітки полягає у відсутності сліпих зон, які притаманні літакам зі схожим розміщенням антенних решіток. Шляхом додавання двох антенних решіток невеликих розмірів, радіолокаційний комплекс забезпечує виявлення повітряних цілей на 360 градусів.

Радарна станція розроблена на основі активної фазованої антенної решітки (АФАР) та забезпечує дальність виявлення повітряних цілей на дальності понад 400 км. Крім того, літак має відповідний набір обладнання для проведення операцій з радіотехнічної розвідки на дальність близько 1000 км.

Використання жорстко закріплених антенних решіток забезпечили кращі можливості в оновленні даних, які складають до двох секунд. Швидке оновлення також забезпечило можливість давати корегування ракетному озброєнню через канал зв’язку Link 16.

На сьогодні, чотири літаки E-7 Wedgetail знаходяться на озброєнні Повітряних сил Туреччини. Крім того, такі країни як США, Сполучене Королівство, а також Сили раннього виявлення НАТО розмістили на замовлення на літаки цього типу. Вони мають замінити у їх складі парк морально старих E-3.

Загальний розмір замовлення складає 35 літаки серед яких: 26 для ПС США, три для Королівських ПС та шість для Сил раннього виявлення НАТО.

Чи має Україна приєднатись до коаліції літаків ДРЛВ? 

Наявність літаків дальнього радіолокаційного виявлення загалом покращує можливості у виявленні повітряних цілей на різних висотах та управління повітряним компонентом країни. Але крім високих можливостей пошуку та виявленню, літаки є дуже вразливими до далекобійних ракет “повітря-повітря” противника по типу Р-37М, носіями яких виступають російські винищувачі МиГ-31БМ та Су-35С. 

Для протидії таким засобам ураження, літаки ДРЛВ мають здійснювати комплексне патрулювання разом з літаками радіоелектронної боротьби, що може захистити їх від далекобійних ракет. Роль літаків радіоелектронної боротьби у цьому випадку буде значною, оскільки вони зможуть забезпечити створення перешкод як для носія, так і для самої ракети, яка буде намагатись захопити ціль своєї активною головкою. 

Також треба зазначити, що на відмінно від деяких країн НАТО, наявність цих літаків у складі ПС ЗСУ не є критично важливою потребою. Це пов’язано з відносно невеликими територіями, які загалом, мають повне покриття сухопутними радіолокаційними станціями. 

В рамках ПС ЗСУ є сенс використання трьох-чотирьох літаків ДРЛВ на базі бізнес-джету, які зможуть забезпечити можливість виявлення низьковисотних цілей, а також покращити радіолокаційне покриття країни та координацію повітряного компонента.

Крім того, використання відносно невеликої платформи забезпечить менші витрати на обслуговування, а також можливість здійснювати його всередині країни. 

Статті

ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"

Приватбанк ( Банківська карта )
5169 3351 0164 7408
Рахунок в UAH (IBAN)
UA043052990000026007015028783
ETH
0x6db6D0E7acCa3a5b5b09c461Ae480DF9A928d0a2
BTC
bc1qv58uev602j2twgxdtyv4z0mvly44ezq788kwsd
USDT
TMKUjnNbCN4Bv6Vvtyh7e3mnyz5QB9nu6V
Популярні
Button Text