Історія  бронетанкової галузі в Україні

Україна відома у світі країна розробник бронетехніки. Перебуваючи у складі Радянського союзу, наша країна зробила значний внесок у створення та розвиток бронетанкової галузі радянської держави.

Відоме зараз Харківське конструкторське бюро імені Морозова, бере свій початок з 1927 року, коли на Харківському паровозобудівному заводі була створена – танкова конструкторська група.

Вже у 1928 році, ХПЗ отримує державне замовлення на виготовлення дослідного зразка «маневреного» танка (1-12-32), розробленого московським “Головним конструкторським бюро Гармато-Арсенального тресту (ГКБ ГАТ)”.

В 1931 році, колектив танкової конструкторської групи ХПЗ розробив свій перший танк –Т-24. У 1932 році була виготовлена мала серія цих машин (25 машин):

Ще до другої світової війни, конструкторська група ХПЗ займалась розробкою ряду танків, що створювались на основі ліцензій США та  Англії, а також самостійно. Серед них БТ-2, БТ-5, БТ-7, Т-35, А-20 та славнозвісний Т-34 (А-34). Розробка танку Т-34 почалась в 1940 році.

У 1941 році конструкторське бюро було евакуйоване в Нижній Тагіл.

Після війни, КБ продовжило активну роботу по створенню бронетанкової техніки. Включаючи проєкт створення перспективного радянського танку, роботи над яким велись з середини 80-х і до розпаду СРСР.

Після проголошення незалежності України, бронетанкова галузь продовжила працювати. Попри глибоку економічну кризу 90-х років, українські танкобудівники спромоглись виконати велике замовлення Пакистану на будівництво 320 танків Т-80УД.

У 2000-х роках бронетанкові підприємства займались проєктами модернізації БТТ, а також створенням нових зразків техніки. Зокрема були створені вітчизняні БТР-4 та ТБКМ Дозор-Б. За часів СРСР колісна бронетехніка в Україні не розроблялась.

Створення нових зразків бронетехніки продовжувалось не зважаючи на відсутність держзамовлення. У 2013 році, за замовленням КБ Південне, було розроблене важке колісне шасі для ОТРК «Грім-2»,  а у 2018 році з’явилась публічна інформація про розробку першої вітчизняної БМП-У (за часів СРСР Україна також не розробляла БМП).

Створення музею бронетехніки

Враховуючи майже столітню історію існування бронетанкової галузі в Україні, і вклад українських інженерів і робітників, у розвиток світового танкобудування – є дивним, що в Україні дотепер відсутній музей бронетехніки.

Створення такого музею стало б гарною візитівкою України, для демонстрації її науково-технічного потенціалу, історії бронетанкової галузі, і сприяло б популяризації  цього напрямку освіти та виробничої діяльності серед молоді.

Для чого потрібен такий музей? Користі від його створення могло б бути багато:

• Історико-просвітницька функція (збереження історії про танкобудування в Україні);
• Популяризація військово-інженерних спеціальностей серед молоді;
• Військово-патріотичне виховання молоді;
• Вклад у розвиток туристичної галузі України;
• Централізоване зберігання і професійна реставрація зразків БТТ, що мають історичну цінність.

Які зразки техніки могли б стати основою експозиції?

Наявність конструкторського бюро (з власною випробувальною базою), танкоремонтних підприємств і баз зберігання бронетехніки, в Україні залишилось багато унікальних (іноді одному збереженому екземплярі), зразків бронетанкового озброєння.

І взагалі, через мілітаризованість нашої країни, багато унікальних зразків збереглось у вигляді пам’ятників.

Серед зразків бронетехніки, які могли б стати основою експозиції такого музею, можна назвати наступні:

Танк Mk.V, (знаходиться на площі конституції в Харкові). Найстаріший танк в Україні. Танк унікальний, дуже рідкісний, зважаючи на його вік.  Звісно можуть виникнути проблеми  з його передачею в музей, оскільки він перебуває у комунальній власності міста. Але в музеї він принаймні міг би зберігатись не просто неба. Інший англійський танк даної серії знаходиться в окупованому Луганську.

Танк БТ-7, (знаходиться на території харківського заводу ім. Малишева). Єдиний танк цієї моделі, що зберігся в Україні. За інформацією газети “Вечерний Харьков”, дана машина брала участь у боях під час Радянсько-Фінської війни,  де і була підбита. Знайшли танк у 80-х, після чого передали на харківський завод, де його відновили.

Цей БТ-7 також стоїть на постаменті просто неба:

Танк Pz.Kpfw.III.  В Україні зберігся один танк Pz.Kpfw.III, і декілька його корпусів. Танк знаходиться в експозиції Національного університету оборони у Києві. А корпус аналогічного танку знаходиться у музеї партизанської слави  “Спадщанський ліс” (Сумська область).

Танк М4 Sherman, також знаходиться на території Національного університету оборони України. В Україні аналогічних танків крім цього зразка немає.

САУ СУ-74И, ще один рідкісний зразок бронетехніки. Самохідна артилерійська установка, створена на базі шасі трофейного німецького танку Pz.Kpfw.III. СУ-74И знаходиться на постаменті у місті Сарни. Технічний стан цього рідкісного зразка також поступово погіршується.

Бронеавтомобіль БА-10, знаходиться на постаменті в урочищі Шумейкове, Полтавська область.

Ще більше рідкісних зразків бронетехніки, що залишились в Україні,  післявоєнного періоду (після Другої світової війни).

АСУ-85, таких машин на нашій території залишилось декілька одиниць:

Лазерний комплекс протидії 1К11 “Стилет”,  одна з ранніх машин цього комплексу в розкомплектованому стані залишилась на території харківського бронетанкового заводу:

Об’єкт “432”, один з ранніх варіантів танку Т-64, характерною зовнішньою ознакою якого  є ромбоподібна деталь ВЛД (верхня лобова деталь).  Корпус однієї машини об’єкт “432” зберігся в розкомплектованому стані на харківському танкоремонтному заводі. Цей зразок має історичну цінність, як приклад етапу створення танку Т-64:

ЗСУ 57-2, цих зенітних самохідних установок в Україні збереглось декілька одиниць (2-5 од.)

БМП-3,  після розпаду СРСР, Україні дістались 5-8 нових на той час БМП-3 (точне число не відоме). БМП-3 навіть встигли взяти участь у російсько-українській війні, у складі 169-ї РТГр 30-ї омбр.

Об’єкт “478”, дослідний зразок танку Т-80 з дизельним двигуном 6ТД-1.  Цей зразок став перехідним варіантом танку Т-80, з заміною газотурбінного двигуна на дизельний. В процесі модернізації  був створений серійний варіант з дизельним двигуном – Т-80УД (об’єкт “478Б”).  В Україні залишився тільки один дослідний зразок Т-80 з двигуном 6ТД-1 (об’єкт “478”), на території київського Музею історії України у Другій світовій війні:

Багато цікавих зразків бронетехніки, що розроблялись або випробувались в Україні перед розпадом СРСР,  залишились на території випробувальної бази ХКБМ – УПИ-190 ( “участок полигонных испытаний”):

Серед цікавих зразків УПИ-190 можна знайти: Т-80УД з елементами ходової частини танку Т-64.

Перспективний танк ДКР “Молот”/”Боксер”/ “Нота” –  напевно найцікавіші зразки бронетехніки, що  збереглись в Україні. З середини 80-х років, і до розпаду СРСР, в Харкові розроблялось нове покоління радянських танків. Нова машина розроблялась у різних варіантах компонування, і з різним озброєнням. Після розпаду радянського союзу, Україна ще декілька років продовжувала спільну розробку танку спільно з Росією. Потім Росія почала свої проєкти перспективного танку. До наших днів у Харкові (УПИ-190), збереглось декілька дослідних машин, з різним компонуванням. По цей час ці машини  знаходяться під грифом таємно. Після розсекречення проєкту, ці танки могли б стати головним експонатом музею бронетехніки.

Багато цікавих зразків бронетехніки було створено вже у незалежній Україні, попри складну економічну ситуацію, українські розробники військової техніки розробили багато варіантів модернізації бронетехніки, та нових зразків.

Т-72-120,  варіант глибокої модернізації танку Т-72, з установкою 120-мм гармати та забаштового автомату заряджання.

Важкі БМП, Ходові макети важких бойових машин піхоти на базі корпусу танків Т-64, Т-80, та Т-55:

Танк Тайфун-2, варіант модернізації танку Т-62:

БМТ-72, модернізація танку Т-72 для перевезення десанту:

Поповнити музей бронетехніки можуть також і зразки саморобної легкоброньованої бронетехніки, які масово створювались волонтерами та небайдужими громадянами у 2014-15 роках:

Створення музею бронетехніки  є  важливим елементом для розвитку культури держави. Його існування сприятиме популяризації військово-інженерної освіти серед молоді,  підвищуватиме інтерес до армії та військової промисловості, а також збереже матеріальні артефакти, що свідчать про великий внесок українських інженерів та робітників, у розвиток світового танкобудування. І саме музей, дозволить зберегти унікальні зразки бронетехніки, які залишились у єдиному екземплярі, часто  знаходяться просто неба, не реставруються і розграбовуються.

Автор MARINER