27 вересня 2012 військово-транспортний літак Ан-70 вперше піднявся в повітря після дворічної перерви. В 10:53 за місцевим часом літак злетів із заводського аеродрому КБ Антонова в Святошині, і через 32 хвилини приземлився на смузі льотно-випробувальної станції в Гостомелі. Літак пілотував Володимир Мосін.

В ході 32-хвилинного польоту була частково перевірена працездатність бортового обладнання, стійкість і керованість літака після проведеної модернізації. День потому президент ДП «Антонов» Дмитро Ківа повідомив, що попередні випробування модернізованого Ан-70 будуть включати 20 польотів. Потім літак буде переданий на другий етап державних випробувань, які будуть проводитися українськими і російськими військовими льотчиками, які пройшли навчання в Києві на тренажері Ан-70. На цьому етапі буде здійснено 70 польотів, які в основному будуть проводитися в Києві, але частина з них пройдуть і в Росії. Випробування повинні завершитися на початку 2013 року.

Перший етап державних випробувань Ан-70 був завершений, і акт про його завершення був підписаний головкомами ВПС Росії і України в грудні 2001 р. До документа прикладався список доробок, які були необхідні для проведення другого етапу. Тепер всі вони здійснені.

Нужда змушує.

Так в чому ж причина того, що програма Ан-70 завмерла більш ніж на десять років? Простим поясненням може служити той факт, що росіяни вирішили відмовитися від ще одного військово-транспортного літака, так як Ил-76 цілком відповідав їх потребам.

Коли в 2008 р. почалася п’ятиденна російсько-грузинська війна, керівники російської військової авіації без всяких сумнівів зрозуміли, що їм потрібен літак класу Ан-70 – досить місткий і здатний застосовуватися з непідготовлених смуг. В ході тієї війни з’ясувалося, що російські ВПС нездатні доставити важке озброєння прямо на театр військових дій. Найближчим аеродромом, на якому міг приземлитися Ил-76, був Владикавказ, розташований в 100 км від столиці Південної Осетії Цхінвалі, але при цьому відокремлений від неї кавказькими горами.

В результаті на авіасалоні МАКС-2009 російський і український міністри оборони оголосили про відновлення співпраці для завершення розробки і випробувань Ан-70.

Угода не містила зобов’язань щодо майбутнього серійного виробництва, але в кінці 2009 р. російське міністерство оборони відновило фінансування програми Ан-70.

У грудні 2010 р. тодішній президент Дмитро Медведєв підписав Державну програму озброєння на період до 2020 року. Відповідно до неї російські ВПС повинні були одержати не менше 60 Ан-70 в період 2014-2020 рр.. Закупівлі з боку українських військових були значно скромніші – спочатку було замовлено тільки два літаки. Точне число закуповуваних літаків ще не визначено, але може досягти 10 екземплярів.

Літак короткого зльоту і посадки

Ан-70 спроектовано навколо єдиної вимоги: можливості злітати і сідати з непідготовлених злітно-посадкових смуг завдовжки 600 метрів. Навіть злітаючи з такою ЗПС Ан-70 може доставити 20 тонн вантажу на дальність 3000 км. А коли літак застосовується з бетонованою смуги він може підняти 35 тонн вантажу і перевезти його на дальність 5100 км. У виняткових випадках, коли дозволена перевантаження складає 2g (стандартна становить 2,5 g, або 3g з грунтових смуг), літак може доставити 47-тонний танк Т-80У на дальність 3000 км.

Вантажний відсік більш просторий, ніж у Ил-76, і може вмістити майже всі типи озброєння, які є в штаті моторизованої піхотної дивізії. Дмитро Ківа підтвердив, що в ході попереднього етапу випробувань літак досяг всіх планованих показників по дальності, і тільки перегоночна дальність виявилася на 200 км менше потрібних 8000 км.

За інформацією Ківи, Ан-70 також буде мати і цивільне застосування, наприклад, беручи участь у перевезеннях нафтогазового обладнання в Сибіру і на півночі Росії, де немає стандартних смуг.

По шляху модернізації

В ході дворічної перерви в польотах єдиний існуючий Ан-70 (другий прототип з реєстрацією UR-NTK) був підданий глибокій модернізації. БРЕО було повністю замінено – спочатку встановлене обладнання було спроектовано і випущено в 1990-і рр.. Борт UR-NTK був оснащений навігаційною системою ПрНПК-77 і РЛС «Купол-III-76М» виробництва компанії «Котлін Новатор» із Санкт-Петербурга, аналогічну РЛС, що встановлюється на Ил-76 в рамках програми їх модернізації.

Модернізована кабіна пілотів включає в себе нові РК-монітори, які замінили старі монітори на електронно-променевих трубках. Електродистанційною система управління ЕДСУ-70М зберегла свою стару архітектуру, але в ній встановлені нові деталі. За словами Дмитра Ківи, модернізація обладнання дозволила заощадити 500 кг маси літака. Тепер в носовій частині літака встановлений «кулька» оптико-електронної системи, оснащена ІЧ і ТВ-камерами.

Одне з найбільших змін було внесено в гвинтовентилятори СВ-27 (вісім лопатей на передньому гвинті і шість – на задньому). Стомлюваність екіпажа була однією з основних проблем Ан-70, причому в січні 2001 р. вона стала причиною екстреної посадки під Омськом. Компанія «Аеросила» з підмосковного Ступіно серйозно перепроектувати конструкцію для досягнення більш високої надійності.

У модернізованих гвинтовентиляторів СВ-27 відстань між гвинтами було збільшено з 600 до 900 мм, в першу чергу з метою зменшити вироблений шум. Власне двигуни Д-27 залишилися без змін, але тепер вони оснащені системою FADEC, а спочатку встановлена допоміжна силова установка ТА12-60 була замінена на сучасну ТА18-200-70.

Планер відповідає існуючим вимогам і не зазнавав змін. У той же час число членів екіпажу було скорочено з п’яти до чотирьох чоловік (два пілоти, штурман і бортінженер, раніше в екіпажі був ще і оператор обладнання).

Нові виробничі потужності в Казані

Серійне виробництво Ан-70 буде вестися в Росії в кооперації з серійним заводом Антонова в Святошині. Плани з виробництва Ан-70 в Росії змінювалися кілька разів. Після початку проектування літака в 1985 р. планами виробництва розглядалися потенційні майданчики в Самарі, Омську та Ульяновську.

Дещо несподівано в ході візиту до Казані 9 червня 2012 прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв оголосив, що виробництво Ан-70 буде вестися в цьому місті. Казанське авіаційне виробниче об’єднання є великим підприємством з великим потенціалом, але в даний час воно залишилося без основного продукту, що випускається. Зараз воно веде роботи з модернізації дальніх бомбардувальників Ту-22М і стратегічних Ту-160, що раніше випускалися на заводі, а також виробляє спеціальні версії літака Ту-214.
Ан-70 відповідає тому виду робіт, які раніше велись на КАПО, так як тут вироблялися важкі літаки, і це замовлення може забезпечити завантаження підприємства на роки вперед.

Для виробництва Ан-70 буде побудований новий цех остаточної збірки розміром 550 на 170 метрів. За площею він дорівнює двом існуючим цехам, крім того буде споруджений новий фарбувальний цех, і цех остаточного доведення. Спочатку деталі для Ан-70 будуть проводитися в одному з існуючих цехів.

Модернізація і розбудова КАПО обійдуться в 19 млрд. руб. Витрати будуть фінансуватися з федерального бюджету. За словами генерального директора заводу Василя Каюмова, політ першого літака очікується на початку 2016 р., хоча вимогами міністерства оборони передбачається 2014.

У відповідності з графіком, на планований обсяг випуску в 12 літаків в рік завод повинен вийти в 2019 р. У виробничих цехах у Святошині знаходяться два незакінчених фюзеляжи. Вони замовлені міністерством оборони України в листопаді 2004 р., але росіяни хочуть їх придбати. Можливо, обидва літаки будуть добудовані в модифікованому варіанті, і будуть поставлені ВПС Росії в 2014 р.

У ході зустрічі представників компанії, залучених у виробництво Ан-70, яка пройшла в Києві 10 вересня 2012 р., була затверджена кооперація в ході серійного виробництва.

Київський серійний завод ДП «Антонов» буде виробляти і постачати в Казань крила, горизонтальне і вертикальне оперення, гондоли та пілони двигунів. Носова частина фюзеляжу буде доставлятися з Новосибірська, консолі – з Ульяновська, а композитні елементи – з Воронежа.

Російська компанія «Гідромаш» буде виробляти шасі, а українське АТ «Мотор Січ» буде відповідати за випуск двигунів в кооперації з московським заводом «Салют». Виробництво фюзеляжу, остаточна збірка і льотні випробування будуть вестися в Казані. Як тільки буде досягнутий запланований рівень річного виробництва, на КАПО з цієї тематики буде зайнято 2500 робітників.

За словами Дмитра Ківи, Росія і Україна планують створити СП з паритетним участю, яке включить в себе всі підприємства, зайняті в кооперації за програмою Ан-70 з метою керувати виробництвом, розробкою та сервісним обслуговуванням.

П.Битовський