Що буде далі: технологічна трансформація війни і майбутнє оборонної індустрії

Прогнозувати хід та розвиток технології війни – справа невдячна. Надто багато змінних, які з’являються та зникають за лічені місяці: тактика, технології, доступ до компонентів, регуляторні рішення чи міжнародна кон’юнктура. Ключове – тканина війни повністю виткана з “чорних лебедів”, що не піддаються прогнозуванню чи передбаченню. Те, що ще вчора здавалося стандартом, сьогодні може втратити актуальність. Тому 2026 рік варто розглядати за напрямками, які вже зараз формують майбутнє українського defence tech.

Одна річ залишиться незмінною – ключову роль у розвитку оборонних продуктів відіграватиме зворотний зв’язок від військових. Кожен продукт повинен створюватись у тісній співпраці з підрозділами, на основі їхнього реального бойового досвіду та фідбеку. Чесний, іноді жорсткий фідбек для виробника – це те, що дозволяє швидко виявляти слабкі місця й покращувати технічні рішення.

Глобальна експансія українського досвіду

Український defence-tech потребує відкриття вікна у світ. Відтак цей рік ознаменується активною міжнародною співпрацею. Рішення про відкриття експорту – перезріле. Фактично ми вже в цьому процесі – цьогоріч світ побачить багато міжнародних угод з українськими компаніями. Зокрема ситуація на Близькому Сході ще більше загострила увагу до українських оборонних технологій.
По-перше, для ефективного розблокування експорту, щонайменше, держава повинна визначити, хто є власником цього процесу. На мою думку, це роль Міністерства оборони України, і нове керівництво розуміє важливість міжнародного треку для українського ОПК.

По-друге, держава повинна забезпечити фаст-трек для експорту зброї. Ми не можемо чекати місяцями одного погодження з боку чисельних державних органів. Тобто експорт повинен бути не декларативним, а реальним.

Міжнародна взаємодія для українського defence-tech – це питання гіперактуальне. Всі, абсолютно всі, хто є на ринку, підтвердять – до нас регулярно звертаються міжнародні приватні та державні партнери, обговорюються технології, можливості спільного виробництва, інвестиції, технологічна кооперація. Водночас для побудови сталої та ефективної індустрії ці зв’язки мають бути системними й масштабними. Можливо, цей рік – одне з останніх вікон можливостей, коли Україна може зайняти унікальну позицію на глобальному безпековому ринку.

Водночас є хибна ілюзія, що західним партнерам потрібні суто технічні рішення. Це не зовсім правда. Ми маємо пропонувати значно ширший продукт, де ключовим елементом є український досвід – тактики застосування, логіка адаптації під поле бою, структура управління дроновими підрозділами, взаємодія з РЕБ тощо. Тобто повноцінні комплексні рішення, що поєднують технологію, процеси та команди. Саме в цьому наша конкурентна перевага.

Розставимо всі точки над ШІ

Попередні роки повномасштабного вторгнення ознаменувалися демонстраціями та розвитком автономних БпЛА, НРК та морських дронів. На мою думку, цей рік покаже нам широке тактичне застосування автономних систем – як у повітрі, так і на землі чи на воді. По факту – це системи, здатні діяти в умовах радіоелектронної боротьби, адаптуватись до ворожих контрзаходів і бути повноцінною «unmanned» складової структури підрозділів.

Для України це означає роботу над стандартами взаємодії, прийняттям рішень, кібербезпекою й оперативними програмами навчання операторів та командирів. Ті, хто зможе поєднати розумні платформи з тактичними процесами армії, отримають критичну перевагу.

Посилення захисту неба

Минулі роки показали, що точкові реанімаційні рішення оборони неба не працюють в довготривалій дистанції. Ворог постійно модифікує свої засоби, застосовує нові тактики та постійно шукає варіанти обходження чи перевантаження нашої ППО.

Натомість у 2026-му наша відповідь має стати більш системною:

• багаторівневі сенсорні мережі;
• інтегровані системи РЕБ та РЕР;
• автоматичні системи виявлення та перехоплення;
• стандартизовані канали обміну даними між підрозділами.

Тобто нам слід зосередитись на розвитку мережецентричної системи ППО. І саме на таку інфраструктуру має бути спрямоване державне фінансування та інвестиції приватного бізнесу. Кількість дронів-перехоплювачів та підрозділів ППО буде збільшуватись – за досить короткий час вони показали надзвичайно хороші показники. Далі все більше і більше результатів.

Попереду технологічні перегони за покращений зв’язок, відео, камери тощо. Подальший стрімкий розвиток ринку компонентів та електроніки.

Українська оборонна індустрія давно довела свою здатність до інноваційної адаптації. Настав час переходити від ad hoc рішень до цілісної оборонної архітектури.

Роботизація логістики та розвиток НРК

Ще один напрямок, який стрімко набиратиме обертів у найближчі роки, – розвиток наземних роботизованих комплексів. Зона ураження на полі бою постійно збільшується. FPV-дрони та інші засоби ураження дедалі частіше ефективно знищують логістичні цілі – техніку, транспорт, транспортні вузли та склади тощо. У таких умовах традиційна логістика поблизу лінії бойового зіткнення стає надзвичайно ризикованою. Відтак вся логістика ближче до ЛБЗ стане управлятись виключно через НРК, їх роль буде збільшуватись.

Саме тому НРК поступово переходять із категорії експериментальних рішень ентузіастів до базового елементу військової інфраструктури. У перспективі значна частина логістики на відстані кількох кілометрів від лінії фронту буде здійснюватись саме роботизованими системами. Це і доставка боєприпасів, і евакуація поранених, і транспортування спорядження чи виконання інженерних завдань.

Ймовірно, найближчим часом у структурі бригад з’являться окремі роти НРК. Їх потрібно буде укомплектовувати як технікою, так і особовим складом, що означає масштабування цього напрямку в рази. Фактично сьогодні НРК перебувають лише на початковій точці свого розвитку, і найближчі роки можуть стати періодом їхнього стрімкого зростання.

Дистанційне мінування як відповідь на дефіцит піхоти

Ще один інструмент, який буде набувати все більшого значення, – дистанційне мінування. В умовах дефіциту особового складу та зростаючого навантаження на піхоту саме дистанційні системи створення мінних загороджень можуть стати одним із ключових інструментів стримування ворожих штурмів.

У перспективі можуть масово з’являтись спеціалізовані безпілотні платформи або авіаційні борти, оснащені адаптованими системами дистанційного мінування. Такі рішення уже є і вони дозволять швидко створювати інженерні бар’єри у потрібних точках поля бою, блокуючи маршрути просування противника або прикриваючи вразливі ділянки оборони.

Потреба у таких системах буде універсальною – фактично для всіх підрозділів вздовж ЛБЗ. Дистанційне мінування дозволяє масштабувати оборонні можливості без прямого ризику для особового складу.

Дані у центрі технологій

У Силах безпеки та оборони у 2026 році продовжать тихе, але фундаментальне переосмислення того, що таке бойова ефективність. У центрі цієї трансформації – оперативні дані. Швидкість їхнього надходження, об’єктивність і здатність перетворювати їх на рішення, суттєво змінюють підходи в українській армії.

Одним із найяскравіших прикладів цієї зміни стала поява мотиваційної моделі в межах ініціативи Brave1, Міністерства цифрової трансформації та Центру інновацій розвитку оборонних технологій – програми «Армія дронів. Бонус», більш відомої як «Є-бали». По суті, йдеться про систему фіксації бойового результату, де ураження, підтверджені засобами розвідки, завантажуються в систему ситуаційної обізнаності «Дельта» і стають частиною єдиного оперативного контуру.

Ключове тут логіка процесу. «Дельта» стає точкою конвертації дії в ресурс. Це поєднує швидкість і ініціативу малих бойових команд із ресурсами великої державної системи та її управлінськими й бізнес можливостями. Підрозділи зацікавлені не лише у виконанні завдання, а й у коректній фіксації результату – а отже, у чистоті даних, які лягають в основу подальших рішень.

У 2026 році саме такі моделі – де дані, мотивація і логістика з’єднані в єдиний цифровий контур – визначатимуть конкурентну перевагу у defence-tech. Таких даних стане більше, їх якість і цілісність буде покращуватись, вони будуть зашиті в усю мережу процесів: від прийняття рішень у сфері закупівель, до інвестиційної логіки чи напрямків R&D. Український ОПК стане більше data-driven ніж будь-коли.