– Не секрет, що вітчизняна аерокосмічна галузь тісно пов’язана з російською. Наскільки успішним сьогодні є це партнерство?

– Дійсно, обсяги виробництва космічної продукції Україною на 75-80 відсотків пов’язані з Росією. Цей рік – останній рік польотів американських “шаттлів”, які вичерпали свій ресурс. Тому весь тягар обслуговування міжнародної космічної станції (МКС) випав на Росію, а відтак і завантаженість наших потужностей зростатиме щонайменше на 20 відсотків.

Але це за умови, що втіляться в життя плани щодо запуску 10-11 кораблів до 2015 року. Водночас, крім обслуговування МКС, є й багато інших програм, у яких бере участь Україна. Наприклад, зараз обговорюються плани співробітництва щодо створення системи супутникової навігації ГЛОНАСС – російський аналог GPS, також тривають переговори про ратифікацію Російською Держдумою угоди про непоширення ракетних технологій, опрацьовуються документи з охорони інтелектуальної власності, розвивається спільна участь у програмі створення ракети-носія “Дніпро”. До речі, Українсько-Бразильське СП “Алкантара Циклон Спейс” одержало попередній екологічний дозвіл на початок робіт з будівництва стартового майданчика для реалізації проекту запуску українських ракет-носіїв “Циклон-4”. Це велике досягнення, адже розташування космодрому планується у природоохоронній зоні, через що цей процес відчутно гальмував. Але, вважаю, незабаром ми вже назвемо дату першого пуску. В цілому ж успішна реалізація спільного з Бразилією проекту “Циклон-4” дасть змогу Україні вийти на новий рівень розвитку космічної галузі і посилити свої позиції на світовому ринку.

– Сьогодні через світову фінансово-економічну кризу уряди держав активно заощаджують кошти. Як це позначається на розвитку вітчизняної ракетно-космічної галузі?

– Торік підприємства космічної галузі виробили товарної продукції на суму 2,1 млрд грн. Співвідношення обсягів виробництва порівняно з 2008 роком становило 82,3%, що стало найкращим показником у промисловості. Збільшився обсяг реалізації продукції на експорт, який становив 53% від загального (у 2008 році – 47%). Покращився експортно-імпортний баланс: за підсумками 2009 року експорт у 3 рази перевищив імпорт. Середньомісячна зарплата на підприємствах галузі зросла на 7,3% і нині є вищою за середній рівень серед інших галузей промисловості України. Наша четверта Космічна програма, до виконання якої держава приступила 2008 року, передбачає роботи на найважливіших напрямах космічної діяльності. Сьогодні успішно реалізуються проекти “Морський старт”, “Наземний старт”, “Дніпро”. Активно створюється космічна ракета-носій “Циклон-4”, для якої будується пускова інфраструктура на бразильському космодромі Алькантара. Перший її пуск очікується у 2012 році. Для вивчення ресурсів Землі та екологічних проблем, проведення наукових експериментів, а також забезпечення завдань безпеки держави невдовзі будуть виведені на орбіту нові космічні апарати “Січ-2” і “Січ-2М”. Передбачається участь України і в багатьох міжнародних науково-космічних експериментах. Так, на початку 2009 року здійснено запуск космічного апарата “Коронас-Фотон” для дослідження сонячної активності – це міжнародний проект, для якого країна надала супутниковий телескоп електронів і протонів “СТЕП-Ф” розробки Харківського національного університету. Найближчими роками буде запущено науковий космічний апарат “Фобос-Ґрунт” – у цьому проекті з дослідження супутника Марса Фобос передбачена установка приладів розробки Львівського центру Інституту космічних досліджень. Для створення єдиного навігаційно-часового простору України та Російської Федерації на базі російської системи ГЛОНАСС також буде виконано комплекс спільних робіт. А в межах співробітництва із США за угодою з компанією “Орбітал Сайенсез Корпорейшн” почалося виробництво на “Південмаші” першого ступеня для нової американської ракети-носія “Таурус-2”, яка призначена для доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію. На жаль, загальна сума фінансування у 2009 р. бюджетних програм НКАУ становила тільки 55 відсотків порівняно з 2008 р., що призвело до скорочення темпів виконання Національної космічної програми України. Такий стан необхідно виправити в 2010 р. та в наступній Космічній програмі України на 2013-2017 роки, підготовка якої вже розпочалася. Бюджетний запит Національного космічного агентства України на 2010 рік становив 200 млн гривень на виконання Національної космічної програми. НКАУ також потребує 270 млн грн на утилізацію твердого ракетного пального (ТРП) на Павлоградському хімічному заводі. У 2008 році космічна галузь одержала на виконання заходів космічної програми та утилізацію ракетного пального 223 млн і 236 млн грн відповідно. Водночас у 2009 р. утилізація ТРП була профінансована на рівні 87 млн грн, а заходи космічної програми – 82 млн грн. За браком фінансування вкотре був відкладений запуск космічного апарата “Січ-2”. Нині ми плануємо відправити його в космос у четвертому кварталі цього року. Зараз супутник проходить останні термовакуумні випробування на “Південмаші”, а потім перевірятиметься на контрольно-випробувальній станції щодо міцності обладнання. Якщо все відбуватиметься за планом, до осені цього року апарат відправлять на полігон.

– Відомо, що великі космічні проекти вимагають поєднання зусиль багатьох країн, міжнародної кооперації вчених, інженерів і конструкторів. Як Україна “вписується” у міжнародну космічну кооперацію?

– Торік було здійснено пуски 6 ракет-носіїв українського виробництва з виведенням у космічний простір 11 космічних апаратів. За напрямком створення системи координатно-часового та навігаційного забезпечення України забезпечено формування і дослідну експлуатацію наземного сегменту у складі 12 контрольно-корегувальних станцій та резервного центру контролю навігаційного поля. Для забезпечення плідного співробітництва з країнами-партнерами з початку 2009 року Кабінетом Міністрів України укладено три міжурядові угоди, зокрема, щодо співробітництва в сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях з урядами Азербайджанської Республіки та Радою Міністрів Республіки Білорусь та щодо заходів з охорони технологій у зв’язку зі співробітництвом у сфері дослідження, створення й експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки з урядом Російської Федерації. Як бачимо, сьогодні Україна належить до сучасних космічних держав, які активно розробляють і створюють ракетно-космічну техніку, досліджують і використовують космічний простір. Щороку українські космічні конференції, які відбуваються в Євпаторії за участю вчених і конструкторів багатьох країн світу, демонструють великі можливості щодо ефективного використання наукового і технічного потенціалу України для розв’язання нових космічних завдань, які постають перед людством у новому сторіччі. Нині практично визнано, що наступні 50 років космічної діяльності присвячуватимуться освоєнню планет Сонячної системи. Представники молодого покоління можуть стати свідками й учасниками масштабного прориву в розвитку світової космонавтики і нового грандіозного змагання в космосі. Сподіваємося, що це змагання буде принципово відрізнятися від того, що відбувалося в роки “холодної війни”. Це буде суперництво в умовах широкого міжнародного співробітництва, що, безумовно, призведе до результатів, які перевершать найсміливіші прогнози.

– Сьогодні країни одна за одною відмовляються від участі у програмі освоєння Місяця. Яка з цього приводу позиція України?

– Вітчизняні наукові й конструкторські організації, зокрема конструкторське бюро “Південне”, разом з іншими підприємствами й академічними інститутами можуть гідно здійснити цю місію. У Місячній програмі може бути використана модернізована конверсійна ракета-носій “Дніпро”. Переваги її перед іншими носіями очевидні: передусім такі ракети вже є в наявності, вони високонадійні та забезпечують мінімальну вартість доставки корисного навантаження. Адже не секрет, що “Дніпро” – це колишня ракета РС-20 “Сатана”, що залишилася практично без змін. У цієї машини змінюється лише польотне завдання, а замість боєголовки встановлюється корисне навантаження – супутник чи інший космічний апарат. Вітчизняні вчені – матеріалознавці, астрофізики, геофізики – мають розробки світового рівня, що стосуються вивчення поверхні Місяця й інших планет. А у біологів є напрацювання, які знадобляться в умовах тривалих космічних експедицій. Зауважу, що Україна досі володіє унікальним наземним космічним комплексом, розташованим у Криму. Він брав участь у багатьох проектах з дослідження Місяця, Марса, Венери, Сонця і може забезпечити керування й прийом інформації від космічних апаратів.

– У 2011-2012 роках закінчуються терміни придатності багатьох ракетних комплексів, які знаходяться на озброєнні Збройних Сил України. Чи не буде дивно, якщо космічна держава залишиться без ракетного озброєння?

– Ще у 2006 році почалися роботи над створенням національного оперативно-тактичного комплексу “Борисфен”. Однак через організаційні й фінансові труднощі цей проект застарів ще на “паперовій” стадії. На зміну йому прийшов “Сапсан”. По суті, це покращений до останніх вимог військового відомства “Борисфен”. Торік на його створення Україна виділила в еквіваленті до 7 млн дол. США. Цей крок зрушив справу з мертвої точки, і того ж року КБ “Південне” захистило ескізний проект. Цьогоріч розпочалося проектування, проте програми створення комплексу “Сапсан” – основного документа, який дозволяє фінансувати роботи, – хоч як дивно, досі не існує. А без неї неможливо виділити на цей проект окремим рядком кошти у держбюджеті, що б гарантувало вчасну оплату виконаних робіт. Зважаючи на те, що керівництво Міністерства оборони України активно вболіває за розробку цього проекту, вірю, що найближчим часом програма з’явиться. А отже, за 2,5-3 роки можна буде вийти на льотні випробування. Всього для створення цього комплексу буде потрібно до 3,5 млрд грн (майже 450 млн дол. США). А це не так багато: для порівняння, близький за ТТХ оперативно-тактичний ракетний комплекс “Іскандер” обходиться оборонному відомству Росії в 1 млрд доларів.

Бесіду вів Роман БАКУМЕНКО, “Народна армія” Газета “Народна Армія”