Також читайте цей матеріал на сторінці Science Technology Ukraine – Сайнс Технолоджі Україна у Facebook.

Продовжуємо огляд проектів української бронетехніки, на цей раз стаття присвячена БТР-64К – машині досить незвичайній, яка збурила низку як суперечок, так і відвертих непорозумінь.

Перш ніж вдаватися до опису конструкції, є сенс згадати передумови її створення.

Машина була розроблена та виготовлена в 2005-му році, на той час на території Харківського бронетанкового заводу зберігався величезний парк бойової техніки, яка свого часу похапцем була виведена з групи радянських військ в Німеччині.

Переважну більшість машин складали танки Т-64 різних модифікацій. Техніка зберігалася під відкритим небом, і за декілька років набула досить жалюгідного стану. Найбільше в Європі сховище бойової техніки поступово перетворювалося на велетенський цвинтар металобрухту, навколо заводу сновигали спритні «ділки», які усіляко намагалися пробити оборудки з отримання техніки на переплавку.

Саме тоді фахівці заводу і розробили низку програм з використання матчастини непотрібних, як тоді здавалося, танків. Найбільш видовищними проєктами виявилися БМП-64, побудована на танковому шасі, і стаціонарний бойовий модуль на базі танкової башти та бойового відділення. Втім, була низка і інших проєктів, які не привертали до себе такої уваги, але були досить цікавими.

Одним з таких проєктів є БМП-К-64, яка також побудована на використанні танкового бронекорпусу, але вже для колісної бойової машини. В мережі Інтернет чимало критики і навіть відвертої лайки на адресу цієї машини, втім, зазвичай, їх автори – люди, що мають досить хибну уяву про те, що саме являє собою БМП-К-64. Тож спробуємо пояснити, що і до чого.

Насамперед, є сенс звернути увагу на те, з якою метою створювалася ця машина. Більшість критиканів не знають, що БМП-К-64 – не повноцінна бойова машина, а лише демонстратор технологій. Тобто, головна мета її створення полягала у визначенні доцільності загальних компоновочних та конструкторських рішень.

В основу конструкції, як вже згадувалося, покладений доопрацьований бронекорпус Т-64, задля того, щоб уникнути вирізів в ньому під арки коліс, що повертаються, була вибрана схема повороту машини «по-танковому», тобто, гальмуванням або реверсним обертанням коліс борту, що відстає, і звичайним або пришвидшеним обертанням коліс борту, що забігає.

Подібне рішення було використано в конструкції важкої французької БРМ АМХ-10RC, і зростання зношуваності протектора шин у порівнянні з машинами зі звичайним «автомобільним» поворотом становило лише 10%, що дозволило вважати схему повороту «по-танковому» прийнятною.

В машині-демонстраторі був реалізований гідростатичний привід коліс, але подібне рішення було тимчасовим, в перспективі планувалося використання електричної трансмісії.

Досить прийнятна маса машини була отримана внаслідок зрізання з бронекорпусу верхньої лобової деталі, підбаштового листа та верхньої частини борту.

Світлини з архіву дають можливість отримати «комікс», що ілюструє процес перетворення танкового корпусу на колісну машину.

В цілому, машина підтвердила вірність основних конструктивних рішень, але завод не мав коштів на подальший розвиток цього напряму, акцент був зроблений на просування БМП-64. А далі – почалася війна, танки з металобрухту, на щастя, знову стали коштовним стратегічним надбанням країни, а роботи з розвитку електричних трансмісій зникли з горизонту прийняття рішень державних підприємств.