Кінець ХІХ століття був часом, коли європейські колоніальні імперії активно ділили Африку. Найбільш успішною в цьому була Британія. Саме цей невеликий острів на північному заході Європи породив цілу плеяду людей, яких прийнято називати «солдати імперії». В їх число входили місіонери і мандрівники, мисливці і торговці, офіцери і політики, художники і прості шукачі пригод. Але серед усіх цих людей був один, якого можна назвати «архітектором імперії». Це Сесіл Джон Родс, бізнесмен і політик, ім’ям якого в колоніальні часи була названа ціла країна.

Сесіл Родс був п’ятим сином парафіяльного священика в містечку Бішопс-Сторфорд. З дитинства він мав слабке здоров’я, отже лікарі радили батькам вивезти його з туманного Альбіону і тому у віці 17 років Родс відправився в колонію Наталь, що в Південній Африці. Сталося це в 1870 році. Прибувши в Наталь Сесіл рік працював з братом на фермі, а пізніше відправився в містечко Кімберлі, на півночі Капської колонії, де в 1867 році були знайдені алмазів, а в 1871 це вже був світовий центр видобутку.

Спочатку братам Родс належало три алмазоносні ділянки, проте старший з братів, Герберт, приділяв мало уваги видобутку і в кінцевому підсумку Сесіл викупив частку брата. У придбання інших ділянок були вкладені 2000 фунтів, які були подарунком тітки Родса. Так було покладено початок De Beers Consolidated Mines, монополісту на ринку алмазів.

У 1873 році Сесіл Родс повернувся в Англію для того щоб навчатися в Оксфорді. Оксфорд долучив Родса до ідей Pax Britannica та ввів його в вищі верстви суспільства Великобританії.

Перебуваючи в Британії Родс заручився підтримкою лорда Ротшильда та політиків-консерваторів, в тому числі майбутнього прем’єр-міністра Роберта Сесіла. Це дало йому та його компаньйону Чарльзу Радду фактично монополізували видобуток алмазів у Кімберлі. Ці ж зв’язки допомогли увійти у політику на півдні Африки і в 1881 році Родса обрали в парламент Капської колонії від міста Барклі-Уест. У 1888 році Родс, Радд і їх головний конкурент Барні Барнато при фінансовій підтримці банку Ротшильдів об’єднали активи і створили De Beers Consolidated Mines.

BSAC і захоплення територій

У тому ж році Родс відправив Радда на північ, до вождя матабеле Лобенгули. Завданням Радда було отримати від Лобенгули концесію на видобуток копалин на землях, які належать шона, данників матабеле. В обмін на це Лобенгула отримував 1000 карабінів Мартіні-Генрі, 100000 патронів до них і 100 золотих соверенів щомісяця. Ось тут і почались гібридні війни.

Отримавши необхідну концесію, Родс з компаньйонами створили British South Africa Company, в правління якої входили еліти Британії того часу. На основі концесії Радда, BSAC в 1890 році отримала королівську хартію на адміністрування територій названих Машоналенд. Тобто приватній компанії було даровано право управляти територіями, які визнані володінням британської корони. І це на основі концесії на видобуток копалин. У тому ж році Родс став прем’єр-міністром Капській колонії.

BSAC набрала 500 піонерів, майбутніх поселенців і кілька сотень кінних поліцейських, на території Машоналенду було створено 6 фортів, проводились пошуки покладів золота. Однак надії на золото не виправдались і поселенці поступово почали повертатись в Капську колонію.

Щоб якось виправити ситуацію, було прийнято рішення захопити Матабелеленд. Формальним приводом для війни стала крадіжка шона кількох мотків мідного дроту. Злодіїв знайшли, шона розплатилися за крадіжку стадом корів. Лобенгула почувши про це, рушив на поселення шона загін воїнів матабеле, так як вважав, що ті розплатилися з білими стадом, яке належало матабеле.

Адміністрація компанії в особі Леандра Джеймсона стала на бік шона і не дала матабеле влаштувати різанину. А пізніше загін кінної поліції напав на цей загін матабеле, при цьому було заявлено, що ті напали першими. Почалася війна, яку білі поселенці виграли за допомогою кулеметів Максим в битві при Бембезі. Лобенгула відкочував з племенем на північ, в долину Замбезі і там помер, заповівши матабеле повернутись в свої поселення.

Тепер під управлінням BSAC опинилось дві території – Матабелеленд і Машоналенд. Руки компанії також простяглися через Замбезі, де вона також отримала право видобутку копалин, правда ця територія стала британською колонією і адмініструвалась британськими чиновниками, а не адміністративним персоналом BSAC. У 1895 році території, на яких діяла BSAC, отримали назву Північної (теперішня Замбія) і Південної (Зімбабве) Родезій. Родс руками приватної компанії приєднав до Британії території в 1142 тис. км2 .

Рейд Джеймсона

У 1886 році в Трансваалі знайшли золото, в маленьку бурської республіку хлинули натовпи старателів. В основному це були британці, але не тільки, вони отримали назву вітлендери.

У 1887 році Родс і Радд створили в Йоганнесбурзі компанію Gold Fields of South Africa. Дуже швидко поверхневі родовища золота вичерпалися, але дослідження показали, що в глибині золота більш ніж достатньо. Однак створення глибоких шахт збільшить собівартість видобутку, яка і так висока через величезні податки, якими Преторія обклала золотодобувні компанії.

Одночасно з цим в рядах вітлендерів зріло невдоволення, оскільки бури не давали їм політичних прав. Логіка уряду була простою, вітлендеров значно більше, ніж громадян Трансвааля і якщо їм дати виборчі права, то вони виберуть британців, яким бури не довіряють. В такому випадку знову б довелось починати Великий трек (відхід бурів в 30-х роках ХІХ століття з території Капській колонії в пошуку вільних земель, де вони б змогли жити за своїми, а не британськими законами).

У планах у Родса було підняти повстання вітлендерів і надати допомогу цьому повстанню. Офісі Gold Fields of South Africa став мозковим центром повстання. Був напрацьований план, згідно до якого Йоханесбургі з Кімберлі таємно провозилась зброя, повстанці повинні були захопити Йоханесбург та Преторію і встановити британське правління, а Леандр Джеймсон мав їх в цьому підтримати до прибуття британських військ з Капській колонії. Повстання мало розпочатись у передноворічний тиждень 1895 року.

В самому кінці грудня «доктор Джим» Джеймсон зібрав в Мафекінзі загін з кількох сотень людей, що складався переважно з кінної поліції BSAC, озброєний, крім гвинтівок, кулеметами і легкою артилерією. 28 грудня Джеймсон прочитав перед строєм лист від Комітету реформ в Йоханесбурзі. У листі – прохання захистити жінок і дітей від кровожерливих бурів.

Колона виступила в Йоханесбург. Тим часом нерішучість членів Комітету реформ призвела до того, що повстання закінчилося так і не розпочавшись, але Джеймсон цього не знав. Преторія швидко відреагувала на вторгнення озброєної колони на територію Трансвааля і вже 2 січня бурські командо під командуванням Піта Кроньє оточили та захопили колону і Джеймсона під Дорнкопом.

Учасників рейду судили в Преторії, всі вони отримали різні терміни ув’язнення, а Джеймсон і деякі з Комітету реформ, в тому числі і старший брат Сесіла Родса Френк, були засуджені до повішення, проте влада Трансвааля, щоб не дратувати Британію змінила повішення на штраф в розмірі 25000 фунтів з кожного і зобов’язання Британії судити винних за британськими законами. В результаті зловмисників судили і дали терміну від 14 до 17 місяців в’язниці.

Родс, в зв’язку з невдалим рейдом та подальшим судовим процесом, виступав свідком у справі Джеймсона. Наслідком рейду Джеймсона особисто для Родса стала відставка з поста прем’єра Капській колонії. Цей раунд гібридної боротьби за Pax Britannica Родс програв.

Чімуренга

З відходом основних сил кінної поліції BSAC в зв’язку з рейдом Джеймсона з Південної Родезії в Матабелеленді спалахнуло повстання проти білих поселенців. Матабеле спалювали ферми, гнали худобу поселенців, проте самих їх не чіпали, даючи можливість тим піти в сусідній Бечуаналенд. Щоправда поселенці не оцінили благородства та вдались до вбивства M’limo, духовного лідера матабеле.

Повстання перекинулось і на Машоналенд, правда шона на відміну від матабеле з білими не загравали і тут загинуло кілька поселенців.

Після надання свідчень на судовому процесі Родс сам ледь уникнув суду, він відправився в Матабелеленд, щоб зупинити повстання. Йому це вдалось.

Спочатку він розшукав людину, яка змогла влаштувати його зустріч з ідунами (вождями) повсталих матабеле. Такою людиною стала остання з живих дружин Мзіліказі, батька Лобенгули. Родс відправився на зустріч без зброї, у супроводі всього двох осіб, секретаря і журналіста. У підсумку він зміг умовити матабеле припинити повстання, пообіцявши їм виділити землю і повернути стада, які були захоплені двома роками раніше, під час захоплення Матабелеленду. З шона же розправилися за допомогою кінної поліції Бечуаналенду і військ з Капській колонії.

Англо-бурська війна

Активні дії Родса спрямовані на розширення Британської території на півдні Африки в кінці-кінців призвели до другої Англо-бурської війни.

Безпосередньо рейд Джеймсон посилив недовіру бурів до британців як в республіках так і на територіях британської корони. Масла у вогонь підлив і Вільгельм ІІ, імператор Німеччини, який відправив вітальну телеграму з приводу придушення повстання Паулю Крюгеру, президенту Трансвааля. Власне, бурські республіки активно почали закуповуватись озброєнням у Німеччині і імпортувати його через португальську Південно-східну Африку. Ян Сматс, майбутній британський фельдмаршал, прем’єр Південно-Африканського Союзу і єдина людина, яка підписала мирні договори обох світових воєн називав час між рейдом Джеймсон і початком Англо-бурської війни чотирма роками перемир’я.

У жовтні 1899 року, з початком війни Сесіл Родс відправився до обложеного Кімберлі, де спробував очолити оборону міста і тим самим відновити своє положення, яке похитнулося чотирма роками раніше. Однак його плани не узгоджувалися із загальним планом ведення кампанії. Родс використовував свій вплив, щоб направити британські сили на зняття облоги, тоді як головнокомандувач британськими військами в Південній Африці Редверс Буллер планував задіяти їх для захоплення територій бурських республік.

Після зняття облоги з Кімберлі Сесіл Родс не відігравав ніякої суттєвої ролі, але весь світ саме його вважав винуватцем другої Англо-бурської війни, до кінця якої він не дожив.