Минула стаття про сучасні міни викликала дискусію, одним з питань якої стало: “Як ми будемо боротися з мінами, якщо замінують наші порти?”. В статті нижче, ми спробуємо ознайомитися з основними напрямками боротьби з сучасними мінами. Спойлер: там будуть роботи, самопожертва, швидкий біг на фоні вибухів, споглядання на відстані, і все інше, що ви завжди мріяли побачити в сучасних бойовиках.

Мінна загроза є такою вже більше століття і навіть найсучасніші засоби її нейтралізації не гарантують 100 % успіху. До прикладу, статистика по враженням військових кораблів в період після Другої Світової війни. Якщо навіть не сильно вдивлятися в малюнок, то стає зрозуміло, що міни — ще та морока.

При тому, чим далі, тим розмінування перетворювалося на все більш небезпечну роботу. Міни-пастки, міни-захисники, складна цифрова обробка сигналу в детонаторах мін, пластикові корпуси, замасковані під каміння. Це короткий, але не повний перелік всього, що чекає сміливців, які будуть намагатися розмінувати море дідівським способом — проходом тральщика над мінним полем з використанням тралу. Тому, щоб зробити з розмінування не подвиг, а, нехай і важку, та все ж роботу, десь з 70-х років підхід до виявлення та знищення мін почав змінюватися. Пропоную розглянути сучасну методологію протралення та знищення морських мінних полів.

Наразі, найголовніше, що треба зрозуміти про сучасні підходи — ризикують роботи, а не людина.
Якщо базу, рейд чи порт заблокували мінами, то найперше, що треба зробити — швидко протралити основні проходи за допомогою самохідних тралів. Це, якщо описувати в двох словах, такий катер, який спеціально адаптований для того, щоб витримувати навантаження від вибухів мін. Найчастіше, на такий катер встановлюються різноманітні імітатори шумів, вібрацій та магнітних полів, що роблять його схожим для мін на типовий корабель. Тобто, такий собі провокатор мін, що встановлені на підрив з першого проходу. В сучасному світі — це розбірний понтонний катер зі швидкістю руху 6 — 10 вузлів, який можна швидко перекидувати літаком в потрібну точку світу. Гарним прикладом являються шведський SAM-3 і американський SAM-05

Альтернативою самохідних тралів являються вертолітні трали. Безпечний спосіб, а головне, дає змогу тралити зони, навіть на віддалені від берегу. На знімках нижче ви можете бачити, як десантний вертольотоносець виконує функцію матки для обох елементів системи: і вертольота, і тралу. Трал теж не простий, а може бути обладнаний генератором магнітного поля, підрізним тралом проти якорних мін, та іншим обладнанням за потребою.

Також може застосовуватися система імітації проходу великого корабля, на буксирі у дрона. Система складається з понтонів та генераторів магнітного, акустичного та електромагнітного поля, схожого на поле великого корабля (тип можна визначити в налаштуваннях імітаторів). Прохід такої системи над мінним полем викликає ініціацію мін.

Після того, як швидке розмінування проведено, то тепер в хід вступають інші засоби протралення.
Найбільш популярною зараз є концепція застосування безпілотних апаратів для мінімізації ризиків та підвищення продуктивності пошуку. Загалом, оптимальна схема (це коли у вас немає обмежень по фінансуванню, людях, засобах) взаємодії людей та роботів виглядає наступним чином:

Що ми можемо побачити на схемі вище? Опорою пошуку виступає корабель-матка. Таку роль тепер грає сучасний тральщик: універсальна гнучка платформа для базування, транспортування, обслуговування роботів (надводних, повітряних, підводних). Прикладом такого корабля можуть слугувати проекти європейських бюро на тендерах (наприклад, бельгійсько-нідерландський тендер на 12 кораблів, 100 дронів, 1.8 млрд євро) по заміні тральщиків новими кораблями.

Проектне зображення багатофункціонального корабля BMT Venari-85. Кандидат на роль багатофункціонального корабля для Королівських ВМС Великої Британії Фото: defence.pk

У них багато спільних рис. Зокрема, розмірність, більш схожа на рівень корвета-фрегата, водовитіснення — 1250-3500 тонн, швидкість 15-22 вузлів і команда в 40-60 моряків. Корпус корабля — карбоновий композит з низьким рівнем помітності, алюміній, або маломагнітна сталь. Із озброєння у кораблів такого типу найчастіше можна зустріти засоби РЕР і РЕБ та 25-76 мм автоматична гармата, іноді торпеди. А от набір обладнання, що може нести корабель, дуже великий. Із обов’язкового — кран, сліп, майданчик для посадки повітряного безпілотника або легкого гелікоптера, декілька катерів 9-11 м довжиною, до 12 безпілотних або дистанційно керованих апаратів, до 150 морських мін. Такий корабель може діяти автономно до 30-45 днів і забезпечувати розвідку, протичовнову оборону, розмінування, мінування територій. Один такий корабель в процесі розмінування розвідує та очищує до 10-20 квадратних кілометрів щогодини. Тобто, до 500 квадратних кілометрів щодоби.

Для винесення рубежів полювання на міни подалі від корабля з людьми можуть застосовуватися наступні варіанти пошуку і знищення мін:

1. Дистанційно-керований катер, що працює на відстані до 25 км від командного центру, що розміщується на кораблі чи берегові. Гарним прикладом такої платформи виступає Atlas Elektronik ARCIMS. Він побудований на базі 11 м катеру, має вантажопідйомність до 4 тонн, швидкість — до 40 вузлів. Гнучка архітектура дозволяє нести різні модулі: пошуку і знищення мін, траління мінного поля, протичовнова розвідка шельфової зони, віддаленого моніторингу підводного простору. Компактні розміри та мала вага дозволяють цьому катеру бути дуже зручним у транспортуванні кораблем, автоплатформою, літаком до потрібної точки земної кулі, спрощують його зберігання і обслуговування.

2. Автономні підводні апарати бувають важкі, середні та легкі за масою, або одноразові та багаторазові за можливістю знищувати міни власним підривом, чи скиданням поряд спеціального заряду.
Прикладом важкого безпілотника може слугувати Kongsberg’s HUGIN AUV 1000. Глибина занурення такого апарату складає 1000 м максимум. Вага апарату — 1200 кг, довжина — 5.3 м, діаметром 0.75 м, швидкість плавання від 2 до 6 вузлів, час автономної роботи 18 годин. Обладнання — навігаційне, комунікаційне (гідроакустична лінія зв’язку), та сонар для сканування простору та дна.

Безпілотні підводні апарати середньої маси можна описати на прикладі апарату ECA Group A18-M. Вага — 370 кг, 3.8 м довжини і 0.465 м діаметром. Максимальна глибина занурення — 300 м. Ширина полоси захвату сонару – до 600 м, при роздільній здатності від 3 см до 220 м. Робоча швидкість — 3-4 вузли, до 24 години без підзарядки, акумулятор ємністю 10.6 кВтг. Швидкість сканування ділянки моря — 2 кв.км/год.

Одноразовий (тобто, в разі знаходження міни, може її ліквідувати, підірвавши себе поруч з нею) апарат Seafox від Atlas Elektronik — типовий представник дешевих, компактних підводних дистанційнокерованих апаратів для знаходження і знищення мін. Випускається в декількох версіях, може бути оснащений сонаром, камерою в розвідувальній конфігурації, або камерою та боєголовкою (1.5 кг вибухівки в кумулятивному заряді) в бойовій версії для знищення мін. Вага безпілотника — 40 кг, довжина — 1310 мм, ширина — 390 мм. Дальність ходу складає до 4000 м, час роботи — до 2 годин, пірнати апарат може на 300 м. Важливо, що апарат не потребує якихось кранів, чи спецобладнання для спуску-підйому, може запускатися з рук, керується за допомогою оптоволоконного кабелю, з вертольоту, моторного човна, чи катерів. Може працювати в автоматичному режимі.

3. Повітряні безпілотники та гелікоптери з лазерною системою сканування приповерхневих вод допомагають знаходити міни в прибережній зоні.

Ручні сканери

Для обстеження прибережних вод, або об’єктів підводної інфраструктури можуть використовуватися гідроакустичні сканери для водолазів. Невелика вага (до 20 кг), компактні розміри сонара з камерою, ліхтарем і великим екраном, дозволяють швидко сканувати поверхню під водою на наявність штучних об’єктів та здійснювати навігацію (за допомогою плавучої антени GPS) для водолазів.

Висновки.

Як можна помітити, наявність загрози мінування акваторії, помітно збільшують витрати на утримання флоту будь-якої країни. В ситуації, що склалася в Чорному та Азовського морях, ВМСУ мають деяку перевагу в тому, що підходи до основних портів знаходяться на відносному мілководді. Це означає, що ми можемо забезпечити постійну присутність протимінних сил за допомогою радіокерованих та автономних апаратів, що керуються з берега, або з невеликого катеру в наших територіальних водах. Використання високопродуктивних розвідувальних апаратів унеможливлюють не тільки мінну небезпеку, а й кардинально зменшують ймовірність непоміченого проходу ворожих підводних човнів.
Варто зауважити, що роботизація ВМСУ — один з найоптимальніших шляхів розвитку, враховуючи співвідношення сил на Чорному морі. Використання автономних апаратів для постійного моніторингу стану морського дна, гідрографічних досліджень, розвідки, мінних постановок, нейтралізації мінної загрози дало б українському флоту можливість оптимізувати витрати, підвищити боєготовність та добитися інформаційного контролю та прихованого постійного спостереження за обстановкою в морі та під водою.