Популярні
Велика Британія оприлюднила Defence Industrial Strategy: Making Defence an Engine for Growth (посилання), у якій британці переводять уроки сучасної війни в Україні у власні правила, фінансування та контракти з горизонтом до 2035 року.
У доктрині оборону описують як індустрію, що одночасно посилює безпеку та економіку. Усе це за рахунок масштабування виробництва, підтримку малих і середніх підприємств, безперервне завантаження потужностей, ставку на інженерію, роботу з фінансовим сектором і експорт як частину індустріальної політики. У матеріалі є чіткі сигнали масштабу: за оцінками британців оборонний сектор підтримує понад 460 тисяч робочих місць, а лише за 2023–24 рік Міноборони Великої Британії витратило з національною індустрією £28,8 млрд. Для їхнього ринку це чудовий знак про передбачуваність попиту, під яку планують лінії, людей і інвестиції.
Україна будує власну оборонну індустрію щодня, у найжорсткіших умовах. Ми вже маємо темп і практику, здобуті в бою. Тепер потрібно оформити їх у правила та відповідальність, аби серійність не трималася на ручному режимі й надзусиллях виробників.
Британці закладають зростання видатків до 2,6% ВВП у 2027 році, з амбіцією вийти на 3%, а також орієнтовно до 5% ВВП на національну безпеку до 2035-го. Це серйозні наміри.
Європейська бюрократія звикла жити у довгих циклах. Під час війни такої опції немає. Тому найцінніше в британській стратегії не самі цифри, а механіка прискорення: переписування правил гри так, щоб державні процеси підлаштовувалися під воєнний темп.
Однак у британців є теза, з якою неможливо сперечатись у 2026 році: хто швидше доводить технологію до фронту, той перемагає. Тому закупівлі розводять за швидкостями, вводять роль національного директора з озброєння і перезбирають п’ятирічний план закупівель, аби індустрія могла планувати виробництво та інвестиції.
Їхня модель важлива конкретикою. Наприклад, для великих платформ вони ставлять ціль зменшити час до першого контракту до менш ніж 2 років, для модернізацій і доробок — до менш ніж 12 місяців, для безпілотних і цифрових рішень — три місяці як цикл закупівлі за рахунок зарезервованого бюджету.
Україна теж живе у різних швидкостях. Дрони, софт, зв’язок, РЕБ мають короткий цикл. Боєприпаси й складні системи — довший. Вузьке місце з’являється на стиках, де все впирається в однакові погодження, допуски, тестування й контрактування. Коли система розтягує час, серійність втрачає сенс, навіть якщо на папері є потужності.
Україні потрібні різні контури закупівель не декларативно, а процедурно. Дрони, зв’язок, РЕБ і софт живуть коротким циклом, там виграє той, хто швидше доводить і перезамовляє. Боєприпаси і складні системи живуть довше, там виграє довгий контракт і дисципліна поставок. Нам варто зафіксувати окремий напрямок із зарезервованим бюджетом і коротким маршрутом погоджень для категорій, де технологія змінюється швидко.
У британській стратегії кадри стоять в одному ряду з потужностями і контрактами. Вони закладають £182 млн на підготовку і навчання людей, а Defence Skills Passport задуманий як інструмент, який спрощує вхід у сектор для спеціалістів з інших галузей і для ветеранів.
Для України це пряме питання виробничої спроможності. Ми впираємося в дефіцит інженерів, технологів, тестувальників, майстрів виробництва, контролю якості. Потрібна державна програма швидкого входу в професії, де профтех і короткі треки на 1–1,5 року стають нормою під конкретні ролі на підприємствах. Регіони мають бути включені в цю роботу як у власну економічну задачу, з планом під місцеву промислову базу.
Мінімальний практичний крок вже зараз — розширення діючих форматів, які дають швидкий і прикладний результат: профтех-треків KSE та Smart Force Academy. Їх варто масштабувати під потреби конкретних заводів і кластерів: набір під ролі, навчання на реальному обладнанні, наставництво з виробництва, стажування з KPI, швидка сертифікація компетенцій. Це найкоротший маршрут, який дає людей у цех, у тест, у якість, у технологію в горизонті одного циклу планування.
Британія робить ставку на прогнозований план попиту, щоб заводи планували людей, обладнання й постачання на роки. Це критично для довгої війни, де виробництво має працювати як конвеєр.
Українська картина добре відома ринку. Спроможності ростуть швидше за платоспроможний попит. За оцінками індустрії, у 2024 році виробнича спроможність була близько $20 млрд при фактичному завантаженні близько $10 млрд. У 2025 році спроможності перевищували $35 млрд, а очікувані закупівлі на рівні $12–12,5 млрд давали покриття на рівні приблизно третини і означали орієнтовно близько 60% незавантажених потужностей.
Близько 50% озброєння, яке є на фронті, вироблено в Україні. Ключовий обмежувач тут один: фінансування, яке має перетворювати спроможність у серійний випуск через довгі контракти і прогнозований план попиту. Для планування 2026 року тримаємо консервативну рамку загального потенціалу $50–55 млрд, а спроможності лише далекобійних дронів можуть сягнути близько $35 млрд.
Це математика виживання виробництв. Коли значна частина потужностей лишається без контрактів, країна втрачає команди, технологічні лінії й здатність швидко масштабуватися під нову фазу війни.
МСП як швидкість, резерв і ремонтність
Британці виносять малий і середній бізнес у центр політики. Вони створюють Defence Office for Small Business Growth і фіксують ціль збільшити витрати Міноборони на МСП на £2,5 млрд до травня 2028 року, плюс амбіцію виростити оборонного єдинорога — компанію з оцінкою понад $1 млрд, яка робить продукт світового масштабу.
Українська практика говорить те саме. Перемагає екосистема. МСП дають швидкість, варіативність, ремонтність, компонентну базу, сервіс і здатність адаптуватися під фронт. Проблема у відсутності інфраструктури шляху від прототипу до серії. Стартап або невеликий виробник часто впирається у випробування, допуски й касові розриви.
Brave1 як інструмент появи рішень уже став частиною цієї системи. Наступний крок — механізм рівня умовного Brave1+, який доводить виріб до серії через доступ до тестування, інкубацію, стандарти, інвесторів, фінансування виробництва і експортну придатність. У разі призначення Михайла Федорова в МО логічно очікувати, що напрацювання Мінцифри у військовому контурі (Brave1, Армія дронів та пов’язані механіки) будуть щільніше інтегровані в контур Міноборони. Тоді МО зможе тримати весь ланцюг в одних руках: від появи ідеї та швидкого відбору рішень — до тестування, доведення до серії, контрактування і масштабування закупівель.
Інновації і deep-tech
У британській стратегії зафіксовано дві речі. Перша — окремий інструмент для швидкого доведення нових рішень до закупівлі, UK Defence Innovation, із зарезервованим бюджетом £400 млн. Друга — правило з 2026 року спрямовувати щонайменше 10% бюджету закупівель обладнання на нові технології.
Друга частина документа стосується швидкості державної машини. Вони планують прискорювати оновлення правил і перезібрати систему випробувань та оцінки, щоб скорочувати шлях від прототипу до контракту.
Тепер що з цього логічно винести нам. Серія дронів і базових засобів тримає фронт сьогодні. Технологічна незалежність вирішується в інших категоріях, де ми досі залежні від імпорту або маємо провали: переносні засоби ППО і контрдрон, радіолокація нового покоління, балістичні рішення, вибухові речовини, порохи і ракетні палива, критичні електронні компоненти. Ці напрями потребують окремого фінансування, полігонів і короткого циклу випробувань, інакше ми завжди будемо сильні в адаптації, але слабші в автономності.
Експорт — індустріальний важіль
У британській Defence Industrial Strategy експорт оформлений як частина промислової політики. Запускається Office of Defence Exports і вводиться урядовий формат пропозицій для партнерів у схемі уряд–уряд, щоб підсилювати продажі на ринках союзників і збирати угоди системно.
Фінансування під це також прописане чітко. Пряма кредитна лінія UKEF має загальний ліміт до £13 млрд, із яких £3 млрд виділено на підтримку оборонного сектору.
Український висновок практичний. Керований експорт потрібен для завантаження потужностей, збереження команд, росту капіталізації компаній і входу в союзні програми. За опитуванням Української ради зброярів, виробники готові до диференційованого мита в діапазоні 7–15% у спеціальний фонд на прямі закупівлі для Сил оборони.
Українська Рада Зброярів представила Export Map – дорожню карту для українських оборонних виробників, що планують виходити на зовнішні ринки. Детальніше можна ознайомитися за посиланням — https://export.ucdi.org.ua/.
Британці ставлять боєприпаси в центр промислової політики. У Strategic Defence Review 2025 зафіксовано £6 млрд інвестицій у боєприпаси на період цього скликання парламенту, включно з £1,5 млрд на безперервний виробничий конвеєр, а також план збудувати щонайменше шість нових виробництв боєприпасів та енергетичних матеріалів.
Для України це теж питання конвеєра, а не разових рішень. Боєприпаси тримаються на трьох вузлах: енергетичні матеріали (вибухові речовини, порохи, ракетні палива), стабільний ланцюг компонентів, довгі контракти. У публічному полі вже є приклади, які показують напрямок.
Паралельно українські виробники готують запуск власних ліній і в інших калібрах, зокрема в публічних заявах згадувалась підготовка до виробництва 105-мм артилерійських боєприпасів за умови забезпечення фінансування.
Однак боєприпасна спроможність зростає там, де є безперервний режим виробництва, довгі закупівлі, захищена логістика, альтернативні постачальники і окремий пріоритет для енергетичних матеріалів як основи всієї серії. Чи можливо це за активної фази великої війни у Україні? Питання риторичне.
У цьому сегменті вже спрацювали окремі державні інструменти, зокрема проєкт Зброя Перемоги, який частково підштовхнув ситуацію. Наступний крок — масштабувати ці механіки, щоб вони давали стабільний ефект по всій лінійці боєприпасів і матеріалів.
Без правил для приватного капіталу індустріальна політика зависає в повітрі. У британців для цього працює дорадча група інвесторів при оборонному відомстві, яка зводить державний попит, виробників і фінансовий сектор у передбачуваний процес.
Україні потрібен такий самий прикладний механізм при Міноборони: одна точка входу для інвестора, зрозумілі вимоги до компаній і короткий маршрут від перевірки до рішення, щоб інтерес приватного капіталу перетворювався на виробничі лінії, запас компонентів і стабільний темп випуску.
Індустрія вже почала будувати цю інфраструктуру зі свого боку. Українська рада зброярів у грудні 2025 запустила UCDI Investor Club — платформу, що об’єднує інституційних інвесторів з українськими оборонними компаніями, підтримує роботу з угодами та залученням капіталу і робить ринок зрозумілішим через верифіковану аналітику. Першим продуктом клубу став Dealbook, за яким публічно розкриті інвестиції в українські оборонні технології зросли з $1,1 млн у 2023 році до $28,7 млн у 2024 і $105,2 млн у 2025, при цьому близько 30% інвестицій залишаються непублічними, тому відкриті цифри занижують реальний масштаб ринку.
У британців проста конструкція, має бути відповідальний за весь індустріальний цикл від потреби й фінансування до контракту, поставки, ремонту і наступних доробок. Вони закріплюють роль національного директора з озброєння, створюють спільну індустріальну раду як регулярний робочий майданчик держави й виробників і готують політику компенсаційних зобов’язань при імпорті, щоб кожна велика закупівля давала робочі місця та входи у ланцюги постачання.
В українській логіці такий самий інструмент має виглядати як постійний офіс підтримки індустрії або Національна рада зброярів при Президентові, робочий орган, який регулярно збирає державу, асоціації та виробників і тримає розвиток правил і стратегії ОПК як щоденну роботу. Її функція прикладна, бути майданчиком для виробників, де їх реально розуміють, забезпечувати переклад між мовою індустрії й бюрократії, щоб рішення не губилися на стиках, вести комунікацію, медіацію і лобіювання нормативних змін, об’єднувати саме оборонну промисловість і знімати вузькі місця по всьому циклу, від вимог і випробувань до допуску в серію, контрактування, компонентів, кадрів, кооперації з партнерами та експортних правил.
Сьогодні відповідальність за повний цикл рознесена між інституціями, після реорганізації 2025 року й ліквідації Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України частина функцій підтримки ринку провисла, і це відчувають виробники.
Британці виносять регіони в основу індустріальної політики і прямо фіксують, що майже 70% оборонних робочих місць розташовані поза Південним Сходом Англії.
Україна живе в ще жорсткішій версії цієї реальності, виробництво довелося розносити й заглиблювати через удари, проблеми з енергетикою, логістику та кібератаки, включно з рішеннями про підземні майданчики для збереження спроможностей.
Це оголює слабке місце: регіональна інфраструктура галузі досі тримається на ручному режимі, потрібні локальні асоціації, майданчики кооперації, карти потреб кадрів і підрядників, регулярний зворотний зв’язок із замовником. Друга тема — автоматизація і виробнича дисципліна, частина ліній досі тримається на ручній праці там, де потрібні повторюваність якості й керований процес, і тут показовим є напрям спільних виробництв, де українські рішення масштабують через промислову автоматизацію, як у кейсі спільного проєкту Frontline Robotics і Quantum Systems у Німеччині.
Третє — локалізація компонентів, війна дала шанс швидко наростити внутрішнього виробника, і його треба добудовувати до рівня системи, з конкретними прикладами по критичних вузлах, як у Motor-G, які заявляли про 80% локалізації двигунів для дронів. Відкриття керованого експорту в цій рамці має підсилювати попит і інвестиції так, щоб внутрішня компонентна база лише росла.
Поговоримо про вартість ефекту. Щоб оборонна промисловість була справді cost-effective, відносно дешева загроза має збиватися відносно дешевим засобом.
Саме на цьому етапі ми вже на крок уперед порівняно з мирною Європою. Наприклад проти «шахедів» застосовуємо дрони-перехоплювачі, РЕБ, зенітні гармати та ПЗРК, а дорогі ЗРК і ракети тримаємо для складних і високовартісних цілей. Британії так само потрібен подібний мікс і зрозумілі метрики, де враховано вартість одного збиття, масштаб прикритої території та безперервний конвеєр простих рішень і комплектуючих.
Британці вже зашили це у свою оборонну політику. Тепер наша черга: закріпити власні висновки в законах, контрактах і заводах і врешті користуватись цим вже зараз, на своїй території, поки час все ще працює на нас.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
