Невдала спроба експорту: МиГ-29 у Венесуелі

Інтервенція США у Венесуелу спонукала мене, нарешті, закінчити невеличкий матеріал про те, як МиГ-29 ледь не потрапив на озброєння повітряних сил цієї латиноамериканської країни.

З початку 1990-х років росія почала активно просувати своє озброєння на нові ринки. Досить перспективним регіоном видавалась Латинська Америка. Річ у тім, що США досить послідовно дотримувались політики обмеження доступу сучасного озброєння в цей регіон. Стосувалось воно і бойових літаків. Скажімо, у 1980-х роках F-16 дозволили купити лише Венесуелі, інші ж країни могли розраховувати лише на А-37В, максимум – на F-5E/F. Тож пострадянські літаки могли стати непоганим варіантом для Латинської Америки.

З надією на здобуття нових контрактів, росіяни у 1994 році відправили до Чилі, на авіакосмічний салон FIDAE-94 свої МиГ-29. Серед військових високопосадовців, які мали можливість ознайомитись з цими літаками, був і бригадний генерал Хайме Рамон Падрон Лосада з ПС Венесуели – досвідчений пілот літаків F-5 і F-16, в минулому командир 16-ї мисливської авіагрупи. Росіяни не тільки дозволили йому детально ознайомитись з літаками, але й покатали на МиГ-29УБ. Венесуельський генерал був єдиним пілотом не російського походження, якого запросили виконати політ на передньому місці МиГ-29УБ. Така увага була не випадковою – адже Венесуела з її нафтою мала чим заплатити за нову зброю…

Історія з МиГ-29 набула продовження за сім років. У 2001 році командувач ПС Венесуели дивізійний генерал Регуло Ансельмі Еспін здійснив візит до росії. Одним з результатів переговорів стала домовленість про демонстрацію МиГ-29 у Венесуелі.

На початку грудня 2001 року на авіабазу Ель Лібертадор, розташовану в Пало-Негро, прибув транспортний літак Aн-124-100, який доставив у своєму вантажному відсіку, в розібраному вигляді, два MиГ-29 разом з необхідним комплектом наземного обладнання.

Один з літаків був стандартним МиГ-29УБ, а ось інший – прототип (чи, радше, демонстратор технологій) модернізованого MиГ-29M2, він же MiG-29 MRCA (Multi-Role Combat Aircraft). Це був багатоцільовий мисливець — двомісна версія MиГ-29M. Порівняно з оригінальним MиГ-29 авіоніку було суттєво вдосконалено завдяки встановленню радара Н-010 «Жук-M» з дальністю виявлення до 130 км, здатного супроводжувати до 10 повітряних цілей і одночасно атакувати чотири з них, а також нового тепловізора. Ця версія також отримала ручку керування типу «джойстик» з інтуїтивним управлінням та систему HOTAS (Hands On Throttle And Stick — керування без відриву рук від ручки керування та важеля газу). Літак був оснащений кольоровими рідкокристалічними дисплеями, системами супутникової навігації GPS/GLONASS, мав можливість керувати ударами інших бойових літаків, у тому числі під час протикорабельних місій, а також був обладнаний системою дозаправлення в повітрі зі штангою паливоприймача, встановленою з лівого боку носового радіопрозорого обтічника.

Обидва MиГ-29 взяли участь у параді 10 грудня 2001 року, в День Венесуельських повітряних сил. Російські літаки упродовж кількох днів виконували польоти з венесуельськими пілотами з метою перевірки їхніх льотно-технічних характеристик, бойових можливостей і систем авіоніки.

MиГ-29M2 оцінювали як можливу заміну Mirage 50EV, однак від цієї ідеї відмовилися. Причин було кілька, і брак бюджетних коштів, на які посилався генерал Регуло Ансельмі Еспін, все ж, на мою думку, лише привід, а не причина. Річ у тім, що венесуельські пілоти не надто схвально відгукувались про льотні характеристики МиГ-29, зокрема, його швидкопідйомність. Для заміни Mirage 50EV потрібен був перехоплювач, а MиГ-29 таким не був. До того ж, виконання більшості місій у повітряному просторі Венесуели, яка є країною чималенькою за площею, потребувало б дозаправки в повітрі – з огляду на малий радіус дії МиГ-29. А можливості ПС Венесуели з проведення таких операцій були дуже обмежені. Зрештою, від літаків відмовились.

Проте п’ять років потому, унаслідок погіршення відносин із США та вето цієї країни на модернізацію F-16, росіяни повернулися, але цього разу з двома демонстраторами Су-30MK. І цього разу їм вдалося укласти контракт на поставку 24 літаків Су-30MK2В, якими спершу озброїли нову 13-ту мисливську авіагрупу, а згодом замінили Mirage 50EV у 11-й мисливській авіагрупі.

Про військову авіацію Венесуели я розповідав тут, про флот – тут, а про деякі системи ППО – тут.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783