«Українське військо сьогодні перебуває в такому становищі, коли проведення параду є просто недоцільним…»

Цьогорічна програма святкування 65-ї річниці Перемоги містить чимало суперечностей. Головною з них є ідея спільного параду: вулицями кількох міст України разом із українськими військовими крокуватимуть їхні російські та білоруські колеги. Ці плани викликали невдоволення і деяких політиків, і частини громадськості. Крім того, неабиякий резонанс у суспільстві спричинили плани окремих міст прикрасити вулиці червоними прапорами, а також активне поширення георгіївської стрічки, яку деякі експерти розцінюють як винятково російську імперську символіку. Своїми оцінками нинішнього святкування Дня Перемоги поділилися директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак та директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

Проведення параду 9 травня є недоцільним

Українське військо сьогодні перебуває в такому становищі, коли проведення параду є недоцільним, вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. При цьому експерт наголосив, що взагалі парад є надзвичайно важливим явищем: «Парад – це можливість загартування волі, набуття вояками морально-психологічного духу, а також можливість продемонструвати суспільству військову міць держави».

Проте зважаючи на те, що протягом останніх 15 років не відбувалося жодних переозброєнь, пов’язаних зі збільшенням оборонного потенціалу країни, проводити парад недоцільно, вважає Валентин Бадрак.

«Єдиним заходом, який можна вважати посиленням обороноздатності держави, є закупівля радіолокаційного комплексу «Пелікан». Крім того, закуповується певна кількість іншої номенклатури, але це не стратегічний рівень. І ці закупівлі не впливають на обороноздатність країни. За таких умов демонструвати військову міць недоцільно», – зауважив військовий експерт.

Крім того, фахівець зазначив, що вважає парад у нинішніх умовах «скоріше негативним явищем, ніж позитивним принципом демонстрації військової потужності». Він пояснив свою точку зору: «Для спеціалістів це є прикрим нагадуванням, що українська армія сьогодні не потрапила в систему пріоритетів, що вона, як державний інститут, не включена в систему можливостей реагування на виклики і загрози».

Якщо Україна поступово рухається до військово-політичного союзу з Російською Федерацією, то збройні сили у тому вигляді, в якому вони існують, їй не потрібні, вважає пан Бадрак. «Якщо відбудеться формування військово-політичного союзу з Росією, а версії розвитку подій якраз про це і свідчать, то варто було б зекономити на військовому потенціалі і утримувати приблизно 70-80 тисяч військового складу, а також орієнтуватися виключно на тактичні прикордонні завдання, мати у складі легку бронетехніку та гелікоптери українсько-російського виробництва. Це якраз той формат армії, на який вистачатиме того бюджету, який сьогодні виділяється на утримання збройних сил», – пояснив експерт.

Фахівець також зауважив, що розвішування червоних прапорів в окремих містах чи інші ознаки об’єднання з Російською Федерацією «йдуть на користь лише тій частині українського суспільства, яка ідентифікує себе як пострадянські люди».

За словами пана Бадрака, парад не є тим явищем, яке може приховувати в собі військові загрози. Експерт пояснив: «Загроза існує лише як виклик на ментальному рівні: сьогодні спостерігаємо постійне намагання закріпити, в тому числі за рахунок парадів та інших заходів, думку, що Україна не є окремою державою, а український народ є частиною російського, а не окремим народом».

«Не варто демонізувати спільний парад…»

У спільному параді українських та російських військ, присвяченому Дню Перемоги, немає нічого поганого, переконаний директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. Експерт зауважив: «Що стосується самого параду, то я не демонізував би це питання. Немає нічого поганого в участі російських військ».

Фахівець також наголосив, що не вбачає у цьогорічному параді ніяких загроз, «до того ж в параді братимуть участь не війська, а лише парадні розрахунки. Називаючи цю групку військових військами, ми перекручуємо факти, перетворюючи все на політичні спекуляції», – зазначив пан Сунгуровський.

За словами пана Сунгуровського, проблема полягає в тому, що у нас будь-яке питання перетворюється на політичні спекуляції, і святкування Дня Перемоги – не виняток. «Саме це насправді боляче, тому що всі ці речі стосуються конкретних людей, їх минулого та пам’яті. А спекулювати на цьому не те що недалекоглядно, а підступно», – наголосив директор військових програм Центру Разумкова.

Всі заклики до розвішування червоних прапорів та встановлення пам’ятників Йосифу Сталіну експерт вважає тими ж політичними спекуляціями. Він пояснює це тим, що «певні сили відчули рухи в бік зближення з Росією і вирішили, що тепер їм все дозволено, і що прийшов час для поновлення тих ідеалів, з якими вони жили і живуть».

Використання ж георгіївської стрічки на логотипі Першого національного українського телеканалу Микола Сунгуровський порівняв із ефектом 25-го кадру: «Це вплив на ментальному рівні. Сама символіка не приховує в собі ніяких загроз, проте на підсвідомості у людей закріплюється постійна присутність Росії. Це один із маленьких кроків на шляху до закріплення ідеї про те, що Україна йде слідом за російською політикою».

Крім того, пан Сунгуровський зауважив, що є така істина: якщо країна не має власної стратегії, то вона живе за чужою, нав’язаною ззовні. «Ми зараз бачимо, що країна живе за стратегією Російської Федерації за всіма параметрами – військовими, економічними та геополітичними. Ми рухаємося в бік Росії», – вважає фахівець. Рух у бік Росії, на думку експерта, означає повернення назад, до Радянського Союзу.

«Україна прагнула вступити в НАТО не для того, щоб воювати разом із НАТО, а для того, щоб досягти певних цінностей, реалізовуючи свої національні інтереси. Це був похід до Європи, до майбутнього. Зараз нас тягнуть назад, в минуле, в СРСР», – наголосив Микола Сунгуровський. Країна, що позбавлена майбутнього та живе лише минулим, не отримає ні тактичних, ні стратегічних вигод, підсумував експерт.

Фахівець наголосив, що політтехнологи, які працюють на конкретні політичні партії, перетворили українців на «електоральні угіддя і топчуться по них». Пан Сунгуровський переконаний, що в їхніх силах було знайти ідеї, які б сьогодні об’єднували Україну. «Такі дати, як 9 травня, за умов хорошої політтехнологічної підготовки, могли б стати фактором об’єднання народу. У нас же навпаки їх використовують із протилежною метою. Це робиться задля розділення електорату. Якби таких дат не було, то їх би вигадали», – зазначив експерт.

«Співпраця України з Росією має бути дозованою»

Якщо Україна справді рухається до військово-політичного союзу з Росією, то вона має зважати на суто технічний момент, наголосив директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. Експерт зауважив, що вже майже прийнято рішення про об’єднання авіаційної промисловості України та Росії, а також піднімається питання про об’єднання суднобудівних компаній держав. Це все, на думку директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, свідчить про те, що поки що «йде гра в одні ворота».

«Сьогодні Росія не може виступити технологічним донором, тому що вона технологічно виснажена. Це підтверджують провали їх авіаційних проектів», – наголосив фахівець. Так, наприклад, провалився проект модернізованого військово-транспортного літака ІЛ-76, який не зміг стати кращим за АН-70. «Це також стосується того фантома, який був виданий за літак п’ятого покоління, але не виправдав очікувань; це був просто висококласний літальний об’єкт, але не літак п’ятого покоління. Росія закуповує ізраїльські безпілотні авіаційні апарати та більше тисячі італійських броньованих машин. Останнє для мене взагалі було шоком, тому що це свідчить про занепад Росії», – обґрунтував свою думку пан Бадрак.

Експерт зауважив, що Україні потрібно співпрацювати з Росією у сфері технологій, але ця співпраця має бути «дозованою». «Співпрацювати потрібно дозовано, хоча б так, як країни третього світу – Арабські Емірати, Пакистан, Малайзія. Україні загрожує ситуація, коли вона орієнтуватиметься на єдиного партнера – на Росію. Це критична залежність, такого не можна допустити!» – наголосив фахівець.

Валентин Бадрак вважає, що якщо відбудеться поглинання української авіаційної промисловості російською, то всі пріоритети розставлятиме російська сторона. Україна ж ніколи не зможе диктувати свої умови.

Те саме, за словами експерта, відбувається і з суднобудуванням. «Нещодавно піднімалося питання нашого найвагомішого підприємства «Зоря-машпроект», структури, яка постачає газові турбіни для військових кораблів для трьох десятків іноземних країн, в тому числі і для Росії. Таких технологій у Росії немає. Якщо ми втратимо їх, то нам не буде про що розмовляти з росіянами, тобто ми не будемо самодостатніми взагалі, в жодній галузі», – застерігає фахівець.

Пан Бадрак також наголосив на важливості іншого підприємства – Феодосійського підприємства «Море». «Це перше українське підприємство, яке почало постачати до країн НАТО своє озброєння. «Море» є потужним конкурентом для російської сторони. Якщо це підприємство передадуть Росії, то я не впевнений, що Москва буде зацікавлена у збереженні конкурента», – зауважив експерт.

Надія Майна

«Главред»