Попередницею сучасного експортного хіта – самохідної гаубиціК9 – була САУ К55, створена на основі американської ліцензії. Взяття її на озброєння стало складовою частиною заходів з модернізації армії Республіки Корея, започаткованої ще наприкінці 1960-х років закупівлею в США 203,2-мм самохідних гаубиць М110 (99 екземплярів) і 175-мм гармат М107 (24).

Наприкінці 1970-х років південнокорейські фахівці приступили до вибору взірця для нової 155-мм САУ, призначеної для танкових і механізованих з’єднань, які в цей час інтенсивно розбудовувались. Європейські пропозиції забракували: французька AuF 1 була надто складною і дорогою, а SP70 (спільна розробка ФРН, Великої Британії та Італії) ще перебувала на ранньому етапі розвитку (до серійного виробництва цю САУ, зрештою, так і не довели). Виручили американці, які запропонували продати ліцензію на новий (взятий на озброєння 1979 р.) варіант САУ М109 – М109А2. Відповідну угоду уклали 1983 р.

Лідером проєкту стала фірма «Самсунг Техвін», але як субпідрядників залучили ще кількадесят південнокорейських фірм. «Донг-О Моторз» (з 1986 р. – «Ссанг Йонг») за ліцензією «Детройт Дизель» виготовляла двигуни 8V71, «Тонгі Хеві Індастріз» – автоматичну трансмісію «Аллісон» XTG-411-2A, «Коріа Оптехс» (зараз – «ЕО Системз») – приціли М117А2 і М118А2, прилад нічного бачення водія AN/VVS-2(V)III і перископи М45, «LG Кейбл» – гусениці Т136.

Значна частина комплектуючих постачалась зі США: гармата М185, приводи наведення башти, елементи системи управління вогнем тощо. Загалом в Республіці Корея налагодили випуск 63% деталей і вузлів САУ.

Випуск САУ почався 1985 р. під позначенням КМ109А2, але невдовзі його змінили на К55 – таким було і заводське позначення «Самсунга». До 1997 р. виготовили 1180 таких самохідок (за іншими даними – 1040).

З 2007 р. розроблявся проєкт модернізації К55 до рівня К55А1 із застосуванням деяких розв’язань від нової САУ К9А1. Упродовж 2010-2022 рр. були модернізовані усі К55. При цьому на САУ встановлювалась система управління вогнем від К9А1, нова цифрова радіостанція з можливістю роботи в режимі обміну даними, інерційна навігаційна система TALIN 5000 з супутниковою корекцію. К55А1 може відкрити вогонь через 45 с після зупинки, тоді як для К55 цей показник становив 2 хвилини.

К55А1 отримала напівавтоматичний досилач, завдяки чому швидкострільність зросла з 2-3 до 4 постр./хв. Удосконалена підвіска, здатна витримувати більші ударні навантаження, і більша зарядна камера дозволили довести дальність стрільби південнокорейськими снарядами К307 і К310 до 32 км (для американського снаряда М107 цей показник становить 24 км).

САУ також отримала допоміжну силову установку, яка забезпечує роботу на вогневій позиції з заглушеним основним двигуном.

Ліцензію на транспортер боєприпасів М992 корейці не придбали – вони вирішили спроєктувати таку машину власними силами. У 1987 р. у відповідному конкурсі взяли участь два проєкти – К66 фірми «Самсунг» (на базі К55) і проєкт фірми «Деу» на базі БТР К200 (удосконалений М113). Переміг К66, але в середині 1990-х років через якісь юридичні нюанси проєкт скасували. Повернулись до нього у 2007 р., коли розпочалось проєктування удосконаленого транспортера К56 на шасі САУ К55.

Випуск К56 почався у 2013 р. і триває й досі. Даних про кількість виготовлених транспортерів я не знайшов. Первинними планами армії Республіки Корея передбачалось придбання 700 К56. Наразі поставлені три серійні партії з п’яти запланованих. К56 може використовуватись як з САУ К55А1, так і з новими К9, тоді як транспортер боєприпасів К10 (створений на базі К9) не сумісний з К55А1.

Ще одна машина створена на шасі К55 – машина управління вогнем К77. Про неї взагалі мало інформації. Відомо тільки, що існує її удосконалений варіант К77А1, а крім батарей К55А1, ці машини використвоються і в батареях К9 і навіть в батареях ЗСУ К30 «Біхо».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818