Самохідні артилерійські системи Abbot на сьогодні — доволі унікальні системи, оскільки є одними з небагатьох представників самохідної артилерії зі 105-мм гарматою.

Крім того, певна кількість цих систем перебуває на зберіганні у приватних колекціонерів, які за певну суму готові продати їх для використання у Силах оборони України.

Історія появи

Розробка нової самохідної артилерійської системи відбувалася насамперед для заміни у складі британської армії 25-фунтових причіпних та самохідних артилерійських гармат, які на період 1950—1960-х років становили велику частку Королівської артилерії.

Розробка Abbot з боку британського оборонного комплексу була доволі ризиковою, оскільки вона мала стати першою самохідною артилерійською системою, яка була розроблена на території Сполученого Королівства.

Для спрощення цієї задачі вирішили максимально уніфікувати систему, яка дозволила б розмістити артилерійську частину на вже існуючу та масову платформу.

Для виконання поставленого завдання в кінці 1950-х років міністерство оборони спрямувало запит на дослідження цієї системи до державного конструкторського бюро Fighting Vehicle Research and Development Establishment (FVRDE) в Чертсі, графство Суррей.

Кондукторське бюро мало розробити артилерійську систему, яка дала б можливість поєднати відносну дешевизну та уніфікувати базу з іншими машинами.

Забігаючи на перед, слід відзначити, що розробникам це вдалося зробити повною мірою. Для нової самохідки була обрана база масового бронетранспортера FV432, який фахівці компанії Vickers модернізували для встановлення артилерійської башти.

Відповідальним за розробку самої артилерійської гармати у калібрі 105 мм було призначено конструкторське бюро Royal Ordnance Factory (ROF), яке спеціалізувалося на розробці танкових та артилерійських гармат.

У технічному завданні, сформованому міністерством оборони, був обов’язковий пункт, а саме 105-мм гармата, яка мала бути уніфікована з боєприпасами інших країн НАТО та безпосередньо зі США.

Завдяки великому досвіду конструювання військової техніки різного типу фахівці Vickers за доволі короткий термін змогли у 1961 році виробити перші 12 прототипів. Серед них шість машин були оснащені дизельним двигуном Rolls-Royce K60, а решта шість — бензиновим Rolls-Royce B61.

Ці машини були відправлені на військові випробування, де мали за два роки продемонструвати свої можливості. Випробування були тісно пов’язані з тестуванням бронетранспортерів FV432. Внаслідок цього вирішили уніфікувати їхні двигуни, обравши багатопаливний дизельний двигун Rolls-Royce K60.

Вже у 1963 році компанія Vickers уклала першочерговий контракт на виробництво перших артилерійських самохідних установок, які отримали назву Abbot та побачили світ у 1964 році. Виробництво 146 законтрактованих артилерійських систем для британської армії тривало до 1967 року.

Концепція використання

Самохідні артилерійські установки Abbot замінили у складі Королівської артилерії парк старих самохідних САУ Sextron та причіпних 25-фунтових гармат. Водночас до складу британської армії почали надходити нові американські САУ М109, які у складі артилерійських бригад доповнювали одна одну.

Загальна структура була зав’язана на артилерійських батареях, де у кожній містилося по шість артилерійських систем. Чотири батареї формували вже артилерійський полк, який зі свого боку підпорядковувався артилерійській бригаді.

Основним місцем розміщення артилерійських систем Abbot стали підрозділи Британської рейнської армії, де вони мали здійснювати підтримку піхотних бригад під час потенційних бойових дій.

За перші роки використання британська армія дійшла висновку, що 105-мм система в реаліях війни у Європі не дуже дієва, через що загальну закупівлю цих систем зменшили. Водночас британські військові замовили додаткові САУ М109 та М110 у США.

Артилерійська частина та боєприпаси

Abbot оснащений 105-мм гарматою QF L13A1 завдовжки 37 калібрів та має моноблочну конструкцію. Сам ствол викуваний зі сталі високої міцності на розрив. Це дало можливість отримати високий ресурс ствола при стрільбі на середні дальності.

Гармата встановлювалася на башту з можливістю повороту на 360 градусів, що дозволило здійснювати корегування не поворотом корпусу, а поворотом башти. Додатково САУ отримала систему досилання снаряда, що забезпечило збільшення темпу стрільби. Досилач був розрахований тільки на заряджання саме снарядів, залізні гільзи мали завантажуватися вручну.

Прицільний комплекс САУ складався з панорамного прицілу, а також телескопічного No 29 Mk1, який дозволив вести вогонь прямим наведенням бронебійно-фугасними снарядами L42. 

Крім бронебійно-фугасного снаряда, боєкомплект також складався з уламково-фугасного L31, димового L36, освітлювального L43 та пристрільного снаряда L37.

Гармата розрахована на використання британських артилерійських 105-мм снарядів і не може використовуватись для стрільби американськими 105-мм М1.

Розроблена для САУ Abbot 105-мм гармата виявилася настільки успішною, що на її основі розробили 105-мм причіпну гаубицю L118.

Потенційне використання в Україні

Самохідні установки цього типу стали б чудовим доповненням до 155-мм систем, які має Україна. Структурно вони могли б використовуватися за принципом 1+2, тобто батарея 155-мм САУ та дві батареї 105-мм систем.

Таке розподілення дозволило б зробити раціональне розміщення артилерійських систем та покрити їх недостачу у деяких підрозділах.

Існує й недолік, про який вже було зазначено вище. САУ Abbot може використовувати для стрільби тільки британські артилерійські снаряди L31, які наразі Британія не передавала Україні, і вони є у відносному дефіциті. Крім того, вони не такі масові, як американські 105-мм М1, які виробляються з 40-х років, і за цей час їх закуповували багато країн.

З цієї причини причіпні британські гаубиці L119 надходили до України саме у варіанті для використання американського снаряда.

Попри це використання британських снарядів дає і перевагу, яка полягає у максимальній дальності стрільби, що становить 17500 метрів із максимальним зарядом.

Передача щонайменше 50 артилерійських систем Abbot також може не сильно вдарити по доступу до запчастин, оскільки система використовує багато взаємозамінних частин із бронетранспортером Fv432 та машин на її базі.

Наразі перспективним розвитком та логічним продовженням Abbot у Британії може стати розробка самохідної 127-мм гармати, яка має замінити у складі британської армії причіпні L118.

Для України це також може стати певною можливістю, оскільки раніше повідомлялось про початок виробництва в Україні гаубиць L119, які в перспективі можуть бути встановлені на гусеничну платформу, що забезпечить кращі оперативні можливості для української артилерії.