Французькі причіпні гаубиці TRF1 хоч і були передані у відносно невеликій кількості, але їх можливості все одно вражають завдяки високому рівню автоматизації, точності стрільби та системи досилання.

Наразі ці системи не виробляються, а передані екземпляри були зі складу французької армії, де їх залишилося всього-на-всього близько 50 одиниць на зберіганні.

Історія створення

Розробка гаубиці TRF1 стартувала на початку 1970-х років, коли постало питання розробки нових артилерійських систем калібру 155 мм для заміни парку застарілих гаубиць моделі 1950 року. Розробка передусім була спрямована на створення гармати, яка зможе поліпшити можливості французьких мотопіхотних дивізій та сил швидкого реагування.

Насамперед найбільша увага була приділена не стільки вогневим можливостям, яких фахівцям із GIAT Industrie вдалося одразу досягти, скільки збільшенню автоматизації процесів стрільби, наведення, розгортання та переміщення.

Хоч і з затримками, але цього критерію досягли з часом, що дозволило створити перші демонстраційні зразки, які вперше показали публіці у 1979-у році на оборонній виставці у місті Саторі. Там вони зацікавили як французьких військових, так і потенційних іноземних  покупців, які готові були викласти гроші на її придбання.

У 1982 році компанія GIAT розпочала заводські випробування, які мали довести заявлені тактико-технічні характеристики та повною мірою продемонструвати її надійність. Після успішного їх завершення, французька армія замовила шість гаубиць, відомих тоді як GIAT TR, і у грудні 1987 року розпочала вже армійські тестування.

У 1989 році вони були успішно завершені, і підприємство у Бурже отримало першочергове замовлення від міністерства оборони Франції на виробництво 16 одиниць та загальне замовлення на 106 одиниць.

Компоненти виготовляли по всій Франції, але остаточне складання, як і виробництво 155-міліметрових стволів відбувалося на підприємстві у Бурже, яке було столицею гарматобудування французького ОПК.

Загалом французька армія змогла забезпечити комплектування восьми артилерійських польових полків по три чотирьохгарматні батареї TRF1 у кожному.

Крім того, гармата поставлялася на експорт Саудівській Аравії, яка замовила 28 гаубиць, Кіпр — 12, Марокко — 18 та Сенегал — 8 гаубиць.

TRF1 переходить у Caesar?

З початком виробництва причіпного варіанту французька армія зацікавилася створенням більш мобільних систем, які використовували б гарматну частину від уже створеної та перевіреної TRF1. Звісно, що роботи зі створення нового самохідного варіанту отримала NEXTER (раніше GIAT), яка і почала розробку.

Забігаючи наперед, слід зазначити, що всі роботи були виконані успішно, і оскільки самохідний варіант у вигляді створеної колісної САУ Caesar більше зацікавив французьку армію, вирішили повністю перейти на нові системи та закрити виробництво гаубиць TRF1.

Технічна інформація

Причіпна гаубиця TRF1 є стандартним представником гаубиць такого класу, для керування якою потрібна обслуга з восьми військових: командир, навідник, заряджальник, два військових для підготовки метальних зарядів та снарядів, два військових для завантаження снарядів та водій артилерійського тягача.

У разі нестачі особового складу гаубиця залишається боєздатною навіть при обслузі з трьох військових, що забезпечує їй більшу гнучкість при використанні в екстрених ситуаціях.

Сама гармата калібру 155 мм та довжиною ствола 39 калібрів зі змонтованим двокамерним дульним гальмом та максимальним ресурсом 3000 пострілів. Під час руху гармату потрібно повернути на 180 градусів та закріпити її. Оскільки при розробці віддавали перевагу більшій автоматизації та рухливості, у передній частині лафета був встановлений двигун потужністю 39 к.с., який приводив у роботу гідравлічні помпи до двох коліс.

Потужність двигуна забезпечує рух гаубиці по шосе зі швидкістю 9 км/год, підняття на пагорб власним ходом з кутом до 60 градусів та подолання бродів глибиною до 1 метра у самохідному та 1,5 метра у причіпному стані.

У складі французької армії гаубиця має штатний артилерійський тягач Renault TRM 10 000 (6×6), який буксирує гаубиця, перевозить обслугу та 48 артилерійських снарядів та зарядів.

Розгортання гармати відбувається відносно швидко та становить 90 секунд від моменту зупинки тягача завдяки розвинутій гідравлічній системі, яка дозволяє швидко здійснити підготовку гармати, підйом колеса, посадку лафета на спеціальні домкрати тощо.

Гаубиця комплектується відповідними прицілами залежно від задач. Додатково є можливість здійснювати стрільбу прямим наведенням до 2 км, а в екстрених випадках і без розгортання самої гаубиці.

Розвинута система досилання дозволяє зменшити втомленість екіпажу за рахунок автоматичного заряджання як снарядів, так і зарядів із лотка.

Швидкострільні гармати роблять три постріли за 18 секунд та стандартні — шість пострілів на хвилину з урахуванням перегріву ствола. При цьому максимальна дальність стрільби становить до 32 км із використанням снарядів із газореактивним двигуном ERFB. Стрільбу звичайними уламково-фугасними снарядами можна вести на дальність до 24 км.

У 2003 році компанія NEXTER провела модернізацію всіх наявних гармат, поліпшивши надійність, ергономіку та роботоздатність різних систем.

Передача гаубиць TRF1 Україні

Загалом Міністерство оборони Франції передало Україні шість гаубиць TRF1, які вже у грудні 2022 року були помічені на фронті у Донецькій області. Крім того, повідомлялося, що Україна придбала щонайменше 15 гаубиць TRF1 через компанію S2M equipment на початку вересня 2022 року.

Гаубиці цього типу отримали артилерійські підрозділи Національної гвардії України «Азов», і вони здобули позитивну оцінку від українських військових.

«Три з п’яти снарядів лягають точно в ціль, а два — в область цілі. Ця гаубиця набагато точніша, ніж ті, з якими нам доводилося працювати раніше», – розповів командир обслуги.

TRF1 були зняті з озброєння французької армії у квітні 2022 року. Останнім підрозділом, який їх використовував, став п’ятий колоніальний об’єднаний полк морської піхоти у Джибутті.

Попри відносно невелику кількість отриманих гармат французькі ЗМІ повідомляють, що компанія S2M Equipment здійснює ремонт та підготовку нових гаубиць, щоб вони отримали друге життя, але вже в Україні.