Сучасна тенденція забезпечення протиракетного захисту, крім сухопутного компонента, про який ми розповідали у минулій частині, також включає і кораблі військово-морських сил із потужним зенітно-ракетним озброєнням та кращими можливостями у відстеженні балістичних цілей.

Для захисту південної частини корейського півострова ВМС Південної Кореї посідає важливу позицію у загальній ешелонованій системі протиповітряної оборони.

Зенітні ракети сімейства Standart: SM-2 та SM-6

Для забезпечення протиповітряної оборони на великі дальності південнокорейський флот використовує зенітні ракети сімейства Standart з ракетних есмінців типу Седжон Великий (KDX-III) та Чхунмугон Лі Сунсін (KDX-II). Всього у складі ВМС Південної Кореї перебувають три ракетні есмінці KDX-III та шість KDX-II.

Сучасні варіанти ракет SM-2 використовуються з вертикальних пускових установок Mk.41, які забезпечують велику кількість готових до пострілу ракет, а також більший кут обстрілу під час пуску. Так, на есмінцях KDX-III встановлено 128 комірок вертикальної системи запуску Mk.41, з яких 80 комірок використовуються для пуску зенітних ракет SM-2 Block 3/4.

Розробка ракети SM-2 була розпочата для використання з бойовою системою “Іджис”, але крім цього, ракета може використовуватися і на кораблях з іншими бойовими системами керування озброєнням.

Серед кораблів корейського флоту система “Іджис” використовується на ракетних есмінцях KDX-III, які входять до складу управління протиракетної оборони півдня. Завдяки високим характеристикам радіолокаційної станції AN/SPY-1 забезпечує можливість відстеження пусків балістичних ракет та повітряних цілей на великих дальностях понад 500 км. А завдяки багатофункціональній решітці система може використовуватися для наведення та корегування ракет під час польоту.

Завдяки використанню пасивної антенної фазованої решітки AN/SPY-1 має можливість формувати потужний вузький промінь, завдяки чому дальність виявлення балістичних цілей становить близько 1000 км.

Слід зазначити, що для наведення SM-2 на ціль використовують окремі РЛС наведення AN/SPG-62. Це пов’язано з тим, що ракета оснащена напів активною головкою самонаведення, через що не має можливості здійснювати автономне захоплення та наведення на ціль.

Максимальна дальність польоту ракети, за повідомленнями виробника, становить близько 200 км, а висота перехоплення цілей — близько 25 км.

Есмінці типу Чхунмугон Лі Сунсін (KDX-II) теж є носіями ракет SM-2 Block 3/4 у вертикальних пускових установках Mk.41 (32 комірки), але відрізняються від KDX-III відсутністю бойової системи Іджис та іншими системами виявлення та наведення.

Так, для виявлення повітряних цілей використовується обертова двокоординатна радарна станція AN/SPS-49(V)5 з максимальною дальністю виявлення 460 км. На відміну від AN/SPY-1, вона не є багатофункціональною та використовується тільки для виявлення повітряних цілей.

Для окремого пошуку, захоплення та наведення ракет SM-2 на ціль, на кораблі встановлена багатоканальна радарна станція керування вогнем MW-08. Вона забезпечує одночасне наведення на ціль до шести ракет на дальність до 60 км.

Також Міністерство оборони Південної Кореї розмістило замовлення на закупівлю зенітних ракет SM-6, які мають надійти на озброєння ракетних есмінців у 2026 році.

Ракета SM-6 розроблена з використанням деяких компонентів від попередника, але оснащена активною головкою самонаведення, що спрощує наведення та не потребує підсвічування цілі бортовими РЛС наведення. Це дає перевагу у знищені низьковисотних цілей, які можуть здійснювати польоти на малих висотах, через що бортова РЛС наведення не зможе забезпечити якісне опромінення цілі.

Нова ракета отримала збільшену дальність польоту до 480 км, а висота перехоплення до 35 км.

Корабельна зенітна ракета K-SAAM

Наступна лінія протиповітряної оборони ВМС Південної Кореї складається із зенітних ракет K-SAAM із дальністю перехоплення повітряних цілей до 20 км, які розвивають максимальну швидкість до 2 мах. Ракета була прийнята на озброєння у 2021 році та є аналогом американської ESSM. На кораблях корейського флоту вона має замінити системи безпосереднього захисту корабля SeaRAM.

Завдяки невеликим габаритам є можливість встановлювати транспортно-пускові контейнери з чотирма ракетами K-SAAM в одну комірку вертикальної системи пуску Mk,41 або корейського аналога K-VLS.

Треба зазначити, що ракета є доволі унікальною, оскільки використовує комбіновану головку самонаведення, яка складається з інфрачервоної ГСН та активної радіолокаційної.

Загалом виробництво ракет планується продовжувати щонайменше до 2036 року та паралельно здійснювати їх модернізацію. Ракетою цього типу мають бути оснащені усі бойові кораблі корейського флоту, зокрема перспективні проєкти.

Системи безпосереднього захисту кораблів

Серед так званих систем безпосереднього захисту корабля ВМС Південної Кореї використовує комбіновану установку, яка складається з ракетної пускової установки RIM-116 SeaRAM у носовій частині та гарматної 30-мм Goalkeeper у кормовій частині.

RIM-116 SeaRAM є незалежною пусковою установкою з власною системою наведення та 21 готовою до пострілу ракетою. Ракета RIM-116 використовує інфрачервоне наведення та має дальність польоту до 10 км. Насамперед система призначена для перехоплення низьковисотних цілей по типу сучасних ПКР, які є головною загрозою для корабля.

У кормовій частині розміщений нідерландський гарматний 30-мм комплекс Goalkeeper, який забезпечує знищення низьковисотних повітряних та надводних цілей на відстані до 5 км.

Бойові кораблі корейського флоту оснащені 127-мм автоматичними гарматними установками Mk.45 виробництва американської BAE Systems. Завдяки використанню сучасних снарядів із радіопідривачем артилерійські установки мають можливість знищувати повітряні та низьковисотні цілі на дозвуковій швидкості у радіусі до 10 км.

Початкова швидкість снаряда Mark 127 HE-CVT становить 760 м/с, а максимальна швидкострільність гарматної установки – 20 пострілів на хвилину.

Висновок

За останні роки ВМС Південної Кореї зробили великий крок у розбудові бойового надводного флоту, але попри це країна так і не створила багатошарову корабельну протиповітряну оборону, яка наразі у регіоні є у ВМФ США та Морських сил самооборони Японії.

Насамперед це пов’язано з наявністю сухопутного кордону між Республікою Корея та КНДР. У цьому разі кораблі використовуються як допоміжний засіб та несуть велику кількість ударних крилатих ракет.

Утім, надводні бойові кораблі входять до складу об’єднаного управління протиповітряної оборони через наявність засобів дальнього радіолокаційного виявлення та засобів знищення повітряних та балістичних цілей.