Популярні
13 серпня 2001 р. був підписаний Рамковий мирний договір у македонському місті Охрид, за умовами якого припинилися військові дії між албанською Армією національного визволення та македонськими силами безпеки. Підписи на документі поставили президент держави Борис Трайковський, чотири основні партії парламенту Колишньої Югославської Республіки Македонія (КЮРМ) – VMRO-DPMNE (лідер Любко Георгієвський), DPA (лідер Арбен Джафері), SDUM (лідер Бранко Црвенковський) та PDP (лідер Імер Імері), спеціальний представник ЄС Франсуа Леотар та спеціальний представник США Джеймс Пердью.
Повстанці Армії національного визволення пообіцяли здати зброю в обмін на низку поступок від македонської влади. Стежити за процесом роззброєння і подальшої демілітаризації мали миротворці НАТО. Високопосадовці Північноатлантичного альянсу вважали, що добровільна здача військової техніки, боєприпасів, гвинтівок, автоматів сприятиме подоланню міжетнічних протиріч у суспільстві та зробить його безпечним у майбутньому.
Ще на початку червня 2001 р. Борис Трайковський виступив у парламенті та представив нову стратегію безпеки, до якої включив пропозицію часткової амністії для албанських повстанців. План президента депутати схвалили через декілька днів, після чого голова держави офіційно попросив допомоги у країн Північноатлантичного альянсу у процесі роззброєнні вояків Армії національного визволення.
Альянс обіцяв сприяння тільки за умови досягнення політичної згоди між головними партіями, які були представлені у парламенті. Переговори спочатку проходили без присутності представників ЄС і США, але їх таки залучили до цього процесу. Політики не могли домовитися щодо статусу албанців у державі, тому консультаційну допомогу їм надали Джеймс Пердью та Франсуа Леотар, спеціальні представники Сполучених Штатів та Євросоюзу.
Їхній варіант рамкової угоди допрацьовувався до 8 серпня 2001 р. і був підписаний 13 серпня в Охриді на закритому засіданні. Військовослужбовці Армії національного визволення вже наступного дня погодилися передати зброю під контроль альянсу.
15 серпня парламент Македонії дозволив розгортання контингентів НАТО в країні, а на початку вересня ратифікував Охридську угоду. У наступні місяці відбувався процес поетапного прийняття поправок до законодавства, прописаних у документі.
Країни НАТО одразу після звернення македонського президента почали розробляти концепцію майбутньої операції роззброєння албанців. Передбачалося, що миротворці альянсу проведуть короткотермінову операцію на території КЮРМ та будуть займатися виключно збором зброї.
29 червня 2001 р. альянс погодив план операції під назвою Essential Harvest («Основний врожай»), але розгортання місії НАТО почалося тільки після погодження плану македонським парламентом. Потім була укладена угода між Скоп’є та НАТО про введення миротворчих сил. Вони приступили до виконання своїх обов’язків тільки з 22 серпня, коли між урядовими військами і повстанцями запрацювало перемир’я про припинення вогню.
Миротворці НАТО створили 15 спеціальних центрів збору та знищення зброї, які розгорнули недалеко від Скоп’є та Тетово. Звідти перед початком операції вивели підрозділи Армії національного визволення та військову техніку урядової армії.
В альянсі заявляли, що на руках у албанських сепаратистів близько 3 тис. одиниць зброї. При цьому урядові оцінки були трохи іншими – від 8 тис. до 85 тис. одиниць. Такі цифри в Скоп’є пояснювали тим, що орієнтовна кількість албанських повстанців становила 7 тис., що давало підстави говорити про мінімальну кількість зброї у сім тисяч одиниць.
За офіційними даними НАТО повстанські сили складалися тільки з 2 тис. бойовиків Армії національного визволення. Дослідники проєкту Small Army Survey стверджували у звіті за 2004 р., що повстанці мали на руках від 8 тис. до 20 тис. одиниць зброї.
Такі маніпуляції з цифрами призвели до того, що уряд став постійно підвищувати «ставки». Правляча партія VMRO-DPMNE наголошувала на тому, що в обов’язки НАТО входить зібрання не менше 30 тис. одиниць зброї. Деякі політики з цієї партії вимагали від НАТО зібрати у 2-2,5 рази більше зброї. Окремо македонські політики говорили про необхідність вилучення у бойовиків боєприпасів, кількість яких оцінювалася в декілька мільйонів.
Політизація майбутнього роззброєння албанських сепаратистів могла взагалі зірвати проведення натівської операції «Основний врожай», але сторонам домовилися, хоча керівництво країни не було задоволено тим, що місія розрахована на один місяць.
Армія національного визволення і НАТО перед початком операції вирішили, що повстанці здадуть до пунктів збору 3,3 тис. одиниць зброї. Також умовами Охридського миру передбачалося, що усі сепаратисти, які добровільно передавали зброю, одразу реєструватимуться у списки на урядову амністію.
Перший етап операції тривав 10 днів – з 27 серпня до 7 вересня 2001 р. За цей час до пунктів збору принести більше 1,2 тис. одиниць зброї. Другий етап стартував 7 вересня, коли парламент ратифікував Охридську рамкову угоду. Через кілька днів альянс оголосив про початок третього етапу. Остаточно операція «Основний врожай» завершилася 26 вересня. За місяць роззброєння миротворці, відповідно до звіту Дослідницької служби Конгресу США «Macedonia: Country Background and Recent Conflict», зібрали 3875 одиниць зброї:
Зброю – від танків до мінометів та протитанкових ракет – підрозділи НАТО вивозили до іншої крани і там знищували. У публікаціях іноземної преси тоді писали, що такою країною, найвірогідніше, була Греція. В самій КЮРМ знищували вибухівку та боєприпаси.
Проєкт Small Army Survey наводить дані про те, що Армія національного визволення віддала тільки половину своєї зброї, аби «почистити» запаси від старих кулеметів та автоматів. У жовтні 2001 р., коли операція «Основний врожай» закінчилася, недалеко від кордону з Албанією поліція та армія виявили сховище зброї – «ракетні установки, більше десятка протитанкових мін, кілька кулеметів і автоматів Калашникова, близько 60 ручних гранат і «значна кількість» вибухівки». Одразу в Македонії знову залунали незадоволені голоси політиків про те, що місія НАТО була неповною і поверховою, що потрібно було в країні розгорнути повноцінну операцію альянсу.
Але високопосадовці НАТО посилалися на те, що вони створили умови для реалізації мирної угоди і знизили небезпеку зі сторони албанських повстанців, які одразу після завершення операції Essential Harvest оголосили про повне розформування своїх підрозділів.
Командувач операцією генерал-майор Гуннер Ланге заявив тоді, що проведені заходи сприяли знищенню боєздатності албанців з Армії національного визволення. Його слова повторив і генеральний секретар НАТО лорд Джордж Робертсон, додавши, що дії миротворців зупинили перевезення до Македонії контрабанди – майже 2 тис. одиниць зброї та 150 тис. боєприпасів.
Про проблеми з незаконним ввезенням зброї миротворці повідомляли ще на початку розгортання операції. Головним каналом постачання був кордон між Македонією та Косово, який погано охоронявся. У такий спосіб до країни і надалі надходила зброя, незважаючи на звіти миротворців альянсу.
27 вересня 2001 р. почалася реалізація нової місії НАТО Amber Fox («Бурштиновий лис»), завданням якої був захист міжнародних спостерігачів, яка тривала до кінця грудня 2002 р. Президент країни Борис Трайковський хотів, щоб ООН розгорнула на кордонах КЮРМ превентивну миротворчу місію, щось на кшталт Сил ООН з охорони, які перебували в Хорватії, Боснії і Герцеговині та Македонії з 1991 по 1995 рр. Утім, в ООН цю ідею не підтримали. Звертався Трайковський і до НАТО, щоб там подумали про створення більш масштабної миротворчої операції для країни.
В якості прикладів македонський президент наводив Багатонаціональні сили НАТО в Боснії (SFOR) та миротворчу місію альянсу в Косово (KFOR). У Північноатлантичному альянсі відмовилися від такої ідеї Трайковського, посилаючись на виконання своєї частини Охридської угоди. Високопосадовці альянсу критикували владу в Скоп’є за затягування реалізації політичної частини документу.
З середини грудня 2002 р. НАТО запустив третю місію у КЮРМ – Allied Harmony («Союзницька гармонія»). Це була завершальна натівська операція, яка за 3,5 місяці (16 грудня 2002 р. – 31 березня 2003 р.) підсумувала попередні досягнення миротворців альянсу. Вони і надалі стежили за безпекою у країні та її кордонах, допомагали працівникам ЄС і ОБСЄ здійснювати моніторинг та співпрацювали з македонською владою, аби вона взяла повну відповідальність за безпеку в Македонії.
Згідно звіту «A Fragile Peace: Guns and Security in Post-conflict Macedonia: 2004», підготовлений дослідницьким проєктом Small Army Survey, станом на 2004 р. на руках громадян КЮРМ було від 100 тис. до 450 тис. одиниць незаконної зброї. За даними Міністерства внутрішніх справ, які відображені у цьому дослідженні, офіційно у країні після підписання Охридської угоди було майже 150 тис. одиниць зброї.
Отже, операція Північноатлантичного альянсу щодо добровільного роззброєння Армії національного визволення мала частковий успіх. Частину зброї повстанці здали, формально виконавши домовленість із НАТО. Багато зброї, здебільшого незареєстрованої, яку бойовики не принесли до пунктів збору, потрапило на «чорний ринок». Завозили її до Македонії і контрабандним способом – через гірські та водні прикордонні райони, які існували між Косово та КЮРМ.
Аби зупинити зростання кількості вогнепальної зброї серед громадян країни, македонський парламент у 2003 р. запустив програму добровільного збору вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових матеріалів. Аби почати реалізацію означеної програми, в КЮРМ ухвалили низку нових законів про добровільну здачу зброї та внесли поправки до вже існуючого законодавства.
Програма тривала 45 днів і перебувала під контролем Міністерства внутрішніх справ. Там створили умови, аби звільнити громадян від кримінального переслідування за незаконне володіння зброєю. Уряд та МВС країни пообіцяли, що буде збережена анонімність людей, які приймуть участь в програмі уряду.
Для деяких осіб правоохоронці у якості стимулу використовували грошові виплати. Такий підхід не афішували, щоб не стимулювати контрабанду зброї серед злочинців, які хотіли отримати прибуток з держбюджету.
Відповідно до нових законів, усі цивільні особи мали зареєструвати вогнепальну зброю. Громадянам країни заборонялося тримати вдома автомати. У Македонії з 2003 р. потрібно було отримувати два окремі види ліцензії – тільки на володіння вогнепальною зброєю та на володіння і носіння зброї. Ліцензії не видавалися неповнолітнім або психічно хворим громадянам, а також особам, які перебували під слідством чи були засуджені.
В період дії 45-денної програми громадяни, які не мали ліцензії, могли подати заявку на реєстрацію гвинтівок чи пістолетів без притягнення до кримінальної відповідальності.
Урядова програма добровільної здачі зброї супроводжувалася інформаційною кампанією серед населення, яка називалася «Контроль над стрілецькою зброєю в Македонії» і реалізовувалася за підтримки Програми розвитку ООН.
Програма була запущена 1 листопада і тривала до 15 грудня 2003 р. В її рамках створили 123 пункти збору зброї в кожному муніципалітеті країни, де працівники МВС під наглядом міжнародних спостерігачів реєстрували зброю, вибухові матеріали і речовини, боєприпаси за моделлю, номером виробництва, типом і калібром, виробником, станом. Застарілу або стару зброю планувалося знищити, а придатну до використання – передати до МВС для подальшого використання.
Термін дії амністії після завершення програми не продовжили, посиливши покарання за незаконне зберігання і носіння зброї. За 45 днів правоохоронці зібрали 3590 гвинтівок, 2749 пістолетів, 100 тис. патронів (дані звіту «A Fragile Peace: Guns and Security in Post-conflict Macedonia: 2004»).
Міжнародні спостерігачі критично поставилися до таких успіхів македонського МВС, бо зазначали, що багато зданої зброї було застарілим. В деякі пункти збору взагалі не приносили гвинтівки чи боєприпаси. Критики зазнали і дані, які опублікувало МВС, бо там до офіційної статистики включили зброю, яку македонські громадяни принесли і подали заявки на легалізацію.
Здана зброя, вибухові матеріали і боєприпаси підлягали знищенню у 90-денний термін після закінчення строку амністії. За знищення відповідало МВС та Міноборони.
У 2005 р. у КЮРМ ухвалили Закон про зброю, який поділив зброю на чотири категорії:
Станом на 2019 р. Македонія посідала 8 місце у Європі за кількістю зброї та 13 місце у світі на душу населення. На руках у громадян країни знаходилося більше 621 тис. одиниць зброї, і тільки 180 тис. одиниць можна було знайти в державній базі зареєстрованої зброї. У МВС країни стверджували і продовжують стверджувати, що зростає кількість запитів від громадян щодо реєстрації зброї.
Партія VMRO-DPMNE останні роки постійно звинувачує уряд та Міністерство внутрішніх справу тому, що не реалізуються заходи по зменшенню кількості вогнепальної зброї серед громадян. У жовтні-грудні 2022 р., відповідно до звіту «South East Europe Armed Violence Monitor Quarterly Regional Report October-December 2022» Македонія перебувала на третьому місці серед країн Західних Балкан за кількістю інцидентів з використанням вогнепальної зброї (130). На першому місці знаходилося Косово (276 інцидентів), а на друге потрапила Боснія і Герцеговина (141).
Отже, Охридська мирна угода не змогла вирішити проблему незаконної зброї в Македонії, коли там закінчилася війна між урядовими військами та албанськими повстанцями. Північноатлантичний альянс не хотів розгортати тривалу місію у ще одній постюгославській країні, вважаючи, що влада у Скоп’є має самостійно розібратися із наявною проблемою нелегального озброєння, боєприпасів та зброї. За 22 роки, які минули з моменту підписання угоди в місті Охрид, ситуація в країні не покращилася, а навпаки погіршилася, незважаючи на зміни у законодавстві і часткові зусилля влади боротися з власниками незареєстрованої зброї.
Не можна все списувати тільки на те, що Балкани є традиційним у Європі центром нелегальної зброї. Цей фактор грає значну роль, утім, варто враховувати й інші чинники. Зокрема, наявність каналів контрабанди через кордони з Косово та Албанією, а також бажання громадян Македонії володіти вдома зброєю для самозахисту (аналогічна тенденція присутня і в сусідніх країнах). Є провина і на владних інституціях, які не докладають комплексних зусиль для збору незаконної зброї серед громадян країни.
Головне фото взято з сайту https://smallarmsreview.com/macedonias-weaponry-a-new-nation-re-arms-and-fights/
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
