Минулого понеділка (24 квітня) Комітет міністрів Ради Європи розглядав заявку Косово щодо вступу до Ради Європи. Результати голосування не були чимось сенсаційним чи неочікуваним. Вони наочно показали, якою є позиція країн Європи і ЄС щодо Косова та проголошення Приштиною незалежності від Сербії у лютому 2008 р. Нічого критичного та радикального не відбулося, утім, сербська влада образилася і пообіцяла вжити відповідних заходів і змінити зовнішню політику країни. І України це теж стосується, бо представник нашої держави утримався під час голосування. Така позиція “здивувала” Белград, бо Україна з 2008 р. постійно наголошує на підтримці територіальної цілісності Сербії. Якщо виходити з логіки сербської влади, то Україна мала б “дивуватися” чи “ображатися” кожного разу, коли Сербія голосує проти резолюцій по Криму чи про засудження російської агресії  в ООН. Але різких заяв з боку українського МЗС не лунає. 

До Комітету міністрів Ради Європи входить 46 країн, росію виключили минулого року через повномасштабну агресію проти України. З цих 46 країн 33 проголосували “за” членство Косова у РЄ. Серед цих держав є і сусіди Сербії по Балканському регіону – Північна Македонія, Словенія, Хорватія, Чорногорія, Албанія. П’ять країн – Боснія і Герцеговина, Греція, Словаччина, Молдова та Україна утрималися. Проти виступили Іспанія, Кіпр, Грузія, Угорщина, Румунія, Сербія та Азербайджан. Вірменія не голосувала.

Позиція України, Греції і Словаччини з 2008 р. залишається незмінною щодо незалежності Косова – не визнавати, підтримувати державний суверенітет і територіальну цілісність Сербії. Але саме на ці країни Белград “образився”. Дісталося і балканським сусідам Сербії. На їхню адресу від очільника сербського МЗС Івіци Дачича пролунали докори у нерозумінні складної ситуації, в якій Сербія зараз перебуває. У “фаворити” Белграда потрапила тільки Угорщина, яка голосувала “проти”, але незалежність Косова при цьому визнала. Позиція Будапешта є спробою вкотре продемонструвати свою прихильність Белграду без відкликання офіційної заяви про визнання незалежності самопроголошеної республіки. Це така собі угорська версія сидіння на двох стільцях. Тільки от у влади Орбана це виходить набагато гірше, ніж у президента Сербії Александара Вучича. Будапешт діє більш “топорно”, без гнучкості, яка характерна для політики Белграда.

Найбільше дісталося Україні. Міністр іноземних справ Івіца Дачич в інтерв’ю Сербському радіотелебаченню заявив, що не очікував підлості від українського представника у Раді Європи. Не було натяків, були конкретні звинувачення. Дачич у висловлюваннях не стримувався. Він жалівся, що їх практично змушують у Генеральній Асамблеї ООН голосувати за резолюції, які направлені проти росії. Дачич заявив, що Україна не уявляє, чого Сербії коштує такі голосування “за”. 

Сербія проголосувала всього за декілька резолюцій у 2022 та на початку 2023 років, які не вимагали засудження дій рф, визнання росію країною-агресором тощо. Після кожного голосування сербські дипломати і президент Вучич жалілися, що їх примушують до таких кроків. Це звучало як виправдання перед путіним і лавровим.

Варто підкреслити, що з 2016 р. Сербія весь час голосувала проти схвалення резолюцій ГА ООН щодо російської окупації Криму. На першому голосуванні, що мало місце наприкінці березня 2014 р., представника від Сербії не було. Свою “прихильність” та “підтримку” територіальній цілісності України Белград демонструє заявами, а не діями. Це фактично означає, що Сербія визнає захоплення півострову росіянами. 

Після голосування 24 квітня Вучич виступив із зверненням до громадян країни, де вкотре жалівся і доводив, що Сербія виконує усі вимоги Брюсселю. Натомість ЄС не хоче чути Белград та розуміти його проблеми. Сербський президент вважає, що населенню його країни нав’язують угоди про нормалізацію відносин із Приштиною, примушують до діалогу із Косово, тиснуть на владу Сербії. Розгляд заявки у Комітеті міністрів Ради Європи Вучич розцінив як мирне повстання проти сербського народу. Окрім того, він вважає, що під час голосування Белграду відправили конкретний політичний меседж щодо Косова та подальшого тиску Європи на Сербію.

Тепер сербське керівництво має прекрасну нагоду не запроваджувати санкції ЄС проти рф. Але Белград і не зробив би цього навіть під сильним прессингом Брюсселю, незважаючи на те, що балансувати Вучичу між ЄС і росією стає все важче і важче. Просто сербський президент отримав, як він вважає, аргумент не робити цього, бо Україна “зрадниця”. Насправді, наша держава діяла у контексті своєї європейської політики і не збирається найближчим часом змінювати позицію стосовно територіальної цілісності Сербії. 

Не варто очікувати і якихось радикальних змін і у політиці Белграда щодо України. І надалі відбуватиметься сербське хитання зі сторони в сторону, лунатимуть заяви-образи від політиків, але це не призведе до радикального перегляду відносин з Україною. Вучич та Дачич граються словами, позиціонуючи Сербію як жертву європейських інтриг та тиску. Скоріше за все, що Белград буде робити демонстративні дії, аби показувати, що з Сербією варто рахуватися. 

Першою подібною демонстрацією можна вважати відмову прем’єрки Ани Брнабич не їхати на Економічний форум у Дельфах. Іншою показовою дією стало голосування 26 квітня у Генеральній Асамблеії ООН за резолюцію А/77/L.65 “Співробітництво між ООН та Радою Європи”, де був пункт про засудження російської агресії проти України. Сербія була однією з 18 країн, які утрималися під час голосування. Хоча це є типовою поведінкою сербських дипломатів в інституціях ООН, коли розглядаються питання, що можуть зашкодити “братнім” відносинам Белграда та москви. 

Голосування в Комітеті Міністрів Ради Європи стало і потужним сигналом для Приштини. Косовська влада має, за задумом Брюсселя, відчути підтримку ЄС і виконати обіцянку щодо створення Асоціації сербських муніципалітетів на півночі Косова. Переговори про це мають продовжилися 2 травня у Брюсселі. Спецпредставник Мирослав Лайчак перед початком зустрічі говорив, що сподівається на домовленість сторін. Белград та Приштина були більш критичні щодо цього. Косовська влада не хоче чергову “республіку сербську” під боком, а сербська влада не вірить, що уряд Косова погодиться на такий крок. 

Європейський Союз грається у складні ігри, наслідки яких не розуміє. Для Косова Брюссель погодив безвізовий режим, зроблено крок до прийняття до Ради Європи. Приштина впевнено рухається на євроінтеграційному шляху і продовжує боротьбу за визнання незалежності у світі. Знайти вихід з безвихідної ситуації досить просто. Брюсселю потрібно поставити Сербію перед конкретним вибором – ЄС або росія. Бо стан невизначеності шкодить Європі, ЄС, Балканам, Україні, граючи на руку москві і путіну. 

Головне зображення з сайту Srbija Danas