Туреччина викинула московію з Південного Кавказу. Іранська дипломатія активізується в москві і Дамаску. Лівію почалися масові протести.

Туреччина: Хейтення Туреччини в останній час більше схоже на ІПСО ворога чим на просту не освіченість громадян. Це саме стосується і раптової емпатії до РПК, яку очевидно не логічним способом намагаються екстраполювати на Україну і боротьбу українського народу за незалежність.

Однак, слід нагадати «нещасні» курдські комуністи насправді окупували ті землі на півночі Сирії, які зараз планують звільнити від них сирійські повстанці за участі турецької армії. При чому напад і захоплення районів Таль-Ріфаат та Афрін, на півночі Алеппо, було проведено в той час коли основні сили повстанців билися з військами режиму, російськими окупаційними силами та ІДІЛ.

Так у квітні 2016 року загони Народної самооборони (РПК/YPG), скориставшись ослабленням сил сирійських повстанців в регіоні, атакували Афрін. Бій, який більш відомий як бійня під Айн-Дігна, закінчився очікувано – погано озброєнні і слабо навчені загони повстанців були розгромлені. Більше 60 з них загинули. І ще тоді поширилися чутки, що напад був чітко скоординований з руснею.

Щоб похизуватися «великою перемогою» курдські комуністи завантажили тіла мучеників на вантажівки і провезли їх тріумфальною процесією по місту Афрін. Під час цього жахливого дійства терористи РПК глумилися над тілами загиблих. Негативний резонанс був настільки великий, що США були вимушені засудити цей «варварський та злочинний вчинок». Однак подальших висновків зроблено не було.

Ватажки терористів відхрестилися від причетності до бійні і начебто всі все забули. Однак, через три роки турецька розвідки заарештувала осіб причетних до вбивства і вони виявилися активістами РПК. Однак ні ці нові докази, ні результати експертиз ексгумованих тіл, знов не були враховані.

Так само ніхто не звернув увагу, на те, як бойовики РПК вчиняли злочини, які так само можуть бути визнані геноцидом проти арабського населення у більш ніж 50 населених пунктів на півночі Алеппо. В результаті невмотивованих вбивств, грабежів, захоплення будинків терористи РПК намагалися змінити етнічний состав цих земель. А численні біженці вирушили до Туреччини.

Насправді і ототожнення РПК з усім курдським народом, є однією з елементів цього ж самого ІПСО, на яке так охоче ведуться українські громадяни, не дарма ж, керівники терористичної організації вимагали замінити ганчірки РПК над позиціями бойовиків на національні курдські прапори. Хоча до цього вони їх ніколи не використовували.

В цій ситуації втішає одне, що процес усвідомлення хто для українців друг, а хто ні, зрушив з мертвої точки і ми почали потроху виповзати з під московських інформаційних наративів. Як доказ, фотографія у посольстві України в Катарі де відбулася дружня зустріч українських дипломатів та сирійських повстанців. Ось як так мали б виглядати прапори на посольстві Сирії в Україні.

Саме бійці під такими прапорами в Сирії нищили свнсбк останні 7 років, захищаючи свою землю.

До речі, ще одним елементом інформаційної війни є звинувачення Туреччини, як держави у причетності до перепродажу пограбованого українського зерна. Однак коли у порт Карасу увійшов корабель Zhibek Zholy із окупованого Бердянська, з краденим українським зерном на борту, український посол у Туреччині одразу звернувся до турецької влади та передав листа Офісу Генпрокурора України. Спробуйте передбачити дії турецької влади;)

Туреччина остаточно викинула московію з південного Кавказу. МЗС поширило письмову заяву з приводу зустрічі у Відні спеціальних представників процесу нормалізації відносин між Туреччиною та Вірменією – послами Сердаром Киличем та Рубеном Рубіняном, яка відбулася 1 липня. Поки що досягнута домовленість про відкриття сухопутного кордону між Туреччиною та Вірменією для громадян третіх країн, які відвідують обидві країни, та розпочато прямі вантажні авіаперевезення.

Далі у заяві повідомляється, що обговорювалися й інші можливі конкретні кроки, які могли б зробити «забезпечення повної нормалізації» відносин між двома країнами, що є кінцевою метою переговорів. Заявлено, що сторони наголосили на своїй згоді на продовження процесу нормалізації без попередніх умов.

Іран: Міністр закордонних справ Ірану сьогодні вирушив до Дамаску, щоб обговорити двосторонні відносини та регіональні проблеми. Цей візит відбувається на тлі перекидання іранських систем протиповітряної оборони в Сирію. Що з одного боку схоже на підготовку до ескалації битви на сирійській землі, а з іншого на спробу забезпечити повітряну безпеку іранських проксі сил за рахунок власних ППО, після доведення неспроможності русні виконати таку задачу.

А ще головний ядерний переговірник Ірану Багхері Кані зустрівся з заступником МЗС московії рябковим у москві. На перемовинах був присутній головний переговірник від немитої на попередніх раундах ядерних переговорів такий собі ульянов. За результатами перемовин, після чергового бла-бла-бла, ульянова заявив, що «незважаючи на всі труднощі, ядерну угоду все ще можна відновити. Щоб це сталося, США повинні продемонструвати більшу гнучкість».

Такий кульбіт, можна сприйняти як спробу з боку як московії так і Ірану натиснути на США. І якщо для русні це виглядає, як беззмістовний тиск, то іранці жадають гарантій від Вашингтону по їх вимогах, які адміністрація Байдена надати не готова.

Лівія: Для того, хто вчора осилив великий текст по ситуації в Лівії, широкомасштабні протести, які захлиснули території що під контролем Хафтара не стануть несподіванкою. Повідомляють, що група, організована в соціальних мережах, закликала до демонстрацій і громадянської непокори в усіх містах Лівії 1 липня під гаслом «Молодіжна революція».

На вулиці міст Бенгазі та Тобрук, повалила молодь під гаслом «П’ятниця-крик молоді» на підтримку створення правової держави та проти корумпованих політиків. Згідно з новинами лівійського телеканалу February, група активістів увірвалася в Палату представників і підпалила її.

Вочевидь, що в такий спосіб молоді лівійці висловлюють своє відношення до нової ескалації, яка очікується після оголошення так званого прем’єр-міністра паралельного уряду Башаги про свій похід на Тріполі.

І дійсно, Лівія унікальна країна, враховуючи величезні запаси вуглеводнів в якій лише за рахунок їх продажу, можна забезпечити виконання всіх соціальних обов’язків держави та добробут громадян по зразку КСА або ОАЕ. Однак, іншою унікальністю зі знаком мінус є якраз неспроможність лівійців, вже після повалення режиму Каддафі, домовитись про чесний розподіл прибутків з продажу корисних копалин.