Що об’єднує угорського прем’єра Віктора Орбана, сербського президента Александара Вучича, члена Президії Боснії і Герцеговини Мілорада Додика та воєнного злочинця, за сумісництвом російського президента владіміра путіна? Нафта, газ, авторитаризм, прихильність до концепції “великих держав”, а також бажання переглянути кордони в Європі і розповсюдити свій вплив на сусідні нації. І кожен з них у різний спосіб намагається реалізувати свої маніакальні бажання і мрії. 

Якщо Александар Вучич сидить на двох стільцях і намагається балансувати між ЄС і рф, то Додік, путін та Орбан ведуть себе зовсім по-іншому. Додік відверто демонструє зневагу до принципів Дейтонскої угоди і прославляє президента рф. Останній же використовує представника від боснійських сербів у Президії БіГ для розхитування ситуації на Західних Балкан. І так само показує повну зневагу до європейських цінностей, безпеки, шантажує не тільки ЄС, а й США, віддає накази чинити геноцид українського народу. Віктор Орбан критикує роботу Брюсселю, дозволяючи собі торгуватися задля забезпечення власних інтересів. Угорщина залежить від російських енергетичних ресурсів, як і Сербія та Республіка Сербська, і не приховує цього. Як і антиукраїнську позицію. Подібна нахабність привела до того, що у шостому санкційному пакеті ЄС Угорщині, як і сусіднім Чехії та Словаччині, дозволили купувати російську нафту. 

“Несправедлива” історія

В одній із нещодавніх заяв про запровадження Угорщиною санкцій проти рф Віктор Орбан заявив, що його країна не може цього зробити через відсутність виходу до моря. Вкотре прем’єр не просто натякав, а відкрито заявив про несправедливість Тріанонської угоди 1920 р., за якою Угорщина втратила значні території. 

У Будапешті в 2020 р. до 100-річчя Тріанону був відкритий пам’ятник, який за задумом і влади, і авторів, мав уособлювати втрати угорців після закінчення Першої світової війни. Міф про несправедливий “мир”, який вершився у Версалі країнами-переможницями підтримується в Угорщині різними засобами. 

Віктор Орбан у 2020 р. заявляв, що угорці єдина нація, яка зазнала стільки втрат. Так він натякав на рішення країн Антанти та Угорщини у 1920 р. віддати частину територій сусіднім країнам. У результаті підписання Тріанонської угоди третина земель колишнього Угорського королівства відійшла до Австрії, Словаччини, Румунії, України та Югославії. Це означало, що декілька мільйонів угорців стали (в риториці Орбана це звучить, як змушені були стати) громадянами інших держав. Більша частина угорців тоді опинилася у складі Румунії (у Трансильванії) та у Сербії (Воєводина). 

Угорська діаспора велика, чим Орбан постійно користується, перебуваючи при владі з 1998 р. Саме діаспоряни є найбільшою електоральною базою партії “Фідес”, яка багато років поспіль перемагає на парламентських виборах. Її лідер Орбан вперше став прем’єром у 1998 р., протримавшись при владі до 2002 р. Упродовж наступних років партія Орбана здобувала значну підтримку населення на виборах, але не приносила політику крісло прем’єра. 

Беззмінне прем’єрство почалося у 2010 р. коли партія “Фідес” знову стала беззастережною переможницею на парламентських виборах. І так продовжується досі, бо Віктор Орбан упродовж 12 років поспіль займає пост прем’єр-міністра країни. Серед угорської діаспори в Сербії, Словаччині, Україні, Румунії, Австрії і партія, і політик отримують найбільше голосів, бо угорська влада наголошує на її особливому статусі у цих державах та праві стати державотворчою нацією. 

Угорський Закон про статус

Перше прем’єрство Орбана угорське суспільство та діаспора запам’ятають назавжди, як і сусідні країни. Політик одразу перейшов до ревізіонізму історії, який передбачав надання етнічним угорцям у сусідніх країнах тих самих прав, які мали громадяни Угорщини. 

На території Австрії, Румунії, Словаччини, Сербії, Чорногорії, Хорватії, Словенії та України проживає приблизно 3,5 млн. етнічних угорців. Усі вони потрапили під дію так званого Закону про статус, прийнятого парламентом Угорщини у червні 2001 р. 

Документ на законодавчому рівні дозволив діаспорянам без проблем отримувати щороку дозвіл на роботу в Угорщині терміном на три місяці; доступ до пільг для проїзду залізницею; стипендії для навчання в угорських вищих навчальних закладах; пенсії та безкоштовне медичне обслуговування; фінансову допомогу. Останній пункт розповсюджується тільки на сім’ї етнічних угорців за межами Угорщини, якщо у родині мінімум двоє дітей та вони відвідують школу з угорською мовою навчання.

Окремо Закон про статус передбачав роботу із вчителями-угорцями, які проживають у сусідніх країнах. Вони можуть безкоштовно повчитися в Угорщині, уряд якої збільшив фінансування угорських закладів вищої освіти, медіа, культурних організацій за кордоном.

Віктор Орбан після прийняття закону зазначив, що закон має допомагати етнічним угорцям зберігати культурну ідентичність та мати економічну підтримку від Угорщини. Якщо дивитися між букв ухваленого у 2001 р. документу, то можна побачити наступне. Орбан хотів у такий спосіб розширити вплив на сусідні країни, зібравши в єдиному законодавчому полі етнічних угорців. Для нього це справа № 1, бо він позиціонує себе як борець за відновлення єдності угорської нації, яка була порушена у 1920 р. Тріаноном.

Окрім історичного ревізіонізму, який активізувався із прийняттям Закону про статус, уряд Орбана забезпечив легальну базу трудових ресурсів, які може використовувати Угорщина. Це важливо для кожної країни Європи, де останні десятиліття спостерігається демографічна криза. 

З 2002 р. у рамках цього закону почалася видача посвідчення закордонного угорця або зелений паспорт, який не є паспортом громадянина Угорщини. Наявність подібного документу і дає пільги, передбачені Законом про статус. Отримати посвідчення можна, заповнивши анкету, написавши автобіографію та надавши докази того, що людина є етнічним угорцем. Це може бути довідка про те, що члени родини народилися чи проживали у Австро-Угорщині до 1920 р., в Чехословаччині у міжвоєнний період чи під час угорської окупації у роки Другої світової війни. Заявник на посвідчення закордонного угорця може принести довідку з архівної установи чи надати документи про народження члена родини, а також довести родинні зв’язки.

Уряди країн, які межують із Угорщиною, від початку ухвалення закону висловлювали протести такими діями угорського прем’єра. Поступово йому вдалося домовитися із сусідніми державами, бо вони теж практикують видачу схожих документів своїм діаспорянам. Різниця полягає у тому, що сусіди Угорщини не виношують плани перегляду документу, який був підписаний більше 100 років тому. Винятком є Сербія, яка намагається утримати під своїм контролем сербів та сербські землі, які у різні періоди історії входили до складу Сербської середньовічної держави, князівства у ХІХ ст., Королівства СХС та Югославії. 

Чи буде перегляд кордонів?

Угорці розглядають Тріанонський договір як національну травму. Про це пишуть медіа, на цю тему вже написано багато статей та монографій, постійно проводяться наукові дослідження та соціологічні опитування. Так, у травні 2020 р. Угорська академія наук провела опитування серед населення країни, результати якого показали, що 85% угорців вірять у так звану тріанонську травму. Для них це національна трагедія та найбільша несправедливість в історії угорської державності. 

Орбан, прийшовши до влади на посаду прем’єра у 2010 р., оголосив 4 червня Днем національної єдності. Метою появи нового державного свята у календарях населення держави було видновлення вбитого почуття національної гордості. 

Угорські дослідники пишуть про те, що Віктор Орбан фактично ніколи не говорив про те, що необхідно об’єднати втрачені території шляхом повернення їх до складу Угорщини. Прем’єр-міністр обрав іншу тактику. Він має репутацію захисника усіх етнічних угорців, який турбується про них навіть у інших державах.

Із сусідніми країнами Угорщина підтримує тільки добрі стосунки – так говорить сам Орбан і так пишуть угорські медіа. Таке амплуа і приводить Віктора Орбана раз у раз у прем’єрське крісло. Сусідні держави, де проживає чисельна угорська діаспора, дорікають постійно прем’єру за його діяльність, але прямих доказів того, що він хоче забрати назад землі, поділені Тріаноном, немає.

Хоча у деяких сільських регіонах Угорщини придорожні карти демонструють зображення “Великої Угорщини”. Таку ж картинку можна побачити на наліпках на машинах, футболках та іншій туристичній атрибутиці. У 100-ліття підписання Тріанонської угоди Орбан у своєму Твіттері опублікував карту “Великої Угорщини”, на що моментально відреагували в Хорватії, Словаччині, Сербії. 

У англомовній версії Вікіпедії існує стаття під назвою “Тріанонська травма/синдром”, в якій йдеться про особливе соціальне явище, притамане тільки угорському суспільству. Його суть – доводити іншим народам, що договір 1920 р. був жорстоким, бо багато угорців виявилися роз’єднаними у різних країнах Європи. Поза межами Угорщини тріанонський синдром є однією з форм історичного угорського ревізіонізму. Україну, Сербію, Словаччину, Словенію, Австрію, Румунію дратують слова, якими угорці описують подію 1920 року – диктатура, травма, трагедія. Саме такі терміни можна зустріти на сторінках наукових публікацій, статей та матеріалів у ЗМІ, у соціальних мережах, Інтернеті, у виступі Орбана, коли йдеться про поділ Австро-Угорської імперії відповідно до статей Тріанонського миру. Для угорців це рана, яка досі не загоєна, яка позбавила покоління нормального життя, бо їхня держава була розчленована за рішенням західних держав.