Заклик проводити щорічний тиждень роззброєння, який повинен починатися 24 жовтня – в день заснування Організації Об’єднаних Націй – був сформульований у Заключному документі спеціальної сесії з роззброєння Генеральної Асамблеї ООН у 1978 році. Таким чином Організація спонукала держави світу акцентувати увагу на небезпеку гонки озброєнь, пропагувати необхідність її припинення і посилити усвідомлення громадськістю невідкладність роззброєння.

Після розпаду СРСР і проголошення в 1991 році незалежності Україна успадкувала одне з найбільш потужних військових угруповань у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками звичайного озброєння і військової техніки.

Тим не менш, в основу процесу створення Україною власних Збройних Сил були закладені політичні рішення керівництва країни щодо без’ядерного і позаблокового статусу, а також ратифікований Договір “Про звичайні Збройні Сили в Європі”.

Згідно з ратифікованою Договору, Україна погодилася з наступними обмеженнями для своїх Збройних Сил: особовий склад – 450 тис. осіб, танки – 4080 (в т.ч. 3130 – у так званих регулярних армійських частинах), бойові броньовані машини – 5050 (4350), артилерійські знаряддя (калібру більше 100 мм) – 4040 (3240), ударних вертольотів – 330, бойових літаків – 1080.

На 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.