Вчора ввечері, відразу після свята Рош а-Шана (Свято початку нового року для усіх, хто сповідує юдаїзм) міністр закордонних справ Ізраїлю Яір Лапід вилетів до Москви, з дводенним візитом де проведе робочу зустріч з главою МЗС немитої лавровим.

Порядок денний зустрічі поки не публікувався. І в загалі вважалося, що ця перша зустріч Лапіда у москві в якості глави ізраїльського МЗС буде закритої для преси. Не дарма ізраїльський міністр не взяв з собою журналістів.

Однак, попри таку собі утаємниченість цього візиту, він привернув до себе увагу важливими питаннями які в останній час постали між Ізраїлем та московією. Як прогнозують, головною темою зустрічі стане сирійський конфлікт і участь русні у ньому.

Так, за повідомленням так. зв. заступника керівника російського Центру по примиренню ворогуючих сторін в Сирії контр-адмірал вадима кулітя, 3 вересня сирійське ППО відбила атаку чотирьох ізраїльських F-15 при чому засобами ППО такими як «Бук-М2Е» та «Панцир – С1″ було знищено 21 ракету.

У своєму дайджесті я описував цю ізраїльську атаку, як таку якої не було. Ба більше, коли на територію Ізраїлю прилетіла одна з ракет земля-повітря сирійських ППО, ізраїльтяни знищили ту батарею, яка наважилася стріляти в бік єврейської держави. Але зараз про інше.

Незважаючи на розбіжності в заявах русні з наявними бойовими результатами, залишається факт того, що московія вирішила більш плідно працювати та допомагати сирійським ППО у протистоянні з Ізраїлем, що знов насторожило ЦАХАЛ.

Чому знов? Тому що рік тому подібна ситуація вже була, але після деяких дипломатичних реверансів все залишилося як було і ізраїльтяни продовжили безперешкодно володарювати в сирійському небі. Як кажуть, що то була частина джентльменської угоди між Нетаньягу та ху@лом, яка зараз була порушена в тому числі заявою генералу московитів.

Раніше вважалося, що атаки Ізраїлю цілковито направлені проти посилення Ірану в Сирії, що також грає на руку москви, оскільки вони стримували іранську експансію в регіоні. Однак ситуація стала стрімко мінятися, і щоб залишитися в грі русня почала підіймати ставки.

Тому кілька тижнів тому новий глава Ради національної безпеки Ізраїлю Еяль Хулата також відвідав Москву, щоб зустрітися з московським колегою патрушевим. Але судячи з усього, цей візит був невдалим і домовитися по-новій не вдалося.

В цілому ж доволі прогнозована ситуація. І ті хто спостерігають за подіями на Близькому Сході в моїх дайджестах, вже знають що кремлю не вдається всидіти на цьому шпагаті, а отже ху@лу приходиться обирати сторону на яку схилятися. І цей бік асада. А тому русня буде намагатися зупинити ізраїльські атаки в Сирії, бо в іншому випадку підтримку сил та засобів ППО в Сирії для асада буде надавати не москва, а Тегеран. Все до того і йде.

Звичайно, особливим фактором російсько-ізраїльської комунікації до теперішнього часу були непогані відносини, які встановилися між екс-прем’єром Біньяміном Нетаньягу та кремлівським щуром. Однак, зараз коли уряд очолює політичний противник Бібі – Беннет, а наступним прем’єр-міністром буде сам Лапід, кремль пробує перевірити на міцність нову ізраїльську владу. В принципі як і скрізь, тут знов нічого нового.

Іншим моментом цього питання є ситуація у провінції Дараа, де сирійський режим намагається повернути контроль над провінцією, а країни сусіди, в т.ч і Ізраїль розглядають Дараа як транзитну територію для постачання ізраїлсько-єгипетского газу далі в Ліван і Сирію, не кажучи про негативні гуманітарні наслідки військових дій асадитів.

Де так само, русня не впоралася зі створенням «зони безпеки» у примирених з режимом районах Сирії, а тому намагатиметься створити «гарну міну при поганій грі», щоб залишитися в процесі. На руку кремля тут грає відсутність будь якої комунікації між сирійським режимом/Іраном та Ізраїлем.

Однак і Ізраїль може запропонувати свою гру. Наприклад почати підтримку опозиційних сил півдня Сирії. Чим створить свій «пояс безпеки», власне те що обіцяла і з чим не впоралася русня. І ця опція для Ізраїлю доволі реальна, оскільки між ймовірністю отримати «Хезболлу» та іранських проксі на Голанах або стримувати їх за рахунок самих сирійців –взагалі то вибору не має.

Завзяття та самовпевненість з якою асад намагається повернути собі всі території Сирії, можуть зіграти з ним злий жарт. Вихід на конфлікт з Ізраїлем в решті-решт призведе до того, що одна зі «збитих» ракет прилетить йому прямо в палац.

А що до русні? Час коли її викинуть з процесу прийняття рішень на Близькому Сході вже не за горами. Туреччина вже, відновивши відносини з ОАЕ, домовляється по Лівії без врахування інтересів немитої. Так, чому ж зараз тій самій Туреччині, після плідної та продуктивної співпраці з Ізраїлем по Азербайджану, не домовитися і про Сирію?