З огляду на напади іранських проксі на американців в Іраку, що почастішали, вирішив нагадати про роль і місце Ірану в цьому процесі, а саме на підтриманні ІРІ регіональних озброєних угруповань.

За чотири десятиліття після Ісламської революції Іран сформував і продовжує підтримувати все більшу кількість маріонеточних воєнізованих угруповань на Близькому Сході. У своєму прагненні до регіональної гегемонії та усунення впливу західних держав, Іран використовує в якості гарматного м’яса саме місцевих підконтрольних бойовиків. На картинці зображені основні місця розгортання та чисельність таких груп.

Головним цементуючим і забезпечуючим провідником іранської політики в цьому є сили «аль-Кудс», які організаційно належать до Корпусу вартових ісламської революції і забезпечують підконтрольні угруповання – навчанням, озброєнням та коштами, для досягнення іранських регіональних цілей.

Як правило бойовиками в цих угрупованнях виступають мусульмани-шиїти з таких країн як Ірак та Ліван. Угруповання шиїтів з іракців та ліванців, у своєму складі, складають ключові довірені бойові групи Ірану. В той же час, Іран створив угруповання і в місцевостях з переважно сунітським населенням, це Афганістан, палестинські території та Сирія. А наприклад в іракських Народних мобілізаційних силах (Хашб аш-Шааб) присутні групи християн та їзидів.

Тобто, у досягнені своїх амбіційних цілей регіональної гегемонії Іран не гребує залучати будь-кого хто готовий за гроші вбивати своїх співгромадян. І релігійний аспект тут грає чи не останню роль. Це стосується і підтримки режиму башара асада, і руху “Ансаруллах” в Ємені, і постійних нападів на американців в Іраку.

Звісно крім заходів прямої дії, проіранські озброєнні угруповання також виступають з політичним тиском на владу своїх країн, та залученні в представницькі органи та органи влади, як то в Лівані або в Іраку. Таке залучення привело Ліван та Ірак до перманентної політичної кризи і хронічній слабкості центральної влади.

Таким чином, Іран використовує свої проксі для завдання шкоди геополітичним противникам і одночасно прагне уникнення відповідальності за ці напади. Експерти заявляють, що Іран сподівається і надалі використовувати свою зростаючу мережу «партнерів» для атак на США, Ізраїль і їх союзників та для контрабандного переміщення техніки і найманців на Близькому Сході.

Однак, після ракетного обстрілу військової бази США в Ербілі в Іракському Курдистані в лютому 2021 року, в якому американські війська зазнали втрат, адміністрація Джо Байдена вперше застосувала військову силу, наказавши нанести авіаудари по об’єктах в Сирії, які використовуються іракськими ополченцями, пов’язаними з Іраном, включаючи “Катаїб Хезболла”.

Очевидно, що зі зміною адміністрації в Білому Домі і перегляду Вашингтоном своїх підходів до політики на Близькому Сході, можна очікувати збільшення застосування військової сили проти іранських проксі в порівнянні з адміністрацією Трампа. І це при тому, що ЗМІ створили з Трампа чи не головного ворога Ірану.

Таке збільшення саме військового тиску на іранські проксі можна очікувати і тому, що американські чиновники вже публічно пов’язують напади на військові бази США та логістичні конвої з широкою мережею угруповань які підпорядковуються Ірану. Звісно, Ізраїль всіляко вітатиме і сприятиме цьому, тим більше шо США вкотре підтвердили пріоритетність забезпечення безпеки Ізраїлю у своїй політиці.

Плани посилення тиску не співпадають з наказами Трапма про остаточне виведення військових з Афганістану та Іраку (це по 2,5 тисячі в кожній країні). Тому, трамповські плани згортання військової присутності зараз «уточнюються» і Вашингтон намагається отримати політичні підстави для того щоб залишитися у регіоні або залучити замість себе НАТО. А американські військові закликають політиків не втратити позитивні здобутки в цих країнах.

Нагадаю, що наказ Трампа про вивід військ з Сирії був проігнорований військовими і фактична чисельність американців зменшилася не значне. Це прикривалося демонстративними виходами/заходами в Сирію за рахунок ротації сил з Іраку, а Трампу доповідалась «не вся інформація». Про таке в одному з інтерв’ю повідомив колишній радник Трампа – Болтон.

«Уточнення» планів відбувається на переговорах, результати яких, особливо по Іраку та Афганістану не мають високих перспектив на успіх, тому для приводу «залишитися» Білий Дім з годом використає інші доводи.

Дивує інше, чому наприклад ті ж таліби або Хашб аш-Шааб не можуть дочекатися остаточного виведення останніх американський військових з Іраку та Афганістану згідно плану Трампа, а продовжують провокувати їх чим самим надають додаткові підстави залишитися?