У США занепокоїлися співпрацею Венесуели з Іраном у виробництві дронів

Завдяки непублічній співпраці з Іраном Венесуела стала однією з найпросунутіших у Латинській Америці країн у виробництві дронів, в тому числі ударних.

Статтю про розвиток співпраці двох авторитарних режимів опублікувало видання Miami Herald.

Давні зв’язки Венесуели й Ірану не раз ставали каменем спотикання у відносинах між Венесуелою та Сполученими Штатами на тлі повторюваних звинувачень у тому, що венесуельський режим дозволив організації Хезболла діяти на своїй території.

Існує також занепокоєння, що тісні стосунки Венесуели та Ірану можуть перетворити південноамериканську країну на важливий центр виробництва іранських дронів-камікадзе. Окрім того, існує ризик, що режим Мадуро може передавати технології іншим урядам чи кримінальним і воєнізованим угрупованням у регіоні.

Таємний проєкт венесуельських диктаторів Уго Чавеса, а пізніше Ніколаса Мадуро, почався з контракту на 28 мільйонів доларів і постачань комплектів для складання іранських дронів Mohajer-2 у 2000-х роках. Згодом ця співпраця переросла у масштабну програму безпілотних літальних апаратів.

Венесуельська дронова програма

На початку 2000-х збройні сили Венесуели не мали досвіду в технологіях безпілотників, ситуація змінилася у 2006 році, коли країни підписали техніко-військову угоду, що передбачала передачу технологій, навчання й постачання компонентів для дронів.

Видання Miami Herald переглянуло десятки офіційних документів уряду Венесуели та опитало експертів, які свідчать, що в цю таємну співпрацю було вкладено мільярди доларів. Багато угод маскувалися під проєкти розвитку, які на папері виглядали безневинно — на кшталт фабрик велосипедів чи тракторів.

Іранський виробник Qods Aviation Industries, творець Mohajer-2, забезпечив постачання початкових комплектів. Венесуельські інженери проходили підготовку в Ірані, а іранські фахівці розгорнули роботу на авіабазі El Libertador у місті Маракай.

Складання дронів на місці стартувало 2009 року. Дрон Arpía-001 — місцева версія іранського Mohajer-2 — став першим безпілотником, виготовленим у Венесуелі. У 2012-му Чавес уперше показав його публічно.

Arpía 1 важить близько 190 фунтів, може здійснювати політ і має дальність приблизно 60 миль. Оснащений високоякісними відео- та фотокамерами, він призначений насамперед для спостереження та розвідки.

Завод із виробництва дронів у Маракаї працював із перебоями — залежно від економічних і політичних криз. До 2013 року, вже за керівництва Мадуро, було зібрано лише близько 15 апаратів Arpía, які застосовували для патрулювання кордону та моніторингу нафтової інфраструктури. Економічний колапс Венесуели 2014–2018 років загальмував проєкт. Станом на 2019-й, згідно з витоками внутрішніх документів, у строю залишався лише один дрон Arpía.

5 липня 2022 року Венесуела представила під час військового параду два нових безпілотники: ANSU-100 та ANSU-200. ANSU-100 — це оновлена, озброєна версія Arpía, здатна застосовувати іранські керовані авіабомби Qaem. ANSU-200 — прототип «літаючого крила», натхненний іранськими «стелс»-концептами, представлений як «технологія наступного покоління». Завдяки ANSU-100 Венесуела стала першою країною Латинської Америки, що має ударні безпілотники.

Також відомо про існування ударного безпілотника Zamora V-1 — венесуельська розробка на по мотивах іранського Shahed-131. Окрім того, з 2020 року Венесуела напряму закуповує іранські оперативно-тактичні дрони Mohajer-6 та російські розвідувальні безпілотники «Орлан-10».

Тепер, коли адміністрація Трампа направила кораблі ВМФ США у регіон для «боротьби з картелями», режим Венесуела заявила, що для самозахисту розгорне дрони на додачу до мобілізації ополчення.

Міністр оборони Венесуели Владімір Падріно Лопес заявив, що операція передбачає «значне розгортання дронів із різними завданнями, пункти підтримки громадян, розвідку й спостереження, річкові патрулі морської піхоти та морські патрулі на озері Маракайбо і в затоці Венесуели».