Дві російські роти, направлених у Покровськ йшли туди з Селідово два тижні – допит полонених

На допиті полонені з-поміж російських груп, які проникли у Покровськ, розповіли, що маршрут із Селидового до Покровська вони долали понад два тижні, зазнавши по дорозі великих втрат від безпілотників.

Відео допиту опублікував Юрій Бутусов.

Враховуючи маршрут, яким слідували росіяни, загалом їм довелося подолати близько 25 кілометрів із тимчасово окупованого Селидового до Покровська.

Допит полонених взятих 425 полком «Скала» підтверджує інформацію аналітиків DeepState. За даними аналітиків, диверсійні групи вирушили з Селидового до Покровська на початку липня, увесь шлях зайняв у них 14 діб.

При цьому 10 діб вони долали відрізок із села Піщане до вулиці Захисників України на околицях Покровська. Таким чином, кожну добу піхотинець противника проходив усього 600 метрів у надії не бути виявленим. Зв’язок, вода та їжа — забезпечувалися скидами з дронів.

За інформацією DeepState, 120 зі 150 диверсантів загинули по дорозі. Це підтверджується й допитом полонених:

«У нас вийшла дев’ята рота, два взводи — десь близько 50 людей загалом… До Покровська дійшло людей вісім максимум».

16 серпня було повідомлено, що силами 7-го корпусу ДШВ та суміжних підрозділів Покровськ був повністю зачищений від російських груп та одиничних диверсантів.

Такий повільний темп просування та великі втрати російських штурмовиків-диверсантів зумовлені обширною «кілзоною», яка утворилася по обидва боки від лінії фронту внаслідок дуже високої концентрації дронів.

Ідеологія дронової «кілзони» втілюється, зокрема, за допомогою розвитку проєкту «Лінія дронів». Головна мета проєкту — розвивати найкращі підрозділи безпілотних систем та масштабувати їхній бойовий досвід, які, у свою чергу, мають стати опорою слабших лінійних частин.

Потрібно розуміти, що те, що зазвичай називають «кілзоною», — це лише зона можливого, а не суцільного ураження, де все знищується. І це не означає, що це сіра зона. У цій зоні перебувають як російські підрозділи, так і українські. Але через насиченість засобами ураження піхота може місяцями перебувати на позиціях, виявляючи мінімальну активність.

Україна вимушена покладатися на дронову «кілзону» як головний спосіб оборони через кілька критичних проблем, які Україні як державі не вдається вирішити напряму. Головною з них є критична нестача піхоти на позиціях, яку не вдається поповнювати з поточними темпами мобілізації.

Звідси та, певною мірою, з гуманістичних причин, було вирішено, що «повинні воювати дрони, а не люди». Однак «дроноцентрична» оборона є надзвичайно крихкою. Варто ворогу подолати зону ураження чи придушити операторів дронів вогнем — і опір значно падає. У кращому випадку ворог займає порожні укріплення, у гіршому — у стрілецький бій доводиться вступати вже самим операторам БПЛА. Що, на жаль, вже траплялося далеко не один раз.

Це було наочно продемонстровано й цього разу, коли російській піхоті вдалося, ховаючись у лісосмугах та насадженнях, проникнути у Покровськ, фактично не зустрівши опору від української піхоти.

— Як ви проходили через приватний сектор?
— Ми городами йшли, десь вулицею; де більше зелені — ми в зелень заходили. І от так уздовж парканів потихеньку, приховано проходили.
— І вогневого контакту ви взагалі не зустрічали?
— Ніяк ні. Жодного опору, нічого не було

Детальніше про «кілзону» ви можете прочитати в нашому спеціальному матеріалі — «”Кілзона” сучасної війни: розміри та структура, контроль і засоби ураження, виживання і посування меж».