Баласт замість радара: Lockheed Martin постачає F-35 без нових РЛС через затримки

Через затримки з розробкою нової радіолокаційної станції AN/APG-85 Сполучені Штати з червня 2025 року отримують літаки F-35 для свого повітряного компонента без радарів. Замість них встановлюють баласт.

Про це повідомляє видання Avionics International.

Суть проблеми полягає у фізичній несумісності компонентів. Винищувачі останніх виробничих партій (починаючи з Lot 17) конструктивно підготували під встановлення новітнього радара AN/APG-85 на базі нітриду галію (GaN).

Інженери змінили структуру носової частини літака та систему кріплень, які тепер не можуть прийняти старішу модель радара AN/APG-81.

Оскільки розробка та випробування APG-85 відстають від графіка через складнощі з охолодженням та енергоспоживанням, нові літаки сходять з конвеєра з порожніми носовими відсіками.

Щоб зберегти центрування та льотні характеристики, у ніс винищувачів встановлюють баласт.

Проблема виникла через перехід на нову версію бортового обладнання (Technology Refresh 3 / Block 4).

Голова підкомітету з тактичної авіації Палати представників США Роб Віттман підтвердив наявність проблеми.

За його словами, постачання літаків у поточній конфігурації є «викликом», оскільки APG-85 потребує значно більше енергії та потужнішого охолодження, ніж попередник.

Це безпосередньо пов’язує проблему радара з необхідністю модернізації двигуна та системи терморегуляції F-35.

Не тільки у F-35

Найгучніший історичний приклад подібного конфузу стався у 1980-х роках із винищувачем-перехоплювачем Panavia Tornado F.2 (ADV).

Королівські ПС Великої Британії замовили літак, який мав захищати повітряний простір від радянських бомбардувальників. Ключовим елементом машини мав стати потужний радар AI.24 Foxhunter від компанії GEC-Marconi. Але розробка радара безнадійно відставала від графіка виробництва самих літаків.

Коли перші Tornado F.2 почали надходити до стройових частин, вони мали порожні носові конуси. Літати так було неможливо через порушення аеродинамічного балансу. Інженери знайшли просте і водночас комічне рішення: у ніс літака залили бетонний блок, який імітував вагу радара.

Британські пілоти, відомі своїм сарказмом, швидко дали цьому «пристрою» назву Blue Circle. Це був натяк на відому британську марку цементу. Повноцінний радар Foxhunter вдалося довести до ладу лише через кілька років, уже на версії Tornado F.3.

Схожа доля спіткала і спадкоємця Tornado — винищувач Eurofighter Typhoon. Перші літаки серії Tranche 1 надійшли на озброєння без обіцяної оптико-електронної системи PIRATE. Замість інфрачервоного датчика на носі літака роками стояла металева заглушка-баласт, поки промисловість «наздоганяла» потреби військових.