Ми завжди діємо, мислимо та відчуваємо в межах наших цінностей — незалежно від того, чи перебуваємо в професійній чи особистій ролі. Це стосується як нас самих, так і тих, хто ухвалює рішення на глобальному рівні.

Спостерігаючи за діями Президента США, я бачу, що він застосовує звичну для себе переговорну тактику — тиск. Крім своїх стверджень про президента України, він уже висував різкі заяви щодо Путіна та Росії, стверджуючи, що нові санкції доведуть російську економіку до колапсу. Це певна закономірність: тиск як метод взаємодії з усіма сторонами конфлікту. У бізнесі така тактика може бути ефективною, але в міжнародних відносинах вона не завжди спрацьовує і не є етичною — особливо коли мова йде про війну та людські життя.

Однак є ще одна важлива деталь – роки аналізу політичних комунікацій і високорівневих переговорів навчили мене розпізнавати патерни. Чим голосніше звучить заява, тим більше ймовірності, що вона використовується як інструмент впливу, а не як реальне зобов’язання. 

Шлях до Нобелівської премії чи розв’язання війни?

В медіа достатньо сказано про прагнення Президента США отримати Нобелівську премію миру. Чому саме — мені невідомо, але він, схоже, переконаний, що швидке завершення війни Росії проти України — його шлях до цього. Ключове слово тут — швидке.

Україна, у свою чергу, опиняється перед складним викликом: ми маємо отримати необхідне для нашого виживання, водночас дозволяючи цим людям зберегти обличчя — принаймні з нашого боку. Для них особисто це має велике значення, бо вони будують свій імідж навколо сили. У реальності це означає, що ми змушені враховувати цей фактор.

Головне питання: чи готові США (а не Україна чи Європа) глибоко зануритися в розв’язання цієї війни, коли переговори неминуче зіткнуться з ще більшими перешкодами?

А вони зіткнуться. Росія діє не лише в Україні, а й по всьому світу, використовуючи інструменти на кшталт Групи Вагнера. Це не приватна військова компанія — від початку вона підпорядковується ГУ ГШ ЗС РФ і є частиною державної політики Кремля.

Ми можемо не бачити цього у новинах, але для Вашингтона ці виклики стануть гостро. Російська присутність і вплив по світу створять проблеми, які не можна проігнорувати. А доки не буде відповіді на питання, як діяти з Росією загалом, війна в Україні теж не матиме сталого вирішення.

Переговори будуть складними, затяжними й неоднозначними. А час — те, що для деяких людей означає слабкість.

Проте історія показує: ті, хто поспішає якнайшвидше «закрити питання» війни, рідко досягають справжнього миру.