Фінська формула оборони України: військова допомога та оборонне партнерство 2022–2025 років

Фінляндія увійшла до кола ключових північних партнерів України без гучних заяв і політичних декларацій. Її модель допомоги формувалася під тиском безпекових загроз та усвідомленням того, що оборона України безпосередньо пов’язана з обороною фінського кордону. Після 24 лютого 2022 року Гельсінкі швидко відмовився від традиційної обережності у сфері безпекової політики, посилив військову співпрацю з НАТО та започаткував системну підтримку України, яка переросла з непублічних поставок у масштабне стратегічне партнерство.

Перші пакети оборонної допомоги Фінляндія супроводжувала повною секретністю. Номенклатура не розкривалася, а походження техніки встановлювали здебільшого через OSINT. Такий підхід дав можливість передавати Україні озброєння без політичних затримок і не знижувати власну боєготовність у час, коли країна ще не була членом НАТО. Після вступу до Альянсу у 2023 році та подальшого перегляду національної оборонної стратегії Фінляндія поступово розширила масштаби підтримки й перейшла до довгострокових інструментів – виробництва боєприпасів, коаліційної участі, запуску нових програм закупівель та спільних оборонних проєктів з Україною.

Озброєння та техніка

Фінська військова допомога починалася без публічних заяв і переліків озброєння. У 2022 році Гельсінкі запровадив політику повної секретності щодо змісту своїх пакетів: уряд підтверджував факт передачі, але не розкривав номенклатуру, маршрути чи строки постачання. Цей підхід дозволив швидко ухвалювати рішення і не створювати додаткових ризиків для власної оборони, поки Фінляндія тільки готувалася до вступу в НАТО. У практичному вимірі це означало, що багато зразків фінського озброєння вперше стали відомими лише після їх появи на фронті – завдяки відео, фото та OSINT-аналізу.

Одним із перших підтверджених епізодів стали 120-мм міномети 120 Krh 85/92 виробництва Vammas, які у серпні 2022 року почали використовувати підрозділи ВМС України. Публічно Фінляндія не повідомляла про їх передачу, але на полі бою ці системи швидко зайняли свою нішу як надійні й невибагливі міномети радянсько-натівського перехідного типу. У той самий період на озброєнні української територіальної оборони з’явилися 23-мм зенітні установки 23 ItK 61 – один із небагатьох радянських комплексів, що зберігалися у фінських арсеналах до модернізації систем ППО.

Паралельно до України надходила колісна бронетехніка. Восени 2022 року було зафіксовано передачу бронетранспортерів Sisu XA-180/185 – класичних бойових машин фінської армії, створених для суворих арктичних умов. Висока прохідність, місткість і простота обслуговування зробили їх корисними на різних напрямках, особливо у підрозділах, які переходили на натівські стандарти мобільності.

Артилерійський компонент фінської допомоги став помітним у 2023 році. Зокрема, в Україні з’явилися буксирувані 152-мм гармати 152 K89 (аналог «Гиацинт-Б»), які Фінляндія мала в обмеженій кількості. Їхнє передання не оголошувалося публічно, але відео з фронту підтвердило активне використання цих систем. Аналогічною була історія зі 130-мм гарматами М-46 (фінське позначення 130 K 54), що забезпечують значну дальність стрільби й залишаються корисними для контрбатарейної боротьби. У 2024 році OSINT-аналітики встановили появу в українській армії ще одного зразка – самохідних артилерійських установок 122 PSH 74 (2S1 «Гвоздика»), які Фінляндія отримала ще у 1990-х роках із НДР.

Важливим елементом фінської участі стала передача інженерної бронетехніки. У 2023 році Гельсінкі підтвердив постачання машин розмінування Leopard 2R – одних із найпотужніших у Європі засобів пророблення проходів у мінних полях. Спочатку йшлося про три одиниці, але згодом кількість зросла до шести, що стало значним внеском у розбудову українських спроможностей подолання мінних загороджень.

Окрім наземної техніки, Фінляндія передала Україні десантні катери класу Uisko, які посилили можливості для річкових і прибережних операцій. Пакети включали також великий обсяг боєприпасів, стрілецької зброї, засобів захисту та спорядження – елементів, які зазвичай не деталізувалися, але суттєво впливали на бойову стійкість підрозділів.

Таким чином, матеріальна частина фінської допомоги охопила майже весь спектр наземної техніки: від зенітних установок і мінометів до самохідної артилерії, бронетранспортерів і спеціалізованих машин розмінування. Важливо, що передача відбувалася навіть у тих випадках, коли Фінляндія не мала надлишкових запасів, – тобто за рахунок реального зменшення власних резервів. Це підкреслює стратегічний характер її рішень та готовність робити внесок, співмірний з державами значно більшими за масштабом і ресурсами.

Тренування та коаліції

Фінляндія увійшла в систему підготовки українських військових однією з перших серед північних держав. Уже в серпні 2022 року Гельсінкі відправив до Великої Британії групу фінських інструкторів для участі в багатонаціональній програмі підготовки нових підрозділів ЗСУ. Формат був непублічним, але мав чітку логіку: Фінляндія, яка десятиліттями розвиває власну армію за принципом «маленька держава з максимальною боєготовністю», передавала Україні свій практичний досвід ведення бою у лісисто-болотистій місцевості, стрілецької підготовки та дій малими підрозділами.

Участь у тренувальних місіях поступово розширювалася. Фінляндія долучилася до європейських програм підготовки, включно з навчанням екіпажів інженерних машин Leopard 2R, які країна передала Україні. Особлива увага приділялася роботі інженерних підрозділів, розмінуванню, інженерному забезпеченню проривних дій і тактиці подолання мінних загороджень – галузям, у яких фінські військові мають багаторічну експертизу.

З 2023 року Гельсінкі почав входити в коаліційний формат допомоги Україні, який став основою західної військової підтримки. Фінляндія приєдналася до артилерійської коаліції, де зосередилася на постачанні боєприпасів і участі в механізмах координації артилерійської допомоги. Далі – до бронетанкової коаліції, де забезпечила передання інженерних Leopard 2R і працювала над технічною підготовкою українських екіпажів. Наступним кроком стала участь у ІТ-коаліції, у межах якої Фінляндія підтримує цифровізацію та кіберзахист українських сил оборони.

Одним із найважливіших рішень стало офіційне підтвердження того, що Україна може використовувати фінську зброю для ударів по військових цілях на території Росії. Така позиція Гельсінкі означала повну підтримку права України на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН і показала готовність Фінляндії діяти синхронно з ключовими державами НАТО.

Кульмінацією коаліційної участі стало погодження створення «Нордично-Балтійської бригади» – спільного проекту країн NB8, задум якого полягає в підготовці українського з’єднання на 3–5 тисяч військових. У 2025 році офіційно розпочався етап практичного формування бригади, а Фінляндія стала однією з держав, що надають техніку, інструкторів і методичну підтримку. Проєкт координується Норвегією, але Фінляндія є повноцінним учасником, що підкреслює новий рівень її ролі в обороні України.

Таким чином, фінський компонент навчання та коаліційної участі пройшов шлях від невеликих інструкторських груп до вагомого внеску у ключові ініціативи партнерів. Фінляндія вписалася в архітектуру західної підтримки не як периферійний учасник, а як держава, що формує цілі напрямки – до інженерної підтримки та виробництва боєприпасів. Це забезпечило українській армії не лише озброєння, але й стандарти, досвід та нові спроможності, які залишатимуться актуальними довгий час.

Боєприпаси та виробництво

Фінляндія стала однією з перших північних держав, які зробили ставку не лише на передачу існуючих запасів, а й на створення нового оборонного виробництва під потреби України. Якщо у 2022–2023 роках допомога складалася переважно з техніки та озброєння зі складів Сил оборони Фінляндії, то вже у 2023–2024 роках Гельсінкі поступово перейшов до моделі промислової підтримки: інвестицій у власні заводи, участі в міжнародних ініціативах зі спільних закупівель та запуску довгострокових програм виробництва боєприпасів.

Поворотним моментом стало рішення про відновлення й нарощування виробництва великокаліберних артилерійських боєприпасів. У грудні 2023 року Фінляндія оголосила про плани розпочати виготовлення 155-мм снарядів спеціально для України. За цим стояло два чинники: різке зростання потреб ЗСУ та усвідомлення, що власні склади не можуть бути основою тривалої підтримки. Підрядником виступила компанія Nammo Lapua Oy, яка до цього виробляла боєприпаси для фінських і натівських бригад, але тепер отримала окреме завдання – збільшити випуск на десятки мільйонів євро.

Участь Фінляндії в європейських закупівельних механізмах стала логічним продовженням цієї лінії. Гельсінкі приєднався до чеської «артилерійської ініціативи», фінансувавши закупівлю боєприпасів для України на 30 млн євро, а також підтримало польську програму пошуку та передачі бронетехніки. В обох випадках Фінляндія поєднала фінансування із розвитком власної оборонно-промислової бази, підкресливши, що економічна вигода та підтримка України не є взаємовиключними.

У 2024 році Гельсінкі зробив ще один крок – використання заморожених російських активів у межах ініціативи ЄС для закупівель фінських боєприпасів для України. Рішення стало показовим із двох причин: по-перше, це означало фактичне переорієнтування фінської оборонної промисловості на потреби ЗСУ, по-друге – продемонструвало, що Фінляндія підтримує Україну не лише політично та військово, а й фінансово-правовими механізмами, які впливають на всю архітектуру європейської безпеки.

Особливе місце у фінській моделі займає програма на 660 млн євро, оголошена у 2025 році. На відміну від попередніх пакетів, вона не передбачає передачі техніки зі складів. Її суть – замовлення у фінського ОПК нової зброї та боєприпасів, які будуть виготовлені спеціально для України. Закупівлі здійснює Департамент матеріально-технічного забезпечення Сил оборони, а ключовими критеріями визначені швидкість виробництва, відповідність нагальним потребам ЗСУ та здатність промисловості самостійно нарощувати обсяги.

Паралельно Фінляндія розвиває інші напрями виробничої підтримки. Обговорюється створення заводу з виготовлення тротилу, розширюється виробництво компонентів для бронетехніки, а випуск дронів та окремих систем спільно з українськими партнерами вже вийшов на рівень серійних проєктів. Важливо, що Гельсінкі не обмежує розвиток програм лише для потреб України: частина цих виробництв орієнтована на ринки ЄС і НАТО, що інтегрує Україну у спільний оборонний простір.

Таким чином, фінська модель підтримки поступово трансформувалася: від передачі техніки зі складів – до створення нових виробничих ліній, які прямо працюють під потреби української армії. Для країни з відносно невеликим військовим бюджетом це стратегічний крок, який дозволив перетворити свою оборонну промисловість на один із інструментів підтримки України та посилити власну безпеку через зміцнення східного флангу Європи.

Нові формати та коаліції

У 2024–2025 роках Фінляндія перейшла до якісно нового етапу – участі в багатокоаліційних форматах та включення у спільні ініціативи НАТО, ЄС і груп партнерів, спрямованих на довгострокове підсилення українських Сил оборони. На відміну від перших років, коли підтримка мала переважно двосторонній характер, Гельсінкі почав діяти як активний учасник колективних оборонних механізмів, поєднуючи власні можливості з ресурсами союзників.

Одним із ключових напрямів стала участь у коаліціях з розвитку окремих родів військ ЗСУ. Фінляндія приєдналася до артилерійської, танкової, інженерно-розмінувальної та ІТ-коаліцій, що сформувалися у прозорому форматі «Ukraine Defence Contact Group». У 2025 році Гельсінкі долучився до морської коаліції під керівництвом Великої Британії та Норвегії – формату, який відповідає довгостроковій меті створення повноцінних українських ВМС, від морських дронів до берегової оборони та потреб майбутнього флоту. Фінляндія стала важливою частиною цієї структури, зважаючи на її досвід охорони заток і прибережних акваторій Балтики. Фактично це означає, що Фінляндія бере участь у п’яти ключових напрямах розвитку українських спроможностей – від артилерії до кіберзахисту та флоту.

Паралельно Фінляндія розширила свою роль у спільних закупівельних механізмах НАТО. У 2025 році країна офіційно приєдналася до ініціативи PURL – програми колективних закупівель озброєнь у США для України. Рішення було важливим одразу з кількох причин: воно сигналізувало про готовність Гельсінкі підтримувати Україну озброєннями далекої дії, інтегрувало країну у трансатлантичний ланцюг постачань і підтвердило стратегічну згоду між США та північними державами щодо довгострокової підтримки ЗСУ. Премʼєр-міністр Петтері Орпо під час зустрічі з Президентом України наголосив, що Фінляндія бере участь у PURL зі внеском у 100 млн євро, а Україна зацікавлена у використанні цього механізму для закупівель ракет великої дальності та дронів.

У межах коаліційної моделі Гельсінкі також підтримує проєкти, пов’язані з цивільною обороною та захистом критичної інфраструктури. Фінляндія очолює міжнародну коаліцію зі спорудження укриттів в Україні, спрямовану на адаптацію мережі безпеки до російських ракетно-бомбових атак. Країна бере участь у енергетичних програмах, включно з підтримкою відновлення електромереж, що постраждали від масованих ударів РФ.

Нарощувалася й безпосередня оборонна допомога. У 2024 році Фінляндія оголосила рекордні на той момент пакети допомоги, що охоплювали боєприпаси, техніку, інженерні засоби й матеріальне оснащення. У 2025 році були ухвалені 27-й і 28-й пакети, а восени – 30-й, який доповнив фінський внесок участю у PURL. Частина поставок здійснювалася приховано, що відповідало політиці Гельсінкі на тлі власних безпекових ризиків і неодноразово підтверджувалося урядовцями.

Особливо показовим став інформаційний компонент. Дані супутників ICEYE, які Фінляндія передала Україні, у 2025 році вийшли на рівень майже безперервного моніторингу – до 20–24 знімків однієї ділянки фронту на добу. Це значно посилило українські можливості в контрбатарейній боротьбі, виявленні переміщень противника та плануванні операцій.

У суспільно-політичній площині продовжувалося стабільне зростання підтримки України серед фінів. Опитування 2025 року показали, що дві третини громадян підтримують навіть надання гарантій безпеки та небоєвих місій для України, а понад 60% – передачу озброєнь. Це створює важливу внутрішню опору для послідовної політики уряду.

Участь Фінляндії у багатосторонніх форматах демонструє зміну самої ролі держави в системі європейської безпеки. Вона більше не обмежується допомогою в межах власних можливостей, а стає частиною спільних рішень, спрямованих на зміцнення оборони України та формування нового безпекового середовища на північному та східному флангах Європи. Це перехід від реактивної до стратегічної моделі – і важливий фактор, що визначає якість підтримки України у 2024–2025 роках.

Політика і суспільство

Фінська допомога Україні не є наслідком ситуативних рішень уряду чи реакцією на окремі воєнні події. Вона спирається на широку суспільну підтримку, консенсус між основними політичними силами та глибше стратегічне розуміння, що безпека України безпосередньо пов’язана з безпекою самої Фінляндії. Саме ця внутрішня база зробила можливим різке зростання темпів військової допомоги, участь у коаліціях і запуск оборонно-промислових програм.

У 2025 році масштабне опитування Taloustutkimus засвідчило: 67% фінів підтримують надання Україні гарантій безпеки, 63% – передачу озброєння, а 68% – направлення військових фахівців у небоєві ролі. Це один із найвищих рівнів підтримки серед країн ЄС, причому він більш-менш рівномірно розподілений серед виборців різних партій. Особливо показово, що навіть серед електорату «Істинних фінів» – партії, традиційно обережнішої у питаннях зовнішньої політики – частка прихильників допомоги переважає. Це свідчить про те, що війна в Україні не сприймається як віддалений конфлікт, а як фактор, який формує безпекову реальність усього Північного регіону.

Фінська політична еліта також демонструє високий рівень єдності щодо підтримки України. Курс, започаткований урядом Санни Марін на початку вторгнення, був продовжений і після зміни влади. Нинішній уряд Петтері Орпо й міністр оборони Антті Гяккянен системно розширюють інструменти допомоги – від участі у PURL та коаліціях до запуску нових оборонно-промислових програм і виробництва боєприпасів для України. Сам Гяккянен неодноразово заявляв, що підтримка України – це частина «довгострокової стратегії стримування Росії», а не разова акція.

Фінська позиція базується й на нагромадженому досвіді власної історії. Пам’ять про Зимову війну, багаторічна політика стримування та опора на резервістську модель створили суспільну готовність до твердої лінії щодо агресивної політики РФ. Тому розширення українських спроможностей, у тому числі бойових, у Фінляндії сприймають як елемент захисту північного регіону та НАТО загалом.

Зміни торкнулися і оборонної економіки. Зростання інвестицій в оборонний сектор, виробництво боєприпасів, запуск кооперацій з українськими та європейськими партнерами відображають стратегічне рішення – Гельсінкі переходить до моделі, за якої допомога Україні й розвиток власної оборонної промисловості взаємно підсилюють одне одного. Це дозволяє підтримувати високий темп пакетів допомоги без критичного тиску на власні склади та бюджет.

Фінська модель стійкості – це поєднання суспільного консенсусу, політичної рішучості та стратегічного бачення. Саме цей фундамент забезпечив послідовну підтримку України у 2022–2025 роках і робить Фінляндію одним з найбільш надійних партнерів на північному фланзі Європи.

Висновки

Фінляндія за майже чотири роки повномасштабної війни сформувала впізнавану, послідовну й технологічно орієнтовану модель підтримки України. Вона пройшла шлях від обмежених і засекречених поставок у 2022 році до масштабних пакетів допомоги, участі в коаліціях, виробництва боєприпасів і запуску спільних проєктів оборонної промисловості у 2024–2025 роках. На відміну від багатьох інших держав, Гельсінкі робить акцент не лише на передачі техніки, а й на формуванні довгострокових спроможностей – від артилерійського потенціалу до розвитку флоту та інженерних можливостей.

Ця еволюція стала можливою завдяки унікальному поєднанню внутрішніх факторів: високої суспільної підтримки, твердого міжпартійного консенсусу та стратегічного розуміння, що оборона України є частиною оборони Півночі та всього європейського безпекового простору. Фінляндія не лише посилює Україну, а й трансформує власну оборонну систему, розвиваючи промисловість, збільшуючи виробництво боєприпасів, тестуючи інноваційні рішення та залучаючи українських партнерів до спільних програм.

Фінська формула оборони України демонструє важливу тенденцію: ефективна військова допомога у XXI столітті – це не просто передача зброї, а створення стійкої інфраструктури оборони, де промисловість, технології й політичні рішення працюють синхронно.

Перелік озброєння та військової техніки, переданих Фінляндією (2022–2025 рр.)