Дифузія фронту: зворотній бік ворожої тактики

Зворотний бік дифузії. В попередньому тексті зробив висновок, що тактика проникнення-інфільтрації (називайте як завгодно) противника вглиб розрідженої оборони показує, що на полі бою відбувається процес дифузії, коли війська ламають саме поняття лінії зіткнення.

Проникнення подекуди стає взаємним, що вже означає наявність зворотного боку медалі для противника, адже якщо і наші сили проникають між бойовими порядками, то ворог вже не контролює цей процес. Він так само ризикує, його бійці наштовхуються на групи наших бійців і несуть втрати.

Річ в тому, що скільки б росіяни не кидали бійців у прогалини, вони все одно формують розріджену масу сил, які не мають постійної комунікації зі своїм тилом, не діють як цілий підрозділ, а радше як розрізнені групи залежно від ситуації. Вони залежать від постачання з повітря. Логістика за допомогою дронів обмежена по своїй вантажопідйомності, не гарантована, адже розрахунок дронів, який має доставити посилку, може з різних причин не виконати логістичне завдання.

Оскільки росіяни реалізують тактику проникнення з метою хаосизації нашої оборони саме в наступальному порядку, ці рухи спричиняють імовірно більший розрив у комунікаціях. росіяни намагаються вирівняти цей розрив за допомогою відрізання нашої логістики. На жаль, не безуспішно, враховуючи їхню системну роботу в цьому напрямку в купі з покращенням технологічної складової, збільшення відстані дольоту і ефективності застосування дронів. Таким чином вони намагаються брати під контроль маршрути наземної логістики й ізолювати зони інфільтрації.

Припускаю, що план може полягати в тому, що в зоні інтересу, куди вони просочуються, їхні дронарі блокують логістику, ротації, евакуацію тощо в тій мірі, яка дозволяє через певний час досягти накопичення своїх бійців у зоні дифузії до тієї міри, коли системно утримувати її неможливо. Щоб з часом витіснити оборонців або ізолювати їх на їх позиціях, відрізаних від власного тилу. Можливо противник сподівається, що з часом в певній зоні вони накопичать критичну кількість своїх солдатів щоб взяти там повний контроль.

Взагалі з організаційної точки зору все це – доволі серйозна робота. Керувати штурмовиками, які заглибилися в нашу оборону, має бути нелегким завданням. Хоча людиногодин для планування маршрутів, точок і т.д. в москалів має бути достатньо. Імовірно разом з провізією вони скидають своїм бійцям акумулятори для рацій, через які отримують інформацію про стан групи та передають їй команди. Візуально контролювати просування в певних зонах можна за допомогою розвідувальних коптерів переднього краю.

З власного досвіду в Бахмуті можу сказати, що група мавікістів здатна бути дуже мобільною з порівняно невеликою кількістю обладнання. Разом з тим, вона на відміну від штурмовиків має таки кращий доступ до пішої логістики з метою підтримки її роботи. Давно не таємниця, що старлінки у росіян є і вони успішно їх використовують.

Далі у противника є опції. Замість проникнення, організовувати повноцінні штурми там, де вперлися, або там де є шанси на прорив. Або продовжувати просочування і дезорганізацію нашої оборони. Від однієї ділянки до іншої можуть використовувати різні прийоми.Гадаю окремо варто аналізувати як це працює в міській забудові та на сільській місцевості.

Все це нам знову нагадує, що росіяни постійно навчаються і в цій війні накопичили величезний досвід. Вони надалі застосовують його проти нас і можуть застосувати проти тих, хто готовий до зіткнення з таким противником гірше, ніж ми були і є.