Європа під впливом ОПК Південної Кореї: чим приваблює корейська зброя?

Після початку масштабної війни в Україні Південна Корея несподівано увірвалася до переліку ключових гравців на оборонному ринку Європи. За даними SIPRI, у 2020–2024 роках європейські країни закупили понад половину всього експорту великогабаритної корейської зброї.

При цьому на частку Польщі припало 46% загального обсягу. Отже, якщо раніше корейські оборонні корпорації обирали ринки Туреччини чи Індонезії, то останніми роками вони переключили увагу на НАТО і ЄС.

Як засвідчили нещодавні угоди, Сеул пропонує союзникам не тільки сучасні танки й артилерію, а й максимально стислі терміни постачання та широку передачу технологій. Саме ці переваги забезпечили успіх Кореї в період гострого європейського попиту.

Основні компанії та їх продукція

Південнокорейська оборонна промисловість має унікальну екосистему, де домінують потужні багатопрофільні конгломерати. Ці гіганти забезпечують повний цикл виробництва — від складної електроніки до важкої бронетехніки. Безумовним лідером у сегменті сухопутних систем виступає корпорація Hanwha Aerospace (раніше Hanwha Defense).

Компанія суттєво зміцнила позиції завдяки стратегічному поглинанню оборонних підрозділів Samsung Techwin у 2015 році та Doosan DST у 2016-му. Сьогодні саме Hanwha виробляє світові бестселери: 155-мм самохідну гаубицю K9 Thunder із машиною поповнення боєзапасу K10 ARV (Ammunition Resupply Vehicle), реактивну систему залпового вогню K239 Chunmoo та бойову машину піхоти K21, яку корпорація успадкувала від Doosan.

У секторі важкого машинобудування ключову роль відіграє Hyundai Rotem (частина Hyundai Motor Group). Підприємство спеціалізується на танкобудуванні та колісній техніці. Флагманом компанії виступає основний бойовий танк K2 Black Panther, який посідає місце серед найтехнологічніших машин світу.

Також лінійку доповнює сімейство колісних бронетранспортерів K808 та K806 (WAV). Авіаційну та ракетну складові представляють компанії KAI (Korea Aerospace Industries) та LIG Nex1.

Перша здобула світову славу завдяки легкому штурмовику FA-50 Fighting Eagle та розробці винищувача KF-21 Boramae. Друга зосередила зусилля на системах ППО (зокрема ЗРК KM-SAM / Cheongung II) та високоточній зброї.

Ця «велика четвірка» фактично контролює національне виробництво. Їхня масштабна експортна експансія, зокрема контракти з Польщею та країнами Близького Сходу, забезпечила стрімке зростання галузі. За оцінками SIPRI, сукупний оборот провідних корейських компаній лише за період 2023–2024 років зріс майже на 30%.

Початок експансії на європейському ринку

До 2022 року південнокорейське озброєння виступало на європейському континенті радше екзотикою, що підтверджували лише поодинокі поставки. Наступні роки відкрили «вікно можливостей». З початком повномасштабного вторгнення Росії війська НАТО гостро потребували заміни радянської техніки, яку союзники передали Україні, а також модернізації власних арсеналів.

У цих умовах корейські виробники зуміли швидко наростити потужності. Успіх забезпечила історично висока автоматизація заводів і державна підтримка. Зокрема, у 2024 році Hanwha Aerospace вперше отримала більше прибутків від експорту, ніж від внутрішнього ринку.

Аналітики SIPRI зазначають, що «сплеск» європейського попиту на озброєння — заміщення втрачених ресурсів — дозволив корейцям здійснити ривок на світовому ринку. У цій гонитві Сеул зіграв на випередження.

Завдяки готовності до гнучкої передачі технологій (Technology Transfer), корейські компанії випередили за привабливістю традиційних постачальників. У результаті за період 2020–2024 років обсяги експорту корейської зброї більш ніж удвічі перевищили показники 2010–2014 років. Отже, із локального гравця Південна Корея перетворилася на одного з провідних постачальників важкого озброєння для НАТО, пропонуючи конкурентні ціни й найкоротші терміни доставки.

Контракти з Польщею

Польща очолила список європейських клієнтів південнокорейського ОПК. Починаючи з 2022 року, сторони підписали низку гучних контрактів на десятки мільярдів доларів.

K9 Thunder

Уже влітку 2022-го польський оборонний концерн PGZ та Hanwha Aerospace уклали рамкову угоду про постачання 672 самохідних гаубиць K9 Thunder та машин поповнення боєзапасу K10 ARV.

У серпні 2022 року партнери вповні реалізували ці домовленості: експортний контракт на $2,4 млрд передбачає поставку 212 одиниць K9PL разом із навчанням, логістикою та великим запасом боєприпасів.

Згодом, у грудні 2023-го, Варшава розширила замовлення. Нова угода на $2,6 млрд додатково охопила 152 гармати (зокрема 6 модернізованих K9A1 та 146 одиниць польської збірки K9PL).

План співпраці також передбачає залучення польських потужностей: Hanwha і PGZ оформлюють ліцензію та навчають персонал для локального складання техніки.

K2 Black Panther

Не менш масштабна співпраця триває і в танковій сфері. Ще у 2022 році Польща та Hyundai Rotem підписали рамковий контракт на 180 основних бойових танків K2 Black Panther із можливістю збільшення замовлення до 1000 одиниць.

1 серпня 2025 року країна остаточно закріпила партнерство, замовивши ще 180 «Чорних пантер» на суму близько $6,5 млрд. Згідно з домовленістю, корейський завод надішле 116 машин версії K2GF (Gap Filler), а ще 64 танки моделі K2PL польські фахівці зберуть самостійно на фабриці Bumar-Łabędy. Міністр оборони Польщі заявив про намір вивести внутрішнє виробництво K2 на повну потужність протягом 2028–2030 років.

Це дозволить Польщі посісти місце найбільшого оператора цієї моделі в НАТО. Зауважимо також: угода 2022 року передбачала закупівлю 48 легких винищувачів FA-50 Fighting Eagle (постачальник KAI) для польських ВПС, хоча затримки з боку США наразі гальмують постачання американських ракет для них.

Крім того, країни підписали додаткові угоди щодо технологічної співпраці. Наприклад, польську самохідну артилерійську установку AHS Krab конструктори фактично побудували на ходовій частині K9 за ліцензією від Hanwha.

У 2024 році Польща також залучила кредит від корейських банків обсягом до $8,5 млрд для фінансування нових закупівель. Такий підхід робить Варшаву не просто покупцем, а стратегічним партнером Сеула. Отримавши власні лінії виробництва K9, K2 та боєприпасів, країна стрімко нарощує внутрішній оборонний потенціал.

Контракти з іншими країнами НАТО

Не лише Польща активно закуповує корейську техніку.

Норвегія

Норвегія, починаючи з 2017 року, неодноразово оновлювала арсенал K9 Thunder, збільшивши власний парк цих гаубиць до 52 одиниць. У вересні 2025 року країна підписала контракт на третю партію — ще 24 одиниці K9 (версія VIDAR), що забезпечило їхнє надходження до 2027 року.

Останню масштабну угоду сторони уклали щодо ракетних систем: у лютому 2026 року Hanwha Aerospace підписала з Осло контракт на $922 млн. Документ передбачає поставку 16 самохідних пускових установок K239 Chunmoo та високоточних ракет до них.

Норвезький бюджет виділив на нову артилерію близько 19 млрд крон (~$2 млрд). Майже половина цієї суми піде безпосередньо на Chunmoo, а решта — на створення європейської інфраструктури обслуговування (майстерні та навчальні центри).

Як зауважив аналітик Джан Нам-хйон, експорт Chunmoo до Європи лише зростатиме, адже розробка аналогічної системи власними силами забере в європейців понад 20 років.

Фінляндія

Фінляндія також робить ставку на корейську артилерію. Ще у 2017 році фінська армія отримала перші 48 вживаних K9 (згідно з угодою 2016 року), а до 2022 року розширила парк до 90 машин.

Ці установки отримали локальну назву Moukari (PSH K9 FIN) та повну адаптацію до фінських систем управління. Крім того, у 2023 році провідні корейські виробники представили свої танки K2 Black Panther на великому фінському тендері.

Румунія

У вересні 2024 року Румунія уклала мільярдний контракт на 54 самохідні гаубиці K9 Thunder та 36 машин поповнення боєзапасу K10 ARV. Для виконання цього замовлення у лютому 2026 року Hanwha Aerospace розпочала будівництво великого європейського збірного хабу H-ACE (Hanwha Armoured Vehicle Centre of Excellence) на румунській території. Об’єкт площею 180 тис. кв. м об’єднає конвеєри для складання та випробувань техніки.

Естонія

Проєкт обіцяє довести рівень локалізації до 80% завдяки залученню понад 30 місцевих підприємств. Аналогічно Естонія останніми роками придбала кілька дивізіонів ракетних систем K239 Chunmoo для зміцнення берегової оборони, фінансуючи закупівлі через Estonian Centre for Defence Investments (ECDI).

Франція

До переліку неочікуваних покупців корейської техніки може долучитися і Франція. 15 лютого 2026 року з’явилася інформація, що французька армія розглядає придбання південнокорейських реактивних систем K239 Chunmoo як тимчасове рішення для посилення дальніх ударів. Раніше Париж вивчав іноземні аналоги, зокрема американські M142 HIMARS та ізраїльські PULS. Проте нещодавнє дослідження французького аналітичного центру IFRI (L’Institut français des relations internationales) віддає перевагу саме системі K239 Chunmoo від компанії Hanwha Aerospace.

Цей вибір зумовлює здатність Південної Кореї забезпечити швидке постачання та готовність до інтеграції корейських систем із французькими платформами. Якщо сторони укладуть контракт, це підтвердить остаточне домінування Hanwha на європейському ринку далекобійної артилерії.

Локалізація та технологічний трансфер

Ключову роль у цих угодах відіграє не просто експорт техніки, а поглиблене партнерство з акцентом на виробничий локалізм. Польща, наприклад, наполегливо просуває політику «полонізації» оборонної галузі. Компанія Hyundai Rotem створила консорціум із польською PGZ для ліцензійної збірки танка K2 Black Panther безпосередньо у Польщі. У вересні 2025 року Hanwha Aerospace та польська WB Group заснували спільне підприємство для виробництва 239-мм керованих ракет CGR-080 (керовані ракети для системи K239 Chunmoo) на польських потужностях.

Угода 2023 року дає Варшаві право самостійно виготовляти не лише гаубиці K9 Thunder, а й боєприпаси та навіть двигуни до них. Також у 2023 році Hanwha Aerospace та PGZ офіційно уклали ліцензійну угоду щодо майбутнього складання K9 у Польщі.

Корейські контракти заздалегідь враховують ці кроки: наприклад, усі польські версії K9 гарантують повну сумісність із внутрішніми системами управління (Battle Management Systems) Польщі. Будівництво заводу H-ACE у Румунії та відкриття представництва Hanwha у Варшаві мають на меті гарантоване обслуговування нових платформ на місці.

Важливо, що корейські концерни вкладають значні інвестиції в європейську інфраструктуру. Hanwha Aerospace уже оголосила про будівництво у Польщі заводу з виробництва багатоканальних порохів (MCS — Multi-Cylindrical Substances) для артилерії. Раніше компанія відкрила офіс у Варшаві для координації європейських проєктів. Такі кроки пришвидшують підготовку технічних кадрів і допомагають створити в ЄС довгострокову сервісну мережу.

Звісно, ця стратегія стикається із викликами. ЄС уже ухвалив нові «зелені» правила захисту оборонних ланцюгів (зокрема директиви SAFE та EDIP). Ці документи обмежують закупівлі озброєнь, які містять компоненти, виготовлені за межами Євросоюзу.

Тому довгостроковий успіх корейської експансії прямо залежить від готовності компаній до ще глибшої локалізації. Проте наразі південнокорейські постачальники демонструють здатність оперативно виконувати масштабні замовлення та будувати міцні партнерства. Вони суттєво змістили розстановку сил на європейському ринку озброєнь. Навіть коли Євросоюз активізує власні оборонні програми, НАТО, використовуватимуть корейську техніку як надійний та швидкий спосіб модернізації арсеналів.

Що це означає для європейських виробників?

Історично європейський ринок озброєнь був орієнтований на складні, високотехнологічні платформи з тривалими циклами розробки та виробництва. Компанії, такі як Rheinmetall, KNDS та BAE Systems, будували свою стратегію на припущенні, що європейські держави надаватимуть перевагу внутрішнім продуктам навіть за умови довших термінів постачання. Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну створило ситуацію «термінового реозброєння», де швидкість постачання стала вагомішим фактором, ніж політична лояльність до європейських брендів.   

Наприклад, перша партія танків K2 Black Panther прибула до Польщі в грудні 2022 року, лише через три місяці після формалізації угоди. До кінця 2024 року Польща отримала 84 із 120 замовлених одиниць, що є темпом, який наразі недосяжний для більшості європейських конвеєрів.   

Для порівняння, європейські виробники, такі як KNDS, планують поставку 54 танків Leopard 2 для Норвегії протягом трьох-п’яти років. Ця невідповідність у швидкості масштабування виробництва змушує європейських виробників шукати шляхи до інтенсифікації власних ліній, що потребує величезних капіталовкладень. Rheinmetall, наприклад, у 2023–2024 роках інвестувала близько 8 мільярдів євро в нові заводи та придбання (зокрема, іспанської Expal Systems), намагаючись скоротити відставання у темпах виробництва боєприпасів та сухопутної техніки.   

Регуляторна відповідь ЄС: Захист ринку та стимулювання внутрішнього виробництва

Європейська Комісія відреагувала на стрімке зростання частки неєвропейських постачальників і у 2024 році запровадила Європейську оборонно-промислову стратегію (EDIS). Документ закликає держави-члени витрачати кошти «більше, краще, разом та по-європейськи». Для місцевих виробників це означає посилення політичної підтримки, проте водночас висуває вищі вимоги до ефективності.

Ключові цілі EDIS та їхній вплив на конкуренцію з Кореєю:

• Ціль 50% внутрішніх закупівель до 2030 року: Наразі рівень закупівель всередині ЄС становить лише близько 22%, тоді як неєвропейські гравці домінують у великих контрактах. Для європейських компаній цей показник гарантує попит за умови швидкого нарощування обсягів.

• Програма EDIP (European Defence Industrial Programme): Із бюджетом 1,5 мільярда євро на 2025–2027 роки ця ініціатива фінансує спільні закупівлі саме європейських оборонних систем.

• Механізм SAFE (Security Action for Europe): Пропонує до 150 мільярдів євро кредитних коштів країнам, які обирають європейські рішення в критичних сферах (ППО, дрони, боєприпаси).

Однак європейські виробники стикаються з юридичною неоднозначністю: чи визнає Брюссель продукцію корейських заводів у Польщі або Румунії «європейською» для отримання пільг? Це питання спровокує гостру лобістську боротьбу в Брюсселі протягом 2025–2026 років. Поки що корейські постачальники випереджають конкурентів завдяки швидкості постачання, проте нові директиви ЄС можуть суттєво ускладнити їхню подальшу експансію.

Висновки

Активна експансія Південної Кореї в Європу остаточно змінила правила гри на ринку озброєнь. Для європейських виробників цей процес ознаменував перехід від «ринку продавця» до жорсткого «ринку покупця», де клієнти вимагають не лише якості, а й швидкості, глибокої локалізації та фінансової гнучкості.

Щоб зберегти конкурентоспроможність до 2030 року, європейська промисловість має радикально скоротити терміни постачання. Без впровадження модульних методів виробництва та повної автоматизації компанії й надалі програватимуть тендери на термінове реозброєння.

Водночас європейські гранди повинні відмовитися від спроб захистити виробництво виключно всередині Німеччини чи Франції. Натомість їм варто розгортати власні «центри досконалості» в Польщі, Румунії та Чехії, щоб конкурувати з корейськими хабами на їхньому ж полі.

Паралельно з цим необхідно максимально використовувати регуляторні переваги Євросоюзу. Активна участь у програмах SAFE та EDIP дозволить створити надійні фінансові бар’єри для неєвропейських гравців.

Крім того, європейські компанії можуть перехопити ініціативу в ролі «старших партнерів» для корейських виробників. Забезпечуючи інтеграцію іноземного обладнання в складні мережі НАТО, вони гарантують собі частину прибутку навіть за умови вибору корейських платформ.

Зрештою, корейське заходження в Європу виступає не лише викликом, а й потужним стимулом для модернізації. Ті підприємства, які приймуть корейську швидкість та поєднають її з європейською технологічною глибиною, очолять новий оборонний ландшафт в умовах глобальної нестабільності.

Ті ж, хто триматиметься за застарілі моделі, ризикують перетворитися на нішевих постачальників компонентів для «корейських систем, вироблених у Європі».