Завдяки міжнародній військовій допомозі українська армія отримала велику кількість авіадесантної техніки від автомобілів до артилерії, а парк авіації зріс до більш як сотні гелікоптерів Ми-8/Ми-17. Та чи є потенціал для їх реалізації у десантних операціях і які ризики за цим приховуються?

Український офіцер армійської авіації та пілот Ми-8 розповів «Мілітарному» про можливості гелікоптерів, готовність бортів і льотного складу до десантних операцій та проблеми, з якими можуть стикнутися військові.

Днями стало відомо про отримання нашими рейнджерами американських авіадесантних машин Flyer 72-LD, які можуть транспортуватися гелікоптерами Black Нawk. Чи можемо ми зробити те саме силами наших Ми-8, якщо вони важать близько 2,3 тонн?

— З вертольотами особливих проблем немає, за бажання їх можна виділити для виконання завдання. Із системами зовнішньої підвіски є нюанси, тому що даний вид робіт не дуже поширений у війську і ними укомплектований далеко не кожен борт. Відповідно, не кожен екіпаж підготовлений для перевезення вантажів на зовнішній підвісці. В нинішніх умовах найбільший досвід мають мобілізовані цивільні пілоти, які займались даними видами робіт.

До вантажу особливих вимог насправді не дуже багато. Його вага повинна відповідати не лише максимальному значенню (від 3000 до 5000 кг) залежно від системи підвіски, а й завданню на політ, тому що кожен зайвий кілограм ваги — це кілограм пального, якого вам не вистачить для того, щоб доставити вантаж до місця вивантаження.

Типовими вантажами військового призначення можна вважати різного виду транспортувальні контейнери, ємності з пальним, автомобільну техніку, гаубиці, важкі міномети. Більш специфічними — різного роду спеціальне стаціонарне обладнання (невеликі РЛС, генераторні установки тощо).

Проте самостійно екіпаж вертольота може лише дві речі: аварійно позбутися вантажу під час польоту або вкласти вантаж на землю та покинути його разом із тросами підвіски.

Для підвіски вантажу, для інших видів вивантаження, наприклад, від’єднання тросів «павука» для їх повторного використання, вивантаження вантажів з платформ тощо потрібні відповідно навчені фахівці.

Такі спеціалісти не зобов’язані мати авіаційну освіту, ними можуть бути, наприклад, члени екіпажу авіадесантної машини або обслуга гармати, але вони мають пройти спеціальну теоретичну підготовку та тренування.

У минулому деякі українські спецпідрозділи вже мали досвід десантних операцій з висадкою у зоні бойових дій із трагічними наслідками, тому питання застосування авіадесанту у російсько-українській війні залишається дискусійним.

— В нинішніх умовах особисто мені важко уявити ситуацію, в якій може виникнути необхідність транспортування військової техніки та матчастини на зовнішній підвісці, окрім як якісь екзотичні види робіт, наприклад, зі встановлення якоїсь РЛС або зенітної гармати на даху висотної будівлі, наприклад.

Необхідно розуміти, що насамперед неможливо приховати факт перебування групи вертольотів з вантажем на підвісці у смузі до 10 км від лінії бойового зіткнення, тому що наявність вантажу потребує дотримання певної мінімально безпечної висоти польоту, що значно збільшить радіус візуального та акустичного виявлення. Тому, відповідно, ворог на таку двіжуху націлить таку кількість сил та засобів ураження, що, швидше за все, більша частина вивантаженого майна буде одразу знищена.

Із цього випливає питання доцільності проведення цього виду робіт. Чи є справді потреба доставити гаубицю на зовнішній підвісці вертольота та, по суті, залишити її в місці вивантаження без можливості подальшого переміщення чи зміни позиції без повторного застосування вертольота. Для цього повинен виділятися або окремий борт, або вертольоту, який доставив техніку, потрібно мати певний запас пального для того, щоб у зоні очікування в повітрі чекати на сигнал евакуації.

Також, очевидно, вертоліт і вантаж під час виконання процедури підчеплення стають неймовірно вразливими до вогню ворожої артилерії або FPV-дронів.

Якщо вищий військовий розум все ж таки робить висновок про необхідність проведення цього дійства, йому необхідно враховувати високий рівень ризику витрати авіаційної техніки, її підготовленого екіпажу та, відповідно, транспортованого вантажу.

У будь-якому разі, якщо ви можете щось доставити по землі, це краще робити саме по землі, а до вертольотів звертатися лише у тих випадках, коли іншої можливості не існує (доставка майна через водні перешкоди, наприклад, без можливості наведення понтонних переправ).