Строкова військова служба стала не тільки інструментом Збройних Сил України з поповнення мобілізаційного резерву, а й причиною гострих політичних й соціальних дискусій.

Перед кожними виборами від великої кількості кандидатів ми чуємо обіцянки скасування строкової служби та переходу на “професійну армію”.

Такі заклики звучать й під час повномасштабної російсько-української війни, більше того, Міністерство оборони робить до цього перші кроки.

У новій Концепції військової кадрової політики до 2028 року йдеться, що ЗСУ перейдуть на військову службу за контрактом, а строкову військову службу замінять інтенсивною військовою підготовкою громадян призовного віку.

При цьому, аналізуючи досвід ведення великої війни, європейські країни-члени НАТО задумалися над поверненням строкової служби у різних формах або збільшенням її терміну.

У цій статті ви дізнаєтеся про європейські країни, де призивають як чоловіків, так і жінок, проблеми строкової служби в Україні та її майбутнє.

Строкова служба в Україні

Строкова військова служба в Україні є обов’язковою для чоловіків у віці від 18 до 25 років, які не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Від призову звільняються громадяни, що здобувають вищу освіту, отримали офіцерське звання після закінчення спеціалізованої кафедри у вищих навчальних закладах, мають проблеми зі здоров’ям, чиї близькі родичі загинули або отримали інвалідність під час проходження служби у армії, відбували покарання за вичення злочинів, проходили службу раніше, або служили в іноземних збройних силах.

Молодики можуть бути призвані у Збройні Сили, Національну Гвардію або Державну прикордонну службу.

Законом встановлені такі строки військової служби:

• для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;
• для матросів і старшин, які проходять строкову військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил України, в морських частинах інших військових формувань, — до 18 місяців;
• для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, – до 12 місяців;
• для військовослужбовців, прийнятих на посади рядового складу, — 3 роки,
• для військовослужбовців, прийнятих на посади сержантського і старшинського складу, — 5 років;
• для курсантів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, – час навчання у вказаних закладах;
• для осіб офіцерського складу — 5 років.

Строкова служба регламентована в Конституції та інших законах. Зокрема, частина 2 статті 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також повага до її державних символів є обов’язком її громадян.

Стаття 35 Конституції наголошує, що ніхто не може уникнути своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів у зв’язку з релігійними переконаннями.

Якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, йому може бути надана можливість заміни альтернативною службою.

Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу” регулює загальний військовий обов’язок і військову службу з метою виконання громадянами України обов’язку захисту Вітчизни.

Загальна правова база також включає закони про оборону, Збройні Сили, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а також інші нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення обороноздатності держави.

Строки проведення призову громадян на строкову військову службу визначаються указом Президента України.

Строкова служба під час повномасштабної війни

Під час повномасштабної російсько-української війни призов Президентом України не оголошувався, однак демобілізації строковиків також не відбулося.

Військовослужбовці, що були призвані у 2021-2022 роках перебувають на службі понад 2 роки, а деякі – навіть 3.

Велика кількість чоловіків, які мали базову військову підготовку і зберегли хоча б якісь навички, стали чинником суттєвого збільшення обороноздатності.

Враховуючи, що ці особи вже мали базовий рівень підготовки, час, необхідний для набуття повної боєздатності був значно зменшений порівняно з людьми, які службу не проходили.

Тож можна з упевненістю сказати, що строковики, особливо ті, які проходили службу після початку АТО/під час ООС дуже допомогли Збройним Силам та іншим силовим структурам у відбитті російської агресії.

Проблеми строкової служби в Україні

У 2021 році на службу до ЗСУ, НГУ та ДПСУ призвали 27821 особу, конкретно до ЗСУ відправилося 13 тисяч, що при загальній чисельності у 245 тисяч не так вже й багато – 5,3% особового складу. Зараз ці цифри годі й порівнювати.

Однією з проблем строкової служби в Збройних Силах була її неефективність. Варто зазначити, що у деяких бригадах строковиками дійсно серйозно займалися.

До прикладу, у Десантно-штурмових військах строковики обов’язково проходили підготовку, що майже дорівнювала рівню контрактника. Курс навіть включав проведення параштуного та канатного (адаптер) десантування.

Однак все ж у переважній більшості строковики не отримували рівень підготовки, який вони мусили отримати. Замість проведення занять з тактичної, вогневої та медичної підготовки вони виконували підсобні роботи або навіть байдикували.

Тож в очах суспільства і молодих хлопців проходження строкової служби було витратою часу, який можна було б використати для роботи, побудови кар’єри або особистого життя. На строковій службі люди були у відриві від друзів, сімей, хобі та суспільства в цілому.

При цьому, держава витрачала на підготовку та утримання строковиків великі кошти.

Ще однією проблемою був низький рівень грошового забезпечення, який варіювався від 352 грн до 700 грн на місяць. Після початку повномасштабної війни, лише у вересні 2023 року, ця цифра зросла до 6000 гривень.

Можливо основою проблемою було закореніле у суспільстві уявлення про “дідівщину”, у рамках якої військовослужбовці-строковики мали нестатутні відносини та вибудовували певну “ієрархію”.

В новинах час від часу з’являлися матеріали про побиття призовників, крадіжки та примус до різних дій. Також проблемою було те, що деякі офіцери закривали очі на це явище і використовували його для підтримки порядку.

Однак в Україні, за офіційними заявами, це явище було поборено, особливо з початком повномасштабної війни.

Крім того, строкова служба несла за собою корупцію у вигляді підкупу військкомів та медичного персоналу, який видавав довідки про поганий стан здоров’я та непридатність.

Європейський досвід строкової служби

Загальноприйнята думка про відсутність строкової служби у європейських країнах – помилкова.

До прикладу, у Фінляндії призовники – це фактор обороноздатності держави, за деякими даними, 80 відсотків чоловічого населення проходили строкову службу, а призвати можуть осіб до 30 років. Через невелике населення, до війська по призову беруть чоловіків з проблемним здоров’ям.

У Фінляндії є альтернативна служба, яку можна погодити під час призову через релігійні переконання, однак за відмову від неї можна потрапити у в’язницю. Щорічно за відмову від строкової і альтернативної служби у Фінляндії саджають близько 10 людей.

Термін служби у фінському війську становить від 165 до 347 днів. Враховуючи невелике населення країни і загрозу з боку Росії, влада не спішить відміняти строкову службу, навіть після набуття членства у НАТО.

Збройні сили Австрії майже на половину складаються з строковиків, які проходять службу до 6 місяців, для людей з релігійними переконаннями передбачена альтернативна служба, повністю відмовитися від служби у армії неможливо.

Цікаво, що на референдумі 2013 року 60 відсотків виборців (при явці у 52,4) висказалися за збереження призову.

В Швейцарії особи у віці 20 років призиваються на військову службу тривалістю до 300 днів, починаючи з 1996 року також існує можливість альтернативної служби.

Призов став традицією для країни, і на референдумі 22 вересня 2013 року 73% населення висловилося проти його скасування. В країні є спосіб уникнення військової служби після сплати “військового податку”

Строкова служба тривалістю від 8 до 11 місяців є у Естонії, на фоні повномасштабної російсько-української війни її повернули Литва та Латвія.

Мабуть найцікавіша система призову існує у Данії: процес призову включає написання тестів, медичний огляд і лотерею, яка визначає, чи потрапить призовник до армії чи в резерв. Розглядається можливість введення військового обов’язку для жінок.

Служба по призову присутня у Швеції та Норвегії. У Норвегії під призов підпадає 13 відсотків молоді, у Швеції – 4. Крім чоловіків у цих країнах обов’язково призивають й жінок.

Жінок можуть призвати і у Греції, де призов зберігся через гострі відносини з Туреччиною.

В цілому, тенденція до збереження строкової служби притаманна європейським країнам, які мають невелике населення. Для збереження обороноздатності їм конче необхідно мати великий мобілізаційний резерв, який у випадку війни можна оперативно залучити до оборони держави.

Після Холодної війни у великої кількості країн Європи відпала необхідність у великих арміях та великому мобілізаційному ресурсі, тож призов почали зупиняти у великій кількості країн: призов зупинили у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Нідерландах, Іспанії і тд.

Однак після початку повномасштабної російсько-української війни явище служби по призову почало повертатися у Європу.

До прикладу Німеччина, яка відмінила призов у 2011 році, розглядає можливість його повернення.

Міністр оборони Пісторіус зазначив, що вивчає моделі обов’язкової служби. За його словами скасування військової повинності в Німеччині було помилкою.

У Франції з 2024 року для чоловіків і жінок призовного віку стартують обов’язкові місячні збори, на яких вони опановуватимуть базову підготовку.

Сусідня Польща розпочала кампанію з закликом до добровільної строкової військової служби. Новий вид служби має стати ефективним механізмом збільшення чисельності Війська Польського та нарощування його резервів, які навчаться володіти зброєю.

Не виключено, що на фоні зростання російсько-білоруської загрози Польща може запровадити обов’язкову службу по призову.

Важливо зазначити, що механізм призову у більшості країн НАТО зберігся, що дозволяє за потреби оголосити призов без довгих юридичних процедур.

Якою повинна бути строкова служба в Україні?

Аналізуючи досвід європейських країн з невеликим населенням можна зробити висновок, що для протистояння державам з кратно більшим мобілізаційним ресурсом потрібен великий боєздатний резерв, який має складатися як з чоловіків, так і з жінок.

В цілому, ці самі висновки ми можемо зробити спираючись на досвід ведення російсько-української війни. Звісно, населення України, у рамках Європи, досить велике, і кількість мобілізаційного ресурсу може бути достатня для ведення оборони, але аж ніяк не для великих наступальних операцій.

Тож збереження і кардинальна реформація строкової служби – це необхідність.

Основою цієї реформації має стати збільшення ефективності військової підготовки, яка після демобілізації повинна супроводжуватися обов’язковими періодичними військовими зборами.

Підготовка повинна бути всесторонньою і включати проходження обов’язкових вогневого, тактичного та медичного курсів, під час яких строковик має опанувати різне озброєння, техніку та свою військову спеціальність.

Як приклад, можна взяти успішну фінську модель та адаптувати її під наші специфічні умови. Крім того, можна стимулювати молодь приєднуватися до війська за допомогою грантів на навчання, соціальним пакетом та іншими “бонусами” від держави.

Також українському суспільству слід серйозно поставитися до можливості призову на строкову службу й жінок, які за бажанням зможуть займати як бойові, так і допоміжні посади.

Крім того, слід надати обмежено придатним людям можливість проходити службу на посадах, які не вимагають міцного здоров’я, до прикладу вони можуть займати обліком, документообігом, обслуговуванням техніки або інвентаризацією майна.