Російський "Солнцепёк": небезпека на полі бою в Україні - Мілітарний. Чесні новини про армію, війну та оборону.

Російський “Солнцепёк”: небезпека на полі бою в Україні

Саня Козацький

Саня Козацький

14 Жовтня, 2024
16:15
Російський “Солнцепёк”: небезпека на полі бою в Україні
Новини

Російський “Солнцепёк”: небезпека на полі бою в Україні

 Саня Козацький

Саня Козацький

14 Жовтня, 2024
16:15
Російський “Солнцепёк”: небезпека на полі бою в Україні

З початком широкомасштабного вторгнення у лютому 2022 року окупаційні війська Росії активно застосовують на фронті важкі вогнеметні реактивні системи ТОС-1А «Солнцепёк».

Цією зброєю загарбники обстрілюють позиції Сил оборони та українські населені пункти з метою їх руйнування і прориву оборони.

Ця ворожа зброя знищується різними засобами ураження. Також українські військові не раз захоплювали такі системи та їхні транспортно-заряджальні машини.

То що ж таке цей російський «Солнцепёк» та яку небезпеку він становить українським захисникам? Сьогодні розкриємо деталі про ці смертоносні вогнеметні системи.

«Буратино»

Історія сімейства цієї зброї розпочалася з реактивної важкої вогнеметної системи ТОС-1 «Буратино», яка призначена для ураження залповим вогнем техніки, підпалу та руйнування будівель, а також знищення живої сили, що розташована на відкритих ділянках та у фортифікаційних спорудах. Для цього в залпі використовуються насамперед термобаричні реактивні некеровані снаряди. Основними факторами їхньої дії є висока температура і сильний перепад тиску.

Також можна використовувати боєприпаси із запалювальною бойовою частиною. Повний залп при одиночних пусках може бути здійснений за 12 секунд, при парних – 6 секунд. Час підготовки комплексу до застосування після зупинки машини становить 90 секунд.

Роботи над системою в СРСР тривали у 1970-х роках. Її було доручено «Конструкторському бюро транспортного машинобудування» (м. Омськ). Після успішного проходження державних випробувань, які розпочалися в 1980 році, систему взяли на озброєння. Вперше ТОС-1 був застосований в Афганістані в 1988-1989 роках, а пізніше в Чечні.

Комплекс ТОС-1 «Буратино» складається з пускової установки на базі танка Т-72 і транспортно-заряджальної машини (ТЗМ) на шасі вантажівки КрАЗ-255Б.

Ця машина призначена для транспортування некерованих ракетних снарядів, а також для їх завантаження на пускову.

Пускова установка

Пакет із 30 направляючих труб для некерованих реактивних снарядів калібру 220 мм встановлений на поворотній платформі. Він має легке бронювання, яке витримує влучення кулі калібру 7,62 мм. Використання шасі танка дозволило використовувати «Буратино» у бойових порядках та безпосередньо близько до лінії фронту за рахунок певного рівня бронезахисту. Також це був вимушений крок, оскільки у комплексу була мала дальність застосування. Це пов’язано тим, що снаряди мали дальність пуску всього до 2,7 і 3,6 кілометрів залежно від типу.

Екіпаж складається з трьох військовослужбовців: механіка-водія, оператора та командира. Наведення установки здійснюється зсередини, без виходу екіпажу з машини.

Наведення здійснюється за допомогою системи управління вогнем, яка включає датчик крену, оптичний приціл, лазерний далекомір та балістичний обчислювач, який розраховує необхідний кут підйому пускової установки. Також передбачено і ручне управління установкою.

Кожен некерований реактивний снаряд до ТОС-1 важить 175 кілограмів. При цьому маса бойової частини термобаричного боєприпасу становить 74 кг, а запалювального – 45 кг.

«Солнцепёк»

У 2001 році на озброєння російської армії взяли важку вогнеметну систему ТОС-1А «Солнцепёк», метою створення якої було поліпшення бойових характеристик попередниці. Її основною відмінністю стала менша кількість направляючих труб: замість 30 стало 24. Система отримала снаряди зі збільшеною дальністю ураження – до 6 кілометрів. Вона також використовує гусеничне шасі танка Т-72.

Російська ТОС-1А «Солнцепёк» на Харківщині. Травень 2022. Кадр з відео ЗМІ РФ

Крім того, до складу комплексу увійшла транспортно-заряджальна машина ТЗМ-Т, яка також виконана на базі танка Т-72, а не вантажного автомобіля, як у попередника.

Екіпаж ТЗМ-Т складається з трьох осіб, час заряджання боєкомплекту – 24 хвилини. Під час транспортування боєприпаси на машині захищає додаткове знімне бронювання.

Для ТОС-1А снаряди мають довжину від 3300 мм до 3700 мм і важать від 173 до 217 кілограмів. Загалом комплекс складається з однієї пускової установки і двох транспортно-заряджальних машин.

В армії Росії ТОС-1 перебуває на озброєнні не артилерійських чи механізованих частин сухопутних військ, а у частинах військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ). Саме «Сонцепёк» активно застосовують російські окупаційні війська проти України з лютого 2022 року.

«Тосочка»

Також росіяни у війні проти України використовують колісну систему ТОС-2 «Тосочка», яка виконана на базі вантажного автомобіля Урал-63706 з колісною формулою 6х6 на відміну від ТОС-1 і ТОС-1А на гусеничному шасі. Пускова установка також має менше направляючих, ніж у попередниць – всього 18.

Кабіна пускової отримала бронювання, яке захищає обслугу від вогню стрілецької зброї. А використання колісного шасі збільшує економічність, мобільність та дальність ходу машини. Ця російська вогнеметна система отримала комплект навігаційного обладнання, який дозволяє вести вогонь із непідготовлених позицій. Використання автоматизованої системи управління вогнем підвищило точність ураження.

ТОС-2 «Тосочка» також оснастили механізованим вузлом завантаження боєкомплекту, що дозволяє заряджати реактивні снаряди без залучення транспортно-заряджальної машини. Це дає можливість екіпажу після залпу самому перезарядити пускову.

ТОС-2 «Тосочка» (червень 2020). Фото: ЗМІ РФ

Розробниками заявлено, що система може застосовувати модернізовані снаряди, які дозволяють стріляти на більшу відстань, ніж ракети для ТОС-1А, дальність яких досягає 6 кілометрів.

«Дракон»

У лютому «Мілітарний» повідомив, що у Росії тривають роботи над новою важкою вогнеметною системою ТОС-3, яка отримала назву «Дракон». Її створюють на базі вже існуючих систем ТОС-1 і ТОС-2, які росіяни активно застосовують у війні з Україною.

Судячи з зображення, які тоді були опубліковані у мережі, новий ТОС-3 базуватиметься на танковому гусеничному шасі, як і його попередники «Буратино» і «Солнцепёк», при цьому пускова установка буде запозичена від ТОС-2 «Тосочка». Якщо вірити зображенню, кожна самохідна пускова установка «Дракона» буде здатна запускати 15 некерованих реактивних снарядів із запальною або термобаричною бойовою частиною.

Термобаричні снаряди

Основним видом боєприпасів, що використовуються установками «Буратино», «Сонцепёк» і «Тосочка», є здебільшого термобаричні реактивні снаряди.

При масовому використанні снарядів із термобаричним наповненням знищення досягається за рахунок впливу високої температури ударної хвилі та надлишкового тиску.

Некерована ракета калібру 220 мм складається з головної частини термобаричної або запалювальної дії, підривача та твердопаливного ракетного двигуна.

У передній частині термобаричного снаряда встановлений тонкий гострий обтічник-детонатор, який необхідний для створення об’ємного вибуху. Завдяки такій конструкції, боєприпас після удару об поверхню вибухає не відразу, а спочатку розсіює навколо себе хмару спеціальної горючої суміші, яка може «затікати» в укриття або огинати перешкоди і лише потім відбувається її підпалювання.

Термобаричні боєприпаси, як-от окислювач, використовують атмосферний кисень, тому вони набагато потужніші за звичайні. Ударна хвиля під час підриву термобаричного боєприпасу стелиться по землі, і від неї неможливо сховатися в окопі або бліндажі. А температура в епіцентрі вибуху сягає 3 тисяч градусів.

Підсумки

Росіяни активно застосовують проти Сил оборони України ТОС-1А «Солнцепёк» та у меншій кількості «Тосочку». Однак , до прикладу, ТОС-1А змушені наближатися дуже близько до лінії фронту через те, що максимальна дальність ураження їхніх реактивних снарядів становить усього 6 кілометрів.

Українські оборонці з 2022 року не раз знищували і захоплювали ці вогнеметні системи та їхні транспортно-заряджальні машини ТЗМ-Т. Для цього вони застосовують різні засоби ураження. Останнім часом це зазвичай FPV-дрони-камікадзе або БПЛА зі скидами, які працюють у тилу окупантів біля лінії фронту як вдень, так і вночі.

Українські Сили оборони також застосували трофейний ТОС-1А «Солнцепёк» по російських позиціях, поки були боєприпаси до них, які також були захоплені в окупантів.

Але не варто недооцінювати потужність цієї зброї ворога, яку він застосовує для ураження українських укріплень із піхотою та населених пунктів, де стоять воїни Сил оборони. Тому такі важкі реактивні вогнеметні системи потрібно знищувати всіма доступними засобами для збереження життя українських оборонців.

Статті

ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"

Приватбанк ( Банківська карта )
5169 3351 0164 7408
Рахунок в UAH (IBAN)
UA043052990000026007015028783
ETH
0x6db6D0E7acCa3a5b5b09c461Ae480DF9A928d0a2
BTC
bc1qv58uev602j2twgxdtyv4z0mvly44ezq788kwsd
USDT
TMKUjnNbCN4Bv6Vvtyh7e3mnyz5QB9nu6V
Популярні
Button Text