Популярні
Російські Су-34 є основними літаками тактичної авіації, які завдають ракетно-бомбових ударів по українських позиціях на лінії фронту та у прикордонних районах.
У повітряно-космічних силах РФ їх класифікують як фронтові винищувачі-бомбардувальники. Вони від самого початку повномасштабного вторгнення залучені до бойових дій проти України.
Знищення цих літаків є пріоритетом для української протиповітряної оборони і загалом для Сил оборони, які уражають російські Су-34 на аеродромах базування та в повітрі.
Ідея створення винищувача-бомбардувальника на базі Су-27 виникла у СРСР ще в 1980-х роках. При проєктуванні у конструкторському бюро «Сухого» вирішили взяти за основу двомісний навчально-бойовий літак Су-27УБ, оскільки в такому літаку до складу екіпажу, окрім льотчика, повинен входити і штурман (оператор озброєння). В результаті фактично був створений новий літак, який мав прийти на заміну фронтовому бомбардувальнику Су-24.
Порівняно з винищувачем Су-27 новий бойовий літак мав стати важчим, брати велике бомбове навантаження і мати збільшену дальність польоту. Новий літак повинен був мати можливість у будь-який час доби і за будь-якої погоди уражати наземні, надводні та повітряні цілі, а також здійснювати повітряну розвідку.
На початку 1990 року був зібраний дослідний зразок винищувача-бомбардувальника Т10В-1 (зараз його називають Су-34-1), який істотно відрізнявся від Су-27. Літальний апарат отримав іншу носову частину, мотогондоли та повітрозабірники. 13 квітня 1990 року він здійснив перший політ. А вже у 1993 році піднявся в повітря літак, побудований на серійному заводі, тоді він вже отримав назву Су-34 і використовувався для випробувань.
На доопрацювання літака знадобився значний час. Заключний етап державної програми випробувань відбувався у період з осені 2006 року до осені 2011 року з одночасним малосерійним випуском літаків. А вже у березні 2014 року Су-34 взяли на озброєння ВПС РФ.
У лютому 2012 російське міністерство оборони уклало контракт на постачання російським збройним силам 92 фронтових винищувачів-бомбардувальників Су-34. Серійне виробництво літаків організоване на Новосибірському авіазаводі ім. В. П. Чкалова компанії «Сухой». Наразі в РФ було виготовлено близько 160 літаків цього типу, і серійне виробництво триває.
Першу партію нових винищувачів-бомбардувальників Су-34 у 2024 році повітряно-космічні сили РФ отримали на початку квітня. А друга партія надійшла у червні. Вірогідно, у кожній з партій було по два літаки.
Російський винищувач-бомбардувальник Су-34 призначений для ураження наземних, надводних та повітряних цілей, вдень і вночі у простих та складних метеорологічних умовах, керованими і некерованими авіаційними засобами ураження, а також може здійснювати повітряну розвідку.
Ключовою відмінністю машини Су-34 від Су-27 стала нова головна частина. З’явилася двомісна повністю герметична броньована кабіна з титанових сплавів, яка опалюється та має кондиціонер. Броньовані й інші важливі елементи машини. Загалом уся броня літака важить майже 1,5 тонни.
Для кращої взаємодії екіпажу, який складається з льотчика і штурмана, їхні робочі місця розташовані поруч. Місце пілота розташоване ліворуч, а штурман сидить праворуч по борту. Щоб потрапити в кабіну, екіпаж підіймається через нішу для переднього шасі спеціальним вбудованим відкидним трапом.
Крім того, розміри кабіни дозволяють льотчикам стати на повний зріст, щоб, наприклад, розім’ятися після довгого сидіння, адже бомбардувальник може перебувати в небі годинами, особливо з урахуванням можливості дозаправки в повітрі.
Літак озброєний вбудованою автоматичною гарматою калібру 30 мм для повітряного бою і має 12 точок зовнішньої підвіски, на яких Су-34 може нести авіаційні ракети класу «повітря — повітря» та «повітря — поверхня» різних типів, а також некеровані реактивні снаряди та авіабомби. Максимальна маса бойового навантаження російського фронтового бомбардувальника – 8500 кілограмів.
За даними виробника, довжина літака – 23,4 м, висота – 6,09 м, розмах крил – 15,2 м. Вага порожнього Су-34 – 22500 кг, нормальна злітна – 39 000 кг, максимальна злітна – 45 000 кг.
Силова установка Су-34 включає два турбореактивні двигуни АЛ-31Ф. Вони забезпечують максимальну швидкість польоту на висоті (без підвісок) – 1,5 Мах. Бойовий радіус російського фронтового винищувача-бомбардувальника – до 1,1 тис. км. Практична стеля польоту – до 15 000 м. Дальність польоту із власним запасом палива – близько 4000 км. Окрім того, літак має можливість дозаправки в повітрі.
Росія з самого початку повномасштабного вторгнення інтенсивно застосовує винищувачі-бомбардувальники Су-34 проти України. Спочатку ці літаки переважно скидали вільнопадаючі авіабомби різних типів і калібрів, зокрема ФАБ-250 та ФАБ-500 М62 або бетонобійні БетАБ-500, які призначені для ураження залізобетонних укриттів, злітно-посадкових смуг аеродромів тощо. Також вони іноді використовували уламково-фугасні авіабомби ФАБ-500 ШР калібру 500 кг з роздільною бойовою частиною. Крім того, російські Су-34 періодично застосовували і продовжують застосовувати кероване ракетне озброєння: Х-31 та Х-59 і Х-35У, яка є протикорабельною ракетою, але росіяни її використовують для ураження і наземних цілей.
Однак застосування російською авіацією звичайних вільнопадаючих бомб було обмежене дією української протиповітряної оборони та винищувачами. Тому росіяни після перших тижнів здебільшого невдалих спроб атакувати тилові райони України переключилися на удари авіабомбами на лінії бойового зіткнення та у прикордонних районах. Зокрема, і з території Білорусі. При цьому російські Су-34 зазнавали втрат від українських Повітряних Сил, які протидіяли їм. Однак із появою у росіян авіабомб із комплектами УМПК ця ситуація змінилася.
Від початку 2023 року росіяни почали застосовувати плануючі авіабомби, обладнані УМПК (універсальний модуль планерування та корекції), які можна назвати фактично російським аналогом JDAM. Восени торік вони вже стали істотною проблемою для українських військових.
УМПК — це навісна конструкція, що призначена для використання разом із некерованими авіаційними бомбами різної ваги. Цей модуль перетворює звичайну вільнопадаючу бомбу на керований авіаційний боєприпас, збільшуючи його точність та дальність польоту до десятків кілометрів.
Після сходу з пілона літака встановлений на бомбу модуль УМПК розкриває крила та направляє її на ціль завдяки встановленій інерційній системі з коригуванням за супутниковим сигналом GPS, Глонас або Beidou. Спочатку було відомо, що закладання координат відбувається на землі. Однак згодом російські пропагандисти заявляли, що пілоти літаків Су-34, які є основними носіями таких бомб, отримали можливість вводити координати цілі вже під час польоту. Це забезпечило росіянам скорочення часу між виявленням цілі та застосуванням плануючих авіабомб.
Російські бомбардувальники Су-34 можуть скидати бомби з УМПК на відстані 50—60 км від цілі. За таких умов вони стали фактично невразливими для українських винищувачів і більшості засобів ППО. При цьому, щоб скинути бомбу з УМПК на максимальну дальність, російський літак має піднятися на висоту до 10—12 тисяч метрів. У 2024 році росіяни щотижня застосовують по Україні в середньому 500—800 таких авіабомб різних калібрів.
Наразі лише кілька типів ЗРК, що є в Сил оборони України, здатні уразити російський літак на такій відстані та висоті. Це американський Patriot і французько-італійський SAMP/T. Однак дуже ризиковано їх тримати біля лінії фронту.
Українська винищувальна авіація також може уразити Су-34 у момент набирання ним висоти для скидання бомби. Зокрема, це можуть зробити винищувачі F-16, які Україна отримала у серпні цього року від західних партнерів. Але все залежить від модифікацій ракет «повітря—повітря», якими озброєнні ці літаки. Якщо ракети будуть старих версій [хоча американські ЗМІ анонсували передачу найновіших версій ракет AIM-120] то пілот українського винищувача буде змушений ще більше ризикувати, підлітаючи близько до лінії зіткнення і потрапляючи у зону досяжності російських далекобійних засобів протиповітряної оборони та винищувачів Су-35 чи МиГ-31.
Росіяни починали з перетворення на плануючі 250- і 500-кілограмові бомб. Однак згодом вони вже обладнали модулями півторатонну ФАБ-1500 та касетну РБК-500, а пізніше навіть тритонну ФАБ-3000.
На початку 2024 року росіяни продемонстрували фугасну авіабомбу ФАБ-1500-М54 з модулем управління УМПК, який був розроблений спеціально для неї. Цей модуль відрізняється від інших зразків розмірами і конструкцією. Зокрема, він отримав більші крила та нові алгоритми роботи керуючих поверхонь для забезпечення високої дальності польоту при такій вазі бомби. Крім того, сама бомба отримала накладний аеродинамічний обтікач круглої форми, який має поліпшити її аеродинамічні характеристики.
У березні росіяни заявили про збільшення виробництва авіабомб ФАБ-500, ФАБ-1500 і запуск масового виробництва ФАБ-3000 з лютого. Це пов’язано з масовим застосуванням цих авіаційних боєприпасів із модулем планерування і корекції. А вже у червні російські окупанти заявили, що почали застосовувати авіабомби ФАБ-3000 M54, які споряджені УМПК проти України. В «АрміяInform» писали, що росіяни скинули таку бомбу на селище Липці в Харківській області, зруйнувавши і пошкодивши будівлі.
ФАБ-3000 — це розроблена ще за часів СРСР 3000-кілограмова фугасна авіабомба, що має довжину понад три метри, маса вибухової речовини становить 1,4 тонни. Вона здатна знищувати добре укріплені позиції, командні пункти, зокрема заглиблені під землю, греблі та промислові споруди. Радіус ураження ударною хвилею – до 300 м. Бомба спочатку могла застосовуватися з важких надзвукових бомбардувальників Ту-22М3, однак сьогодні носіями цих бомб можуть бути і російські фронтові винищувачі-бомбардувальники Су-34. Застосування ворогом цих боєприпасів є значною проблемою для Сил оборони України.
Станом на середину серпня 2024 року аналітики порталу Oryx нарахували безповоротні втрати Росією 26 винищувачів-бомбардувальників Су-34 та одного Су-34М у бойових діях. Також кілька літаків росіяни втратили внаслідок ударів українських безпілотників по аеродромах на території РФ та через авіакатастрофи.
Зокрема на російському військовому аеродромі «Морозовськ» у Ростовській області внаслідок українського удару уночі 3 серпня було знищено винищувач-бомбардувальник Су-34 і ще кілька пошкоджені. Також було знищено склад авіаційних боєприпасів для цих літаків.
11 червня в горах Північної Осетії розбився винищувач-бомбардувальник Су-34 ПКС РФ. Це сталося, коли літак перелітав на інший аеродром. За словами очевидців, близько опівночі винищувач-бомбардувальник врізався у скелю. Імовірною причиною катастрофи стала технічна несправність. На борту літака перебував екіпаж із двох пілотів, які загинули.
А 27 липня ще один Су-34 розбився у Волгоградській області РФ. Фронтовий бомбардувальник упав на поле біля лісу, про що свідчить відео з місця падіння.
Тоді офіційно повідомили, що екіпаж катапультувався, причиною падіння літака називали технічну несправність.
Нештатні сходження з пілонів літаків авіабомб з УМПК, а також неспрацювання самих комплектів, які здебільшого виражаються нерозкриттям крил, що призводить до падіння авіабомби як звичайної по курсу польоту літака, стали системною проблемою.
Такі випадки зафіксовані як на тимчасово окупованій території, так і на території Росії поблизу кордону з Україною, коли російські Су-34 летять бомбити українські міста, але деякі бомби падають на російські населені пункти та безлюдну місцевість.
Зокрема у квітні 2023 року російський винищувач-бомбардувальник Су-34 скинув на густонаселений район Бєлгорода дві авіабомби, одна з яких здетонувала й спричинила значні руйнування.
На одній із вулиць міста утворилася велика вирва. Були пошкоджені навколишні будівлі та кілька автомобілів.
На початку січня 2024 року на території Бєлгородської області було виявлено нерозірвану авіаційну бомбу ОФАБ-250, що була споряджена модулем управління польотом УМПК.
На модулі управління можна побачити виробниче маркування «Годен 18.12.23» нанесене вручну маркером, що може свідчити про дату його виробництва або проходження контролю якості.
А лише за два тижні березня також у Бєлгородській області було зафіксовано падіння 14 авіабомб різних калібрів з російських літаків Су-34, які летіли бомбити Україну.
У складі повітряно-космічних сил Росії багато винищувачів-бомбардувальників Су-34 та плануючих авіабомб, які вони можуть на тиждень застосовувати сотнями з великої відстані, залишаючись майже невразливими для українських засобів ППО. Це становить велику загрозу як для воїнів, які тримають оборону на лінії бойового зіткнення та прифронтових районах, так і для прикордонних українських населених пунктів і великих міст, зокрема, Харкова. І ця загроза є великим викликом для Сил оборони України при проведенні наступальних операцій з визволення тимчасово окупованих росіянами територій.
Тому одним з ефективних методів зменшення кількості Су-34 у росіян є завдавання ударів по аеродромах базування за допомогою крилатих і балістичних ракет та ударних безпілотників. Також важливим є знищення запасів і виробничих потужностей авіаційних бомб на території РФ.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
