Битва за «мале небо»: українські безпілотники із захистом від зенітних дронів дебютували на фронті

Знайти і відкоригувати вогонь — така задача поставлена українському екіпажу безпілотника «Гор», який у складі 37-ї бригади морської піхоти боронить Дніпропетровщину. По команді розвідник злітає у повітря та прямує в район розташування цілі, проте задача не буде виконана — приходить наказ повернути борт «додому». Командування терміново згортає аеророздвідку через збиття неподалік іншого безпілотника російським дроном-перехоплювачем.

Це одна з багатьох подібних ситуацій, що потрапила у репортаж «Суспільного». Пілоти кажуть, що на їх напрямок нещодавно перекинули ворожий підрозділ операторів зенітних дронів, який працює по безпілотникам аеророзвідки.

Екіпаж піднімає свій «Гор» у хмари, де його не зможуть знайти ворожі дрони, та повертає борт на точку зльоту. На деякий час польоти у цьому районі будуть припинені через ризик втрати дефіцитного літака.

«Зараз ситуація тяжка, крил мало. Ви самі бачили, мінус два борта за півгодини. Вони одразу нас бачать, я ще не підлетів до передової, а мені вже передають перехоплене відео з ворожого перехоплювача – вони вже нас ведуть. Я залітаю на лінію фронту, а мене вже там чекає їх дрон. Останній борт вони нам збили три-чотири дні тому», — розповідає пілот безпілотника «Гор».

Україна стала першовідкривачем тактики дронового перехоплення, перевернувши уявлення про повітряну розвідку та поклавши край недоторканості дронів у «малому небі» — новій площині, де панують безпілотники. Чисельні збиття влітку 2024 року обвалили ефективність ворожої артилерії та авіації, а також дозволили непомітно накопичити сили напередодні прориву українських військ на Курщину.

За рік дронове перехоплення опанувала й російська армія, оповістивши про це кадрами збиття українських безпілотників у квітні 2025 року. До зими масштабування таких підрозділів досягло критичної позначки — український фронт почав сліпнути. Наприкінці року провідний ворожий підрозділ безпілотних систем «Рубикон» відзвітував про збиття понад 1300 розвідувальних «крил» за увесь час.

Командир підрозділу аеророзвідки однієї з бригад розповідає: уздовж усієї лінії фронту — від Херсонщини до кордону з Білоруссю — противник розгорнув екіпажі зенітних дронів. Найбільша їх концентрація спостерігається на напрямках активного просування, де вибудувано багаторівневу протидронову оборону. У результаті там утворилися справжні безпольотні зони, крізь які розвідувальні БпЛА майже не здатні прорватися.

«У таких районах достатньо залетіти на глибину двох кілометрів та покружляти 20 хвилин в одному квадраті, щоб тебе гарантовано збили», – розповідає оператор розвідувальних БпЛА.

Як приклад він наводить селище Велика Новосілка, розташоване за 20 кілометрів від передової. Противник використовує його як ключовий логістичний вузол, через який надходять підкріплення та техніка для всього напрямку. Там зосереджена така кількість екіпажів зенітних дронів, що будь-який БпЛА поблизу населеного пункту майже одразу збивається.

Наслідки від втрати аеророзвідки вкрай серйозні – від неї залежить не лише коригування ударів, а й загальна організація оборони цілих напрямків.

«Постійна розвідка критично важлива. Ми відстежуємо зміни в діях противника, шукаємо передвісники майбутніх атак — і це реально працює. У травні на Глибокому та Липцях завдяки розвідці ми відбили наступ так, що ворожа колона навіть не дійшла до наших передових позицій. Мій Shark завчасно виявив висування бронегрупи, що суттєво скоротило час реакції», — розповідає оператор дронів з 92-ї ОШБр.

Раннє виявлення та знищення ворожих бронегруп ще на підступах стало запорукою успіху української оборони, яка малими силами стримує переважаючі сили противника.

У розмові з «Мілітарним» військові зазначають: якщо безпілотники втрачатимуться швидше, ніж надходитимуть нові, коло завдань доведеться звузити виключно до спостереження за лінією бойового зіткнення. А це суттєво ускладнить життя іншим підрозділам та піхоті на передовій.

З рештою, тактика застосування БпЛА вже змінилася — розвідувальні безпілотники більше не можуть літати де завгодно й коли завгодно.

«Реальність така: ми вже ніколи не зможемо літати так, як у 2022–2024 роках. Це потрібно усвідомити й або шукати нові рішення, або прийняти цю даність», — підсумовує оператор розвідувальних безпілотників 92-ї бригади.

«Доґфайт» у малому небі

Щодня у «малому небі» над фронтом розгортаються повітряні баталії між сотнями безпілотників: керовані програмними алгоритмами розвідники закладають маневри та витискають із двигунів максимальну швидкість аби втікти від перехоплювачів, поки ті намагаються зайти на ціль та знищити її.

Російські розвідувальні безпілотники Zala Z-16 одними з перших отримали камери бокового огляду та програмне забезпечення, що дозволило їм в автоматичному режимі виявляти загрозу та здійснювати маневр втечі від перехоплювача. Напротивагу цьому, українська тактика перехоплення почала ускладнюватись, а дрони — ставати швидшими.

За рік повітряна війна дронів еволюціонувала, повторивши шлях пілотованої авіації від канонів Другої світової війни до елементів сучасної війни високотехнологічних винищувачів.

«Є декілька варіантів як детектити ворожі засоби перехоплення, коли вони намагаються тебе збити. Найпростіший, найочевидніший і який всі вже бачили — це візуальна детекція. Дуже багато такого ми бачили на російських дронах. Невеличка камера дивиться, щось бачить і за алгоритмом передає сигнал на автопілот щодо серії запрограмованих маневрів», — розповідає технічний директор української компанії Deviro.

Головна мета таких систем полягає не у втечі від швидких та маневрених перехоплювачів, а у грі на витривалість: зенітні дрони оснащені невеликими батареями та мають лічені хвилини для заходу на ціль, у той час як розвідники створені для багатогодинних польотів.

Серед українських безпілотників одним із перших систему «ухилення» отримала «Лелека-100», яку прозвали як «Snitch». Вона була інтегрована у сотню дослідних бортів та встигла добре себе зарекомендувати у бойових умовах.

«Зараз ворог прикриває своїх штурмовиків групами зенітних дронів, кожен виліт закінчувався втратою борта і єдиним виходом було просто не літати. Але зі “снітчем” ще жоден борт не було збито, хоча за один політ  буває до трьох спрацювань», — розповідає командир груп аеророзвідки бригади «Хижак» патрульної поліції з Добропільського напрямку.

В Devirо очікують, що у найближчі місяці система буде штатно встановлюватись на усі серійні розвідувальні дрони «Лелека-100». Її вартість невелика, тому ціна безпілотника фактично не зміниться.

Системи бортової оборони на різних етапах розробки впроваджуються і низкою інших українських компаній, серед яких є розробник згаданих вище безпілотників «Гор» — Airlogix. Над власним рішенням працює і одна з іноземних компаній, вироби якої застосовуються українськими військовими. Втім, з різних причин виробники утримуються від афішування своїх проєктів.

Опитані «Мілітарним» виробники та військові сходяться на думці, що висока ефективність українських систем захисту, заснованих на оптичному виявленні, пов’язана з ефектом несподіванки та піде на спад одночасно з адаптацією ворога, як це вже сталось з російськими оптичними комплексами. Тому системи протидії мусять ускладнюватись.

Наступним етапом «гонки озброєнь» стає поява датчиків нового покоління, що сканують радіочастотний спектр у пошуку зенітних дронів — надійному показнику, оскільки ті безперервно передають відеосигнал на землю. Такі системи вже існують на деяких російських та українських безпілотниках та доповнюють оптичні датчики.

Перспективною та, водночас, досить екзотичною технологією може стати виявлення за звуком. Відповідні напрацювання для пошуку ворожої артилерії вже встановлюються на німецькі безпілотники «Vector» та можуть бути доопрацьовані для детекції характерного шуму моторів БпЛА.

Це лише початок?

Одночасно з технічним розвитком вдосконалюється і тактика. В основі кожного підрозділу дронових перехоплювачів стоїть тактичний радар невеликих розмірів, який може переноситись бійцями та встановлюватись на замаскованих позиціях неподалік від фронту. Саме він виявляє дрони в небі та дає цілевказання для перехоплювачів. І тому для ефективної роботи вкрай необхідно ці радари ліквідувати.

Для виявалення радарів українські військові залучають підрозділи радіоелектронної розвідки, які визначають їх розташування, після чого в хід йде артилерія, високотехнологічні баражуючі боєприпаси назразок «Булави» чи «RAM-2X» та оптоволоконні FPV-дрони. З російського боку неодноразово фіксувалось застосування спеціалізованих протирадіолокаційних ракет, випущених винищувачами.

Наприкінці року російські медіа оприлюднили інтерв’ю з оператором безпілотного комплекса «Мерлин-ВР», який заявив про появу нової системи оборони безпілотника, яка дозволяє виявляти опромінення літака ворожим радаром та завчасно покинути район роботи перехоплювачів. Та цікавішою була згадка про режим активної оборони, який дозволяє створювати перешкоди для радарів.

Згадані рішення наштовхують на висновок, що розвиток безпілотних систем неухильно розвиватиметься по слідам великої авіації з операціями придушення та прориву не протиповітряної, але протидронової оборони. Чи побачимо ми подальше виокремлення безпілотних винищувачів та спеціалізованих мисливців на радари? Ймовірно, відповідь ми отримаємо вже у найближчі роки.