Ракету Hydra 70 виробляють із 60-х років минулого століття, але завдяки своєчасним модернізаціям вона залишається актуальною досі. Масовість виробу робить її доступною для більшості країн, а локалізація виробництва у деяких країнах забезпечує стабільну передачу ракет до військ.

Розробка

Ракету почали розробляти наприкінці 40-х років. Першочергово технічне завдання було розраховане на створення некерованої ракети “повітря-повітря” з досвіду повітряних боїв у Другій світовій війні. Поява перших реактивних літаків удвічі збільшила швидкість зближення під час лобових атак, що дуже зменшило час прицілювання для пілота. Крім того, потужність американських авіаційних кулеметів AN/M3 була недостатньою для знищення бомбардувальників. Розробка системи залпового пуску некерованих ракет мала виправити цю ситуацію, збільшивши потужність залпу та зменшивши час прицілювання у лобових атаках.

Роботи над новою ракетою тривали до кінця 40-х років, за розробку відповідала авіабудівна компанія North American та Центр випробування авіаційної зброї морської авіації США.

Виробництво ракети організували на підприємстві Norris-Thermador Corp. в Лос-Анджелесі та Hunter Douglas Division Bridgeport Brass Co. в Ріверсайді, що у Каліфорнії. Додатково у виробництві ракет брала участь компанія Jackson Heights, яка відповідала за ракетний двигун. Постачанням палива взяла на себе компанія Hercules Inc. Елементи стабілізації виготовляла компанія Aerojet General, а остаточне складання та виробництво інших елементів доручили компанії North American Aviation.

Ракету FFAR (позначення в США Mk.4) прийняли на озброєння на початку 50-х років. За короткий час вона увійшла до системи озброєння таких літаків: F-86D, F-89, F-94C і CF-100. Крім того, ракета стала основним засобом ураження радянських бомбардувальників у системі протиповітряної оборони НАТО. А також використовувалась на перехоплювачі F-102 Delta Dagger паралельно з керованим озброєнням.

Новий вид озброєння настільки задурманив голову американських військових, що під час розробки нових літаків вони відмовлялись від встановлення гарматного озброєння – віддавали перевагу тільки ракетному. Такими літаками стали F-86D, F-89 та F-94C, які мали тільки блоки з некерованими ракетами FFAR.

Але практичне використання цих літаків показало великі проблеми. По-перше, точність стрільби була настільки поганою, що група із 4 літаків могла не попасти у ціль усіма залпами цих ракет. Особливо чітка демонстрація такої поганої точності відбулася 16 серпня 1956 року. Пара F-89 ПС США не змогла збити безпілотний літак ВМФ США, хоча на спробу витратили 208 ракет.

По-друге, після залпу літак мав повернутись на авіабазу для перезаряджання. Ці два фактори стали однією з причин швидкого зняття із озброєння літаків, які мали виключно ракетне озброєння.

Наприкінці 50-х років кількість літаків з ракетним озброєнням значно зменшилось. Їм на зміну прийшли літаки з гарматним та ракетно-керованим озброєнням.

Але, незважаючи на такий провал, ракета чудово зарекомендувала себе як ракета “повітря-земля”. Потужна бойова частина та залп ракет дозволяли вивести з ладу будь-яку бронетехніку противника. Для використання ракет з гелікоптерів та ударних літаків армія США прийняла на озброєння 7-зарядну пускову установку та 19-зарядну.

З часом ракета FFAR перестала задовольняти армію США, тому почався процес створення нової ракети, яка була з самого початку націлена на знищення наземних цілей, вона отримала назву Hydra 70. Число 70 означає калібр ракети в міліметрах, замінивши стару систему позначень в дюймах.

Технічні характеристики

Ракета масою 6 кг та діаметром 70 мм. Ефективна дальність її стрільби – 8 кілометрів, але відстань може відрізнятись через різні двигуни. Всього ракети Hydra мають шість варіантів двигунів Mk.66, деякі з них вже не виробляють.

Найпоширенішим варіантом став двигун Mk.66 Mod.4. Час горіння палива – 1 секунда, що дозволяє ракеті летіти до 10-12 кілометрів з різкою втратою тяги.

Початкова швидкість ракети при стандартних умовах складає 700 метрів за секунду, але на цей показник також впливає температура повітря, що може корегувати роботу двигуна та його чуйність. Детальніше з цим можна ознайомитись в таблиці нижче.

На ракеті двигун встановлюється під кутом – для розкручування ракети і стабілізації її в польоті.

Система наведення відсутня, але з 2013 року використовується варіант з лазерним наведенням.

Ракети можуть встановлювати у 7- та 19-зарядні пускові установки, які монтуються на різні вертольоти, літаки та наземну техніку. Для ракети розроблений широкий асортимент пускових установок.

Завдяки модульній конструкції ракета має у своєму арсеналі близько 20 варіантів бойових частин. Вони розподілені між уламково-фугасними, кумулятивними, димовими, освітлювальними, запальними з білим фосфором, інертними тренувальними, протипіхотними елементами, а також із затримкою часу.

Для загальної стабілізації ракети через кутовий двигун Hydra використовує спеціальні боєголовки зі збільшеним аеродинамічним опором.

Варіант APWKS

На початку 2000-их років армія США хотіла отримати високоточну та дешеву систему для знищення легкоброньованих цілей. Для пошуку вирішення цієї прогалини технічне завдання передали американській компанії BAE Systems.

У середині 2005 року компанія представила високоточний варіант некерованої ракети Hydra 70 з напівактивною головкою самонаведення. При цьому вартість ракети збільшилась утричі в порівнянні з некерованим варіантом: із 7 тисяч доларів до 21-24 тисяч доларів.

На ракетах APWKS  встановлюють покращений двигун від норвезької компанії Nammo. Це збільшує максимальну дальність ракети до 15 км. Крім того, збільшення дальності можливе з використанням оптимізованої траєкторії, яка інтегрується в систему керуванням ракети.

Крім того, на ракету може встановлюватись нова кумулятивна бойова частина HEAT/APAM.

Нова ракета може використовуватись з тих же платформ що і попередниця, але для використання високоточного наведення літак та гелікоптер повинні мати лазерну систему цілевказання. Використання з літаків можливе з цілевказання з підвісних контейнерів Litening 5 або Sniper XR.

У грудні 2019 року у 85 випробувальному крилі повітряних сил США провели випробування ракети APKWS проти безпілотника, що імітував крилату ракету. За повідомленнями ПС США, ракета продемонструвала ті ж самі можливості, що й дорожча AIM-120.

Уже у 2021 році компанія провела практичні випробування ракети із наземної пускової установки. Випробування продемонстрували можливість ракети знищувати наземні та невеликі безпілотні цілі.

Передача Україні

Першою країною, яка анонсувала передачу ЗСУ ракет APKWS, стали Сполучені Штати Америки. Ці боєприпаси потрапили в опублікований восени 2022 року список. До США приєдналась Німеччина, яка оголосила про передачу 20 одиниць мобільних ракетних установок APKWS.

У квітні 2023 з’явились перші кадри застосування мобільного комплексу з ракетами APKWS від бійців 37-ї окремої бригади морської піхоти.

На опублікованому відео можна побачити, як пускова установка на шасі американського позашляховика HMMWV виконує постріл, після якого ракета, коригуючи напрямок польоту, влучає прямо в ціль у будинку.

Другий задокументований випадок використання мобільної системи APKWS відбувся у травні 2023 року, коли бійці 37-ї окремої бригади морської піхоти знищили ворога на Херсонщині.

У середині літа 2023 року в Україні помітили й некерований варіант ракет Hydra 70. Їх передачу уряд США оголосив у травні 2023 року в пакеті допомоги на 300 мільйонів доларів.

Уперше ці ракети продемонстрували у відео, опублікованому в серпні 2023 року. На відео пілот завантажує авіаційну ракету у 19-зарядну пускову установку M261. Блок встановлений на пілон переданого Чехією гелікоптера Ми-24В.

Висновок

Масовість поставок та можливість локалізації ракет Hydra 70 в Україні, допоможе перейти на стандартний калібр некерованих ракет що використовується в НАТО. Інтеграція можлива як на повітряні літальні апарати по типу Ми-8, Ми-24, Ми-2, літаки Су-25, Су-24, МиГ-29 та Су-27, а також наземні платформи.

Єдиний калібр та набір уніфікованих пускових установок у скрутні часи, допоможуть уникнути дефіциту ракет цього типу, а модульність конструкції забезпечить виконання різних задач.