Західні деталі в російських ракетах: чому санкції досі не зупинили потік мікрочіпів

Незважаючи на безпрецедентну кількість пакетів санкцій, запроваджених США та ЄС, російський військово-промисловий комплекс продовжує отримувати критично важливі технології для виробництва високоточної зброї.

Про це йдеться у звіті «Мережа війни Росії» Незалежної антикорупційної комісії – НАКО.

Документ свідчить, що в уламках російських ракет і дронів, якими щодня атакують українські міста, стабільно знаходять компоненти західного походження. Цю ж інформацію про дрони-камікадзе «Герань-2» (Shahed) підтверджують у розслідуванні OCCRP.

Чому санкції не завжди працюють

Основною проблемою залишається складність ланцюгів постачання компонентів подвійного призначення. Тобто мікросхеми, які росіяни використовують в ракетних системах «Искандер» чи «Кинджал», спочатку виготовляються для цивільних потреб — від побутової техніки до автомобілів. Це значно ускладнює роботу митних та контролюючих органів на Заході.

Ключову роль в обході санкцій відіграє Китай, який став головним посередником для Кремля. Згідно з даними звіту, близько 89% мікросхем, що імпортуються до Росії, проходять через китайські фірми-прокладки.

Окрім Китаю, Росія розгалужила свою мережу закупівель через країни Центральної Азії, Туреччину та ОАЕ. У цих юрисдикціях масово реєструються фірми-одноденки, які існують лише кілька місяців — рівно стільки, скільки потрібно для проведення однієї-двох великих транзакцій. Коли західні регулятори помічають підозрілу активність і вносять компанію до чорних списків, на її місці миттєво з’являється нова юридична особа з іншою назвою, але тими самими власниками.

Аналітики НАКО наголошують, що Росія навчилася використовувати переваги глобалізованої економіки проти самого Заходу. Висока конкуренція серед виробників електроніки змушує їх боротися за кожен ринок збуту, що іноді призводить до свідомого чи несвідомого ігнорування кінцевого споживача товару. В результаті, мікрочіп, вироблений у Каліфорнії, через п’ятьох посередників опиняється в блоці російської ракети, що б’є по енергетичній інфраструктурі України.

Ще одним чинником є недостатня відповідальність приватного сектору. Хоча більшість великих брендів офіційно вийшли з російського ринку, вони не мають достатніх ресурсів або юридичних зобов’язань відстежувати долю своєї продукції після другого чи третього перепродажу. Відсутність кримінальних справ проти топ-менеджменту компаній, чиї деталі систематично знаходять у російській зброї, створює атмосферу безкарності.

Важливим аспектом звіту є аналіз фінансових маршрутів. Росія активно використовує криптовалюти та альтернативні платіжні системи, щоб приховати зв’язок між державними оборонними замовленнями та закордонними закупівлями. Це робить традиційний моніторинг банківських операцій з боку SWIFT чи національних центробанків менш ефективним у боротьбі з контрабандою високих технологій.

Звіт також звертає увагу на технічну адаптацію російських інженерів. У деяких випадках вони використовують мікросхеми, вилучені з побутової техніки, або замінюють дефіцитні західні компоненти менш потужними, але доступними аналогами з Південно-Східної Азії. Це може знижувати точність зброї, але дозволяє Росії підтримувати масованість обстрілів, виснажуючи українську ППО.

Експерти застерігають: якщо Захід не перейде від персональних санкцій до системного контролю за рухом капіталу та товарів у третіх країнах, технологічний потік не зупиниться. Необхідне запровадження вторинних санкцій проти банків і логістичних компаній у Туреччині, Казахстані та Китаї, які обслуговують російський «паралельний імпорт». Тільки страх втратити доступ до доларової системи може змусити посередників відмовитися від співпраці з агресором.

Зрештою, ситуація з мікросхемами демонструє, що війна в Україні є не лише військовим, а й технологічним та бюрократичним викликом.